Ухвала іменем україни 19 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів:Тельнікової І.Г., Лагнюка М.М.,
при секретарі Шапулі В.В.,
за участю прокурора Плужника О.В.,
представника
цивільного відповідача
ТОВ «Епіцентр К» ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами представника цивільного відповідача ТОВ «Епіцентр К» ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2014 року щодо ОСОБА_8,
в с т а н о в и л а:
Зазначеним вироком засуджено
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця Республіки Молдова, зареєстрованого та проживаючого за адресою на АДРЕСА_1, такого, що немає судимості,
за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 рок з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на останнього виконання обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Клопотання захисника ОСОБА_7 про застосування до ОСОБА_8 амністії залишено без задоволення.
Стягнуто з ТОВ «Епіцентр К» на користь потерпілої ОСОБА_9 4 143 грн. 55 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
За вироком суду, 25 листопада 2013 року, приблизно о 18 год. 30 хв. ОСОБА_8, керуючи технічно справним автомобілем марки «VOLVO FN 12», державний номерний знак НОМЕР_1, з напівпричепом «SCMITZ SPR 24L-13/62E», який належить ТОВ «Епіцентр К», рухався у правому ряду проїзної частини автодороги «Запоріжжя-Дніпропетровськ-Бориспіль» зі сторони м. Запоріжжя у напрямку м. Дніпропетровська в районі 422 км + 900 м, не переконався у безпеці свого руху, порушуючи п. п. 1.3, 1.5, 10.4, Правил дорожнього руху України, став виконувати маневр повороту праворуч на суміжну смугу руху, по якій в цей час рухався автомобіль «AUDI Q5», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_10, в якому знаходилась пасажир ОСОБА_9, в результаті чого допустив зіткнення транспортних засобів. В наслідок дорожньо - транспортної пригоди пасажир ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя.
Невиконання ОСОБА_8 вимог п. п. 1.3, 1.5, 10.4 ПДР України знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо - транспортної пригоди і заподіянням потерпілій ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2014 року вирок суду змінено в частині відшкодування матеріальної шкоди. Зменшено суму стягнення матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_9 з 4 143 грн. 55 коп. до 2 274 грн. 05 коп.
В решті вирок залишений без змін.
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача просить змінити судові рішення в частині, що стосується стягнення матеріальної та моральної шкоди з ТОВ «Епіцентр К» на користь потерпілої ОСОБА_9 та просить у позові відмовити повністю. Стверджує, що цивільна відповідальність ТОВ «Епіцентр К» застрахована, тому спричинену шкоду здоров'ю потерпілої та моральну шкоду повинна була відшкодувати страхова компанія, яку суд за клопотання представника цивільного відповідача безпідставно не залучив. Крім того, вважає, що суд необґрунтовано відмовив і у клопотанні про притягнення у якості співвідповідача власника автомобіля, на якому пересувалася потерпіла, оскільки збиток їй спричинений внаслідок дій двох джерел підвищеної небезпеки.
В свою чергу, апеляційний суд не надав в свої ухвалі вичерпну відповідь на доводи апеляційної скарги.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить судові рішення в частині вирішення цивільного позову скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, оскільки вирок в цій частині ґрунтується на підставі неналежних і недопустимих доказів. На обґрунтування своїх доводів вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що шкоду здоров'ю потерпілій ОСОБА_9 завдано спільною взаємодією джерел підвищеної небезпеки - двох транспортних засобів, а тому така шкода має відшкодовуватися двома особами. Також зазначає, що суд безпідставно відмовив у залученні страхової компанії як відповідача за цивільним позовом. Крім того, посилається, що вирок в частині вирішення цивільного позову ґрунтується на припущеннях, оскільки потерпіла не надала доказів на підтвердження того, що придбані нею медикаменти призначались лікарями під час лікування наслідків ДТП. Крім того, зазначає, що у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога, згідно ст. 49 Конституції України, надається безоплатно, а тому право відшкодування витрат на лікування може належати лише лікарняному закладу у разі звернення із відповідним позовом, а такий позов не подавався.
На касаційну скаргу представника цивільного відповідача представник цивільного позивача ОСОБА_11 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 надіслав заперечення в якому не погоджується з доводами касаційної скарги просить її не задовольняти та залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника цивільного відповідача ТОВ «Епіцентр К» ОСОБА_6 на підтримку доводів касаційної скарги у повному обсязі, на думку якої моральну шкоду потерпілій повинен відшкодовувати винний; думку прокурора, який не погодився з касаційним скаргами, просив судові рішення залишити без зміни; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України та призначені йому вид і міра покарання у касаційних скаргах не оспорюються.
Водночас, твердження у скаргах цивільного відповідача та захисника в інтересах засудженого в частині неправильного вирішення судом цивільного позову є необґрунтованими.
Як правильно встановлено судом, ОСОБА_8 на момент вчинення дорожньо - транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ТОВ «Епіцентр К» і на час скоєння кримінального правопорушення виконував свої трудові обов'язки.
За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 1187 КПК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.
Отже, суд належним чином встановив правову природу правовідносин між сторонами у зв'язку з заподіянням шкоди і постановив стягнути моральну та матеріальну шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки, саме з ТОВ «Епіцентр К».
Доводи касаторів про те, що суд необґрунтовано відмовив у клопотанні про притягнення у якості співвідповідача власника автомобіля, на якому пересувалася потерпіла ОСОБА_9, так як збиток їй спричинений внаслідок дій двох джерел підвищеної небезпеки, позбавлені підстав, оскільки з матеріалів кримінального провадження випливає, що у діях водія ОСОБА_12 не вбачається невідповідності вимогам правил дорожнього руху, які з технічної точки зору могли знаходитись у зв'язку з настанням події дорожньо - транспортної пригоди та з заподіянням потерпілій тяжких тілесних ушкоджень.
Крім того, матеріали кримінального провадження містять належні докази на підтвердження придбання потерпілою ОСОБА_9 медикаментів для лікування наслідків ДТП, в тому числі і за призначенням лікаря (т. 1 а.к.п. 113-118). А тому доводи захисника і в цій частині не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження в порядку апеляційної процедури, обґрунтовано змінив вирок районного суду та зменшив суму стягнення з засудженого матеріальних збитків на користь потерпілої, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення, а стосовно інших доводів касаційної скарги цивільного відповідача та захисника ОСОБА_7, аналогічних доводам їхніх касаційних скарг, навів відповідні мотиви їх необґрунтованості, з чим погоджується й колегія суддів. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
А враховуючи, що цивільний відповідач ТОВ «Епіцентр К» після відшкодування шкоди, завданої його працівником при виконання трудових обов'язків, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника та до страхової організації, за пошкодження застрахованого автомобіля, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судових рішень за доводами касаційних скарг.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли безумовне скасування чи зміну постановлених судових рішень, не виявлено.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
касаційні скарги представника цивільного відповідача ТОВ «Епіцентр К» ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2014 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_8 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
В.І. Орлянська І.Г. Тельнікова М.М. Лагнюк