Ухвала іменем україни 12 лютого 2015 року м. Київ

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М. Й.,

суддів Дембовського С. Г., Крижановського В. Я.,

при секретарі Мельник Г.А.,

за участю прокурора Міщенко Т. М.,

засудженого

(в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

перекладача ОСОБА_3,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013070060001413, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 04 серпня 2014 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Берегово Закарпатської області, проживаючого по АДРЕСА_1, який визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України,

встановив:

у касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 стверджує про суворість покарання, призначеного ОСОБА_1 Апеляційним судом Закарпатської області. Зазначає, що у суду були підстави для призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України. Просить вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 04 серпня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий апеляційний розгляд.

Вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 20 травня 2014 року ОСОБА_1 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено покарання у виді позбавленні волі:

- за ч. 1 ст. 309 КК України строком на 1 рік;

- за ч. 1 ст. 307 КК України із застосуванням ст.69 КК України строком на 2 роки;

за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст.69 КК України строком на 2 роки 6 місяців із конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.

04 серпня 2014 року Апеляційний суд Закарпатської області за апеляцією прокурора скасував указаний вирок місцевого суду у частині призначеного ОСОБА_1 покарання, та постановив свій вирок, за яким засудив ОСОБА_1 до покарання у виді позбавленні волі:

- за ч. 1 ст. 309 КК України строком на 1 рік;

- за ч. 1 ст. 307 КК України строком на 4 роки;

- за ч. 2 ст. 307 КК України строком на 6 років без конфіскації майна на підставі ст. 98 КК України.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.

Заслухавши доповідь судді, засудженого та захисника на підтримання скарги останнього, думку прокурора щодо законності та обґрунтованості вироку Апеляційного суду Закарпатської області від 04 серпня 2014 року щодо ОСОБА_1, перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин.

07 січня 2014 року ОСОБА_1 знайшов неподалік приміщення туалету, на території розважального комплексу «К2», який розташований за адресою вул. Арпада, с. Дідово, речовину, яка містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін та метамфетамін, яку зберігав у підсобному приміщенні, що належить йому, за місцем свого проживання, у АДРЕСА_1.

14 січня 2014 року близько 19:00 ОСОБА_1, перебуваючи у кафе «Орхідея», яке розташоване у м. Берегово на площі Героїв, 6, збув ОСОБА_4 за 400 грн 0,4107 г вищевказаної речовини, яка містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - 0,0008 г амфетаміну та 0,1877 г метамфетаміну.

20 січня 2014 року близько 14:30 ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_5 400 грн за психотропну речовину. 21 січня 2014 року близько 15:00 ОСОБА_1, перебуваючи на території автозаправної станції «ОККО», яка розташована у м. Берегово по вул. Богдана Хмельницького, 86, діючи згідно з попередніми домовленостями повторно збув ОСОБА_5 психотропну речовину, обіг якої обмежено, яка містить 0,1799 г метамфетаміну.

У невстановлений досудовим розслідуванням день і час грудня 2013 року ОСОБА_1, перебуваючи на території колишнього лікувального трудового профілакторію м. Берегово, що розташоване по вул. Фабрична, знайшов одне дикоростуче стебло рослини коноплі, яке зірвав і висушив, після чого шляхом подрібнення руками виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який зберігав без мети збуту до 17 січня 2014 року у підсобному приміщенні за місцем свого проживання у АДРЕСА_1. Цього ж дня близько 14:00 ОСОБА_1 переніс у кишені власної спортивної куртки 13,9768 г особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс до водоймища, що знаходиться на території колишнього лікувального трудового профілакторію м. Берегово, де був затриманий працівниками міліції у період із 15:26 по 16:00.

Захисником не оскаржуються доведеність винуватості ОСОБА_1 в учиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, та правильність застосування кримінального закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій засудженого.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили судам постановити законні та обґрунтовані судові рішення, не встановлено.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України Апеляційний суд Закарпатської області врахував суспільну небезпечність вчинених кримінальних правопорушень, ступінь їх тяжкості, які віднесені до тяжких злочинів і злочинів середньої тяжкості, дані про засудженого, який злочини вчинив в неповнолітньому віці, раніше піддавався примусовим заходам виховного характеру у виді передачі під нагляд матері, посередньо характеризувався за місцем проживання і навчання. Також суд визнав і врахував як пом'якшуючі покарання обставини те, що ОСОБА_1 щиро каявся, активно сприяв розкриттю злочинів, визнав свою вину.

При цьому суд дійшов правильного висновку про те, що ці пом'якшуючі покарання обставини у сукупності не дають підстав для призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України, оскільки істотно не знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків, і не свідчать про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, ураховуючи конкретні обставини вчинених злочинів, їх суспільну небезпечність, а також те, що до ОСОБА_1 вже застосовувались примусові заходи виховного характеру.

Призначене ОСОБА_1 апеляційним судом покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Доводи захисника щодо невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості злочинів та його особі внаслідок суворості є безпідставними.

Ті обставини, що ОСОБА_1 вчинив злочини у неповнолітньому віці, визнав свою вину, щиро каявся, активно сприяв розкриттю злочинів, було враховано судом при призначенні засудженому покарання.

Разом з тим, те, що ОСОБА_1 у період з 29 серпня 2014 року до 03 жовтня 2014 року перебував на лікуванні у медичному закладі не є обставиною, що дає підстави для пом'якшення призначеного засудженому покарання.

З огляду на викладене, відсутні підстави для скасування вироку Апеляційного суду Закарпатської області від 04 серпня 2014 року з мотивів невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості злочинів та даним про його особу внаслідок суворості.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України,

постановив:

вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 04 серпня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

_________________________ _____________________ _______________________

М. Й. Вільгушинський С. Г. Дембовський В. Я.Крижановський