Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22 -949-2008 Головуючий у 1 інстанції - Гармаш Т.І.
Категорія 50, 52 Доповідач - Суровицька Л.В.
Рішення
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді - Авраменко Т.М.
суддів - Гайсюка О.В., Суровицької Л.В.
при секретарі - Слюсаренко Н.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Пролог Лайт Імпекс» про стягнення заборгованої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Світловодської філії ТОВ «Пролог Лайт Імпекс» про стягнення заборгованої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.
Зазначала, що з 1 травня 2003 року по 17 травня 2006 року вона працювала у Світловодській філії ТОВ «Пролог Лайт Імпекс». Наказом № 16-к від 17 травня 2006 року була звільнена за ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням.
На день звільнення заборгованість по заробітній платі склала 525 грн.68 коп., однак відповідач її не виплатив.
Також на її неодноразові звернення не надав довідки про заборгованість та про розмір середньомісячної заробітної плати, чим завдав їй моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях через неможливість отримати належні їй кошти, у зв'язку з необхідністю докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 525 грн.68 коп., середній заробіток за період з 17 травня 2006 року по час фактичного розрахунку та 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою від 15 травня 2007 року суд замінив первісного відповідача належним відповідачем - ТОВ «Пролог Лайт Імпекс» (а.с. 23).
2
В судовому засіданні позивач уточнила та доповнила позовні вимоги
і просила суд стягнути з відповідача на її користь заборговану заробітну
плату в сумі 297 грн.68 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в
сумі 5344 грн.62 коп. (а.с. 39).
Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 12 березня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача по заробітній платі перед позивачкою відсутня. Оскільки між сторонами існував спір щодо розміру заборгованості і вказаний спір вирішено не на користь працівника, то відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Також суд прийшов до висновку про недоведеність вимог про відшкодування моральної шкоди.
З такими висновками суду колегія суддів погодитись не може.
Суд першої інстанції неправильно витлумачив норми матеріального права та прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, тому відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду в цій частині і ухвалення нового рішення.
Судом встановлено, що на час звільнення до виплати позивачці належало 246 грн.96 коп.3аборгованої заробітної плати.
Згідно видаткового касового ордеру зазначені кошти були виплачені відповідачем позивачці 20 липня 2007 року (а.с. 58).
Стаття 116 КЗпП України передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
З матеріалів справи, пояснень сторін вбачається, що спір мав місце щодо заборгованості по заробітній платі за березень 2006 року в сумі 297 грн.68 коп. Щодо заборгованості в сумі 246 грн.96 коп. спір був відсутній.
Позивач була звільнена з підприємства 17 травня 2006 року і в цей день вона не працювала.
Як пояснила позивач в судовому засіданні першої інстанції, з вимогою про виплату заробітної плати вона звернулась до відповідача через півроку після звільнення, оскільки доступу на підприємство не мала. Так як їй було відмовлено у виплаті заборгованої заробітної плати, вона звернулась до відповідача з заявою про видачу довідки про розмір заборгованості та розмір середньомісячної заробітної плати для звернення в суд.
Представник відповідача в судовому засіданні першої інстанції
3
пояснив, що підприємство в період з січня 2006 року по вересень 2006 року не працювало у зв'язку з відключенням електропостачання, що підтверджується наданими суду наказами та заперечив факт звернення позивачки з вимогою про виплату розрахункової суми.
Копією письмової заяви, наданої позивачкою, підтверджується, що вона дійсно зверталась до відповідача 5 грудня 2006 року і зі змісту заяви вбачається, що з приводу виплати заробітної плати між сторонами виник спір, у зв'язку з чим позивач мала намір звернутись до суду (а.с. З).
Цим доказом спростовуються пояснення представника відповідача про те, що позивач не зверталась з приводу виплати належних їй сум.
Заборгована заробітна плата в сумі 246 грн. 96 коп., щодо якої спір між сторонами був відсутній, виплачена відповідачем позивачці лише 20 липня 2007 року, тобто після її звернення в суд (а.с. 58).
Відповідно до ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а за наявності спору про розмір належних сум - спір вирішується органом, який і визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку.
Під час визначення розміру відшкодування необхідно враховувати розмір спірної суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи (п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).
Зазначені роз'яснення також не були враховані судом першої інстанції.
Суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні вимоги позивачки про стягнення заборгованої заробітної плати, оскільки встановлено, що в період розгляду справи, відповідач належні їй кошти виплатив.
Однак, суд повно з'ясувавши обставини справи неправильно витлумачив норми матеріального права і безпідставно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.
Відповідач не довів відсутність своєї вини в несвоєчасній виплаті позивачці заробітної плати.
З урахуванням того, що розмір спірної суми становив 246 грн.96 коп., розмір середньомісячної заробітної плати позивачки складає 237 грн.89 коп., з відповідача на користь позивачки належить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 650 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були порушені права позивачки на отримання заробітної плати, на отримання довідки про розмір заробітку, право користування коштами.
Після звільнення позивач не працевлаштувалась, надала докази того, що її чоловік хворів, у зв'язку з чим необхідні були додаткові кошти.
Вказаним підтверджується, що порушення відповідачем законних прав позивачки призвели до її моральних переживань, необхідності докладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Згідно ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порущення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати
4
нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
На відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивачки належить стягнути 200 грн.
Відповідно до ст. ст. 81, 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
На підставі ст. ст. 94, 116, 117, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.3, п.4 ч.1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 березня 2008 року в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Пролог Лайт Імпекс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ «Пролог Лайт Імпекс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 650 грн., на відшкодування моральної шкоди - 200 грн., всього 850 грн. (вісімсот п'ятдесят грн.).
Стягнути з ТОВ «Пролог Лайт Імпекс» на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.