Справа № 357/10239/14-ц

2/357/1260/15

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Буцмак Ю. Є., при секретарі Коляда С. М., Кузьменко Т. Г., за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про поділ майна подружжя, стягнення коштів, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_5, про визнання договору дарування договором купівлі-продажу, визнання квартири спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що з 22 листопада 1995 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. На даний час шлюб фактично не існує, тому вона звернулася до відповідача з пропозицією вирішити питання щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя, набутого разом у період перебування у шлюбі. Однак, враховуючи небажання відповідача вирішити дане питання в добровільному порядку, а також, що все майно, яке було набуте подружжям за період шлюбу, було оформлене на ОСОБА_3, вона вирішила звернутися до суду з вказаним позовом. Під час шлюбу ними набуте майно: квартира АДРЕСА_4; житловий будинок АДРЕСА_4; нежитлові будівлі, розташовані по АДРЕСА_12. Крім нерухомого майна, на ім'я відповідача зареєстровано право власності на рухоме майно: автомобіль марки "KIA Sportage", державний номерний знак НОМЕР_12; мотоцикл марки "Harley Davidson", державний номерний знак НОМЕР_2; мотоцикл арки "Honda", державний номерний знак НОМЕР_3. Просить набуте майно у період шлюбу поділити, визначивши за кожним із них право власності на 1/2 частку вказаного майна та стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.

Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом у якому не оспорює перебування його у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 Вказує на те, що сторони 16.09.2006 року придбали автомобіль марки "Volkswagen T-A" 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4, який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 Вартість даного автомобіля станом на дату подачі позову становить не менше 90000 грн. Він має право на 1/2 його частину вартістю 45000 грн. Між ним та ОСОБА_1 не досягнуто згоди у розподілі майна, яке є їх спільною сумісною власністю. Просить поділити вказане майно визначивши за кожних з них право власності на 1/2 частину автомобіля.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, декілька разів уточнювали позовні вимоги, просять поділити майно, визначивши за кожним із подружжя право власності на 1/2 частку майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1; житловий будинок АДРЕСА_12; нежитлові будівлі, розташовані по АДРЕСА_12;стягнути з відповідача на користь позивача 1/2 вартості транспортних засобів: автомобіля марки «KIA Sportage”, д.н.з. НОМЕР_12, мотоцикла марки “Harley Davidson”, д.н.з. НОМЕР_2, мотоцикла марки “Honda”, д.н.з. НОМЕР_3, автомобіля марки "VW Caddy" всього у розмірі 428311 грн. 20 коп. та судові витрати. У задоволені зустрічного позову просять відмовити.

Відповідач, представник відповідача позов не визнали, зустрічний позов підтримали, уточнюючи його декілька разів, просять визнати договір дарування квартири АДРЕСА_2, який посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 2-1152, зареєстрований в Білоцерківському МБТІ 03.03.2003 року,- договором купівлі-продажу, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_1; визнати квартиру АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1, поділити спільне сумісне майно, набуте за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3, визнавши за кожним з них право власності на 1/2 частину: квартири АДРЕСА_3, стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки "Volkswagen T-4" 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8, в розмірі 83215 грн. та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник відповідача звернувся із заявою до суду про залишення без розгляду зустрічного позову в частині стягнення із позивача на користь відповідача грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки «Volkswagen T-4" 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8, в розмірі 83215 грн.

За вказаною заявою судом винесена ухвала про залишення зустрічного позову у вказаній частині без розгляду.

Третя особа в судовому засіданні не заперечує проти задоволення зустрічного позову в частині визнання договору дарування квартири АДРЕСА_2, договором купівлі-продажу, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_1

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, заперечення на позов, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає що позов підлягає задоволенню частково, зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 58-60,10 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.ст. 60,61,63,65,69,70,57 СК України, ст.ст. 368,372 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об»єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім»ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладені договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Відповідно до пунктів 22,23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з»ясувати джерела і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК, ч.3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2,3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім»я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири; жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилась внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім»ї (ч.4 ст.65 СК). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному із подружжя особисто…

Судом досліджені:

Копія паспорта ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1;

Копія паспорта ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2;

Копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 22 листопада 1995 року;

Копія договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, укладений між ОСОБА_5, яка діє від імені неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, як опікун, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (продавці) та ОСОБА_3 (покупець) від 25 липня 2003 р., копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, з реєстру прав власності на нерухоме майно;

Копія технічного паспорту на АДРЕСА_5, власником квартири якої вказаний ОСОБА_3;

Копія технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_4, власником якого вказаний ОСОБА_3;

Копія договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, що знаходяться в АДРЕСА_5, укладений між ОСОБА_11 (продавець) та ОСОБА_3.(покупець) від 25 березня 2004 року та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, з реєстру прав власності на нерухоме майно, власником якого вказаний ОСОБА_3, по поверхового плану будівель;

