ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2015Справа №910/1539/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранслогістика»

до Приватного підприємства «С.А.Е. Груп»

про стягнення 15 528,33 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Гривцов С.Є. (представник за довіреністю від 08.11.2012р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранслогістика» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «С.А.Е. Груп» суми заборгованості в розмірі 15 528,33 грн. за Договором довгострокового постачання №0082 від 14.02.2013р., з яких 9 949,00 грн. сума основного боргу, 604,83 грн. пені, 4 974,50 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобов'язань за Договором довгострокового постачання не виконав, повну вартість поставленого товару не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, справі присвоєно №910/1539/15-г, розгляд призначено на 17.02.2015р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 17.02.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2013р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір довгострокового постачання №0082 (надалі - Договір), відповідно до змісту якого, позивач передавав у власність відповідача, а відповідач приймав і оплачував товар (в тому числі але не виключно - запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів, авто хімію, мастила, супутні товари для автотранспорту тощо) окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим Договором, визначається кількістю та асортиментом товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов Договору на протязі його дії.

Згідно із п. 1.3 Договору загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії договору.

Позивач, керуючись умовами Договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 9949,00 грн. відповідно до наступних видаткових накладних, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- Видаткова накладна №006443 від 08.09.2014р. на суму 3134,00 грн.;

- Видаткова накладна №006444 від 08.09.2014р. на суму 6815,00 грн..

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписами уповноваженого представника та відтисками штампу відповідача на вказаних видаткових накладних.

Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар, позивач звернувся з даним позовом до суду.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 5.1.3 Договору при проведені поставки з оплатою «за фактом отримання товару» (якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, але строк розрахунків в накладній не зазначений) - покупець повинен сплатити суму ціни товару протягом двох банківських днів з моменту прийняття зазначеної партії товару.

Таким чином, відповідно до умов Договору строк оплати продукції відповідачем за вказаними видатковими накладними був встановлений до:

- за видатковою накладною №006443 від 08.09.2014р. - 10.09.2014р. включно;

- за видатковою накладною №006444 від 08.09.2014р. - 10.09.2014р. включно.

Доказів на підтвердження оплати вартості товару відповідачем до матеріалів справи не надано.

З урахуванням вище викладеного, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу за Договором підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 9 949,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 604,83 грн. пені та 4974,50 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

Положеннями Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/908/2012 від 13.07.2012р. «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"» закріплено можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Відповідно до п. 10.4 Договору при простроченні оплати товару покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.

Крім того, відповідно до п. 10.7 Договору при прострочені оплати більше одного місяця, постачальник має право, крім стягнення передбачених п. 10.4 суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків від суми заборгованості.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Однак умовами Договору (п. 10.4) встановлено інший порядок і передбачено можливість стягнення пені без обмеження строків її нарахування.

Перевіривши наведені в матеріалах справи розрахунок пені за період з 11.09.2014 по 05.12.2014 та штрафу, судом визнано його обґрунтованим, таким що зроблений у відповідності до норм чинного цивільного законодавства України та умов договору, позивачем правильно обраховано кількість днів прострочення, вірно вказано розмір облікової ставки НБУ та вірно обраховано розмір штрафу, а відтак позовні вимоги в про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 604,83 грн. та штрафу в сумі 4974,50 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач доказів на спростування позовних вимог до матеріалів справи не надав.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/1539/15-г підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 9949,00 грн. сума основного боргу, 604,83 грн. пені та 4974,50 грн. штрафу.

Судовий збір у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «С.А.Е. Груп» (ідентифікаційний код 38361861, адреса: 01001, м. Київ, вул. Інститутська, 16, офіс 22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранслогістика» (ідентифікаційний код 38089771, адреса: 18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 163) суму основного боргу в розмірі 9 949,00 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять гривень 00 копійок), пеню в розмірі 604,83 грн. (шістсот чотири гривні 83 копійки), штраф у розмірі 4 974,50 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят чотири гривні 50 копійок) та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.02.2015р.

Суддя Морозов С.М.