АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Пікуль А.А., Побірченко Т.І.
при секретарі: Бугаю О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою Добжанського Володимира Володимировича в інтересах Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року за заявою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
№ апеляційного провадження: №22-ц/796/3248/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Войтенко Т.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року відмовлено в задоволені заяви Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі по тексту - ПАТ «Альфа-Банк») про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, виданого 27 листопада 2013 року Подільським районним судом м. Києва на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року.
Не погодившись із такою ухвалою суду, Добжанський В.В. в інтересах ПАТ «Альфа-Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати, та постановити нову, якою задовольнити заяву про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що підстави переривання строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, передбачені ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» стосуються лише виконавчих документів, які вже були пред'явлені до виконання, неправильно застосувавши вказану норму.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги, вважав, що ухвала суду є законною та обґрунтованою.
В судове засідання представник ПАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_3 та особисто ОСОБА_2 не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, ОСОБА_2 забезпечив явку в судове засідання свого уповноваженого представника, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ «Альфа-Банк» про солідарне стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 238 599 грн. 74 коп. (а.с.65-67).
На виконання вказаного рішення суду 27 листопада 2013 року Подільським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист щодо ОСОБА_2 (а.с.82). Відповідно до змісту виконавчого листа рішення суду набрало законної сили 07 червня 2013року, строк пред'явлення до виконання - до 07 червня 2014року.
У грудні 2014 року до Подільським районного суду м.Києва звернулось ПАТ «Альфа-Банк» із заявою, в якій порушено питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 758/1619/13-ц, виданого 27 листопада 2013 року Подільським районним судом м. Києва, на виконання заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року по цивільній справі №758/1619/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що заявник не надав належних та допустимих доказів того, що строк пред'явлення виконавчих листів до виконання був пропущений банком з поважних причин. Крім того, підстави переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, передбачені ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», стосуються переривання строку за виконавчими листами, які вже пред'явлено до виконання.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною (ст.3 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Судом при постановленні ухвали було порушено вказані норми процесуального права, які складають фундаментальну основу побудови цивільного судочинства, в результаті чого банк був позбавлений можливості захистити свої порушенні права та інтереси.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого ПАТ «Альфа-Банк» боржником ОСОБА_2 29 квітня 2014 року здійснено часткове погашення заборгованості за кредитним договором № 490039040 у розмірі 750 доларів США (а.с.78-80).
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Виходячи зі змісту вказаної норми, часткове виконання рішення боржником є самостійною підставою для переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Крім того, положення ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» не містять посилань на те, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються лише по тим виконавчим документам, які вже пред'являлися до виконання.
Вирішуючи питання про поважність причини пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, якою банк обґрунтовує свою заяву, суд першої інстанції мав взяти до уваги і те, що Європейський суд з прав людини, надаючи тлумачення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішенні по справі Горнсбі проти Греції від 19.03.1997 р. зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом, а виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися, як складова частина суду. Таким чином, остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, повинно бути виконаним, що відповідає принципу верховенства права, який договірні сторонни зобов'язалися поважати, ратифікуючи вказану Конвенцію.
Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року п. 36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герін проти Франції» від 29 липня 1998 року п. 37).
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Аналогічне положення містить ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
На підставі зазначеного та враховуючи обставини, вказані у поданій заяві, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відсутні правові підстави для поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, та постановлення нової ухвали з цього питання.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Добжанського Володимира Володимировича в інтересах Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року скасувати та постановити нову.
Заяву Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання задовольнити.
Поновити строк для пред'явлення виконавчого листа № 758/1619/13-ц, виданого 27 листопада 2013 року, на виконання заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором та судових витрат на загальну суму 238 599,74 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: А.А. Пікуль
Т.І. Побірченко