Копія рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.11.2008 року про визнання за ОСОБА_3 право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, яке він збудував в АДРЕСА_13 та копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно нежитлові будівлі за адресою АДРЕСА_5, власником якого вказаний ОСОБА_3;

Копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки Kia Sportage, реєстраційний номер НОМЕР_12, власником якого вказаний ОСОБА_3, дата реєстрації 27.03.2014 р.;

Копія довідки КП БМР ЖЕК № 6 від 22.05.2012 р. № 304, про те що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_12. Разом з нею син ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, син ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6, діти знаходяться на її утриманні;

Копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля «Volkswagen д.н.з НОМЕР_8, власником якого вказана ОСОБА_1, дата реєстрації 13.01.2007 р.;

Копія договору на туристичне обслуговування № 14/08/15 від 15 серпня 2014 року на подорож ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_13 з 10.09.2014 р. по 17.09.2014 р. до Туреччини та витяг відомостей в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо туристичної фірми;

Копія довідки-рахунку від 29.08.2014 року № 847102 видана … про те, що автомобіль

марки «Kia Sportage» продано за 260 000 грн.;

Копія довідки-рахунку від 29.08.2014 р. № 847103 видана … про те, що мотоцикл марки «Harley Davidson» продано за 200 000 грн.;

Копія довідки-рахунку від 29.08.2014 р. № 847104 видана … про те, що мотоцикл марки «Honda GL 1800» продано за 240 000 грн.;

Копія свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_3, свідоцтва платника єдиного податку суб'єкта господарювання ОСОБА_3, податкова адреса - АДРЕСА_12 Місце провадження господарської діяльності Україна (по замовленню); АДРЕСА_14, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

Копія розписки, зміст якої: «Ми ОСОБА_7 і ОСОБА_5 отримали від ОСОБА_3 за продану нами квартиру по адресі АДРЕСА_15 на ім»я ОСОБА_1 в сумі 5 тис. доларів п'ять 5 тисяч доларів. Розрахунок проведений повністю що засвідчує підписом. Підпис (один) 28.02.2003 р.;

Копія довідки-рахунку № 089095 видана … про те, що автомобіль «DAF XF 430» продано за 88 000 грн., розписка ОСОБА_15 від 20.06;

Копія договору дарування квартири від 28.08.2003 р., згідно якому ОСОБА_7 «даритель» та ОСОБА_1 «обдарована» попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності угод і розуміючи значення своїх дій, уклали договір про «даритель» подарував, а «обдарований» прийняв у дар квартиру під АДРЕСА_7. Квартира загальною площею 23 кв.м, жилою площею 13,3 кв.м, складається з однієї жилої кімнати, кухні, коридору. Вказана квартира належить «дарителю» на підставі свідоцтва на право власності на житло … Інвентаризаційна оцінка квартири 5873 грн. Даритель стверджує, що на момент укладання цього договору згадана квартира нікому іншому не продана, не подарована у спорі та під забороною (арештом) не перебуває, прав щодо неї у третіх осіб як в межах так і за межами України, не має. П.6 - «Ми, «Даритель» і «Обдарований підтверджуємо, що цей договір не носить характеру мнимої та удаваної угоди». Зареєстровано в реєстрі № 2-1152, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно - АДРЕСА_6, власником якої частка 1/1 вказана ОСОБА_1 - дата реєстрації 03.03.2003 р. ;

Інформація начальника Центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Біла Церква, Білоцерківського та Сквирського районів № 597 від 19.09.2014 р.. про те, що ОСОБА_3 транспортні засоби: автомобіль марки «KIA Sportage”, д.н.з. НОМЕР_12, зареєстрований 27.03.2014 р., знятий з обліку 20.08.2014 р.; мотоцикл марки “Harley Davidson”, д.н.з. НОМЕР_2,зареєстрований 06.06.2013 р., знятий з обліку 20.08.2014 р.; мотоцикл марки “Honda”, д.н.з. НОМЕР_3,зареєстрований 26.03.2014 р., знятий з обліку 20.08.2014 р., автомобіль марки «Volkswagen Caddy» д.н.з. НОМЕР_11, зареєстрований 25.10.2013 р.. знятий з обліку 20.08.2014 р.;

Звіт ТОВ «Автопрестижцентр» про оцінку № 07/272-05 колісного транспортного засобу від 03.12.2014 р., згідно висновку якого ринкова вартість КТЗ Volkswagen Caddy реєстраційний номер НОМЕР_11 на дату оцінки складає 156622,41 грн.;

Копія договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності від 22 березня 1989 року по АДРЕСА_4 на ОСОБА_3, акту № 27 про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуального будинку АДРЕСА_4, еплікації внутрішніх площ до плану жилого будинку, викопіровка із плану, по поверховий план будівель;

Копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 від 05 листопада 1991 року;

Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_7, згідно якому ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_7. у м. Біла Церква;

Копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 від 17 вересня 1988 року;

Копія довідки-рахунок № 789173 від 28 листопада 2014 року та № 630531 від 19 грудня 2014 року про продаж легкових автомобілів Volkswagen Т4, Volkswagen Caddy;

Копія свідоцтва на право власності на житло від 20 лютого 2003 року на квартиру АДРЕСА_7 належить громадянину ОСОБА_7, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та паспорту ОСОБА_7;

Копія опису конструктивних елементів господарських будівель та споруд по АДРЕСА_4;

Заперечення на позов.

Судом досліджені у судовому засіданні інвентаризаційні справи на: квартиру АДРЕСА_8; житловий будинок АДРЕСА_4; нежитлові будівлі, розташовані по АДРЕСА_5.

Судом встановлено, що сторони 22 листопада 1995 р. уклали шлюб. З їх слів у грудні 2014 р. шлюб між ними у судовому порядку розірваний.

Судом встановлено:

1. Квартира АДРЕСА_9 придбана ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 25.07.2003 р., укладеного між ОСОБА_5, яка діяла від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_19, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (продавці) та ОСОБА_3 (покупець). Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.07.2003 р., витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, власником зазначеної квартири вказаний ОСОБА_3

Суд вважає вказану квартиру, нажиту у шлюбі ОСОБА_3 і ОСОБА_1, їх спільною сумісною власністю.

Відповідачем не надані докази, що вказане майно за час шлюбу, набуте ним за кошти, які належали йому особисто.

2. Житловий будинок АДРЕСА_4 був збудований ОСОБА_3 до укладення шлюбу між сторонами, що підтверджується документами (доказами) на вказаний будинок, що містяться у інвентарній справі, які досліджені судом у судовому засіданні. Позивачем не надані належні та допустимі докази того, що вона здійснювала будівництво вказаного будинку. Позивачем, представником позивача не надані докази того, що вказане майно (саме будинок) за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат позивача (ст. 62 ч.1 СК України).

Суду не надані належні та допустимі докази позивачем, представником позивача, на підтвердження того, що вказаний будинок був побудований сторонами у шлюбі, за час шлюбу його цінність істотно збільшилась внаслідок трудових або грошових затрат позивача чи обох сторін.

За таких обставин суд вважає не доказаним, що вказаний житловий будинок АДРЕСА_4 є їх спільною сумісною власністю.

3. Нежитлові будівлі, розташовані по АДРЕСА_5 придбані відповідачем на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.03.2004 р., укладеного між ОСОБА_11 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець). Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.04.2004 р., рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.11.2008 р., витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, власником комплексу нежитлових будівель, у т.ч. самочинно збудованих за адресою АДРЕСА_5, вказаний ОСОБА_3

Суд вважає вказані нежитлові будівлі, нажиті у шлюбі ОСОБА_3 і ОСОБА_1, їх спільною сумісною власністю.

Суд відхиляє доводи відповідача та представника відповідача про те, що вказані нежитлові будівлі належать фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3, а тому не можуть бути об»єктом спільної сумісної власності подружжя, через те, що згідно вище наданих документів нежитлові будівлі нажиті у шлюбі ОСОБА_3 і ОСОБА_1, власником вказаних будівель є громадянин ОСОБА_3, а не фізична особа - підприємець ОСОБА_3 При цьому суд враховую положення п.29 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» відповідно до положень статей 57,61 СК, ст. 52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об»єктом спільної сумісної власності подружжя.

Суду не надані належні та допустимі докази (не доказано), що вказані нежитлові будівлі є майном фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

Суд відхиляє доводи відповідача, представника відповідача про те,що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність за адресою перебування вказаних нежитлових приміщень, що на їх думку є підтвердженням належності вказаного майна саме фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, тому, що суду не надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що вказана нерухомість зареєстрована, її власником є саме ФОП ОСОБА_3

Суд визнає не належними і не допустимими доказами належності майна - нежитлових будівель за адресою АДРЕСА_5, саме ФОП ОСОБА_3: свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (а.с.92); свідоцтво платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3 з зазначенням податкової адреси АДРЕСА_12, місцем провадження господарської діяльності Україна (по замовленню) АДРЕСА_5 (а.с.93); витяг з ЄДРПОУ відносно ФОП ОСОБА_3 (а.с.94).

Відповідачем не надані докази, що вказане майно за час шлюбу, набуте ним за кошти, які належали йому особисто.

4. Із наданої позивачем копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «KIA Sportage", д.н.з. НОМЕР_12, видно, що власником вказаного транспортного засобу є ОСОБА_3 з 27.03.2014 р. (дата реєстрації). Вказаний автомобіль знятий з обліку 20.08.2014 р. (лист Центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Біла Церква, Білоцерківського та Сквирського районів від 19.09.2014 р. № 597). Згідно довідки-рахунку від 29.08.2014 р. № 847102 вказаний автомобіль проданий за 260000 грн.

Суд вважає вказаний автомобіль, нажитим у шлюбі ОСОБА_3 і ОСОБА_1, їх спільною сумісною власністю.

Суд відхиляє доводи відповідача, представника відповідача про те, що вказаний автомобіль відчужений та визнає довідку - рахунок від 29.08.2014 р. № 847102 неналежним доказом права власності іншої особи на вказаний транспортний засіб. При цьому суд враховує роз»яснення, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідачем не надані докази, що вказане майно за час шлюбу, набуте ним за кошти, які належали йому особисто.

5. Згідно листа Центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Біла Церква, Білоцерківського та Сквирського районів від 19.09.2014 р. № 597, мотоцикл марки “Harley Davidson”, д.н.з. НОМЕР_2, 06.06.2013 р. був зареєстрований за ОСОБА_3, та 20.08.2014 р. знятий з обліку. Згідно довідки-рахунку від 29.08.2014 р. № 847103 вказаний мотоцикл проданий за 200000 грн.

Суд вважає вказаний мотоцикл, нажитим у шлюбі ОСОБА_3 і ОСОБА_1, їх спільною сумісною власністю.

Суд відхиляє доводи відповідача, представника відповідача про те, що вказаний мотоцикл відчужений та визнає довідку - рахунок від 29.08.2014 р. № 847103 неналежним доказом права власності іншої особи на вказаний транспортний засіб. При цьому суд враховує роз»яснення, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідачем не надані докази, що вказане майно за час шлюбу, набуте ним за кошти, які належали йому особисто.

6. Згідно листа Центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Біла Церква, Білоцерківського та Сквирського районів від 19.09.2014 р. № 597, мотоцикл марки “Honda”, д.н.з. НОМЕР_3, 26.03.2014 р. був зареєстрований за ОСОБА_3, та 20.08.2014 р. знятий з обліку. Згідно довідки-рахунку від 29.08.2014 р. № 847104 вказаний мотоцикл проданий за 240000 грн.

Суд вважає вказаний мотоцикл, нажитим у шлюбі ОСОБА_3 і ОСОБА_1, їх спільною сумісною власністю.

Суд відхиляє доводи відповідача, представника відповідача про те, що вказаний мотоцикл відчужений та визнає довідку - рахунок від 29.08.2014 р. № 847104 неналежним доказом права власності іншої особи на вказаний транспортний засіб. При цьому суд враховує роз»яснення, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідачем не надані докази, що вказане майно за час шлюбу, набуте ним за кошти, які належали йому особисто.

7. Згідно листа Центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Біла Церква, Білоцерківського та Сквирського районів від 19.09.2014 р. № 597, автомобіль «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_11, 25.10.2013 р. був зареєстрований за ОСОБА_3, та 20.08.2014 р. знятий з обліку. Згідно довідки-рахунку від 12.12.2014 р. № 630531 вказаний автомобіль проданий за 64000 грн.

Суд вважає вказаний автомобіль, нажитим у шлюбі ОСОБА_3 і ОСОБА_1, їх спільною сумісною власністю.

Суд відхиляє доводи відповідача, представника відповідача про те, що вказаний автомобіль відчужений та визнає довідку - рахунок від 12.12.2014 р. № 630531 неналежним доказом права власності іншої особи на вказаний транспортний засіб. При цьому суд враховує роз»яснення, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Суд зазначає, що із копії вказаної довідки-рахунку наданої відповідачем видно, що відчуження вказаного ТЗ здійснено саме за 64000 грн.

Суд відхиляє як неналежний доказ звіт ТОВ «Автопрестижцентр» про оцінку № 07/272-05 колісного транспортного засобу - «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_11 від 03.12.2014 р., ринкова вартість КТЗ «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_11, яка на дату оцінки складає 156622,41 грн. через те, що у звіті не зазначено, що спеціалістом-оцінювачем перед його оцінкою здійснювався огляд вказаного ТЗ.

Відповідачем не надані докази, що вказане майно за час шлюбу, набуте ним за кошти, які належали йому особисто.

8. Квартира АДРЕСА_10 придбана ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири від 28.02.2003 р. Згідно договору дарування квартири від 28.02.2003 р. ОСОБА_7 (даритель) та ОСОБА_1 (обдарована), попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності угоди і розуміючи значення своїх дій, уклали цей договір про «даритель» подарував, а «обдарований» прийняв у дар квартиру під АДРЕСА_7 (двадцять дев»ять). Вказана квартира належить «дарителю» на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого комунальною службою приватизації м. Біла Церква 20.02.2003 р. за № 34294 та зареєстрованого в інвентар бюро 27.02.2003 р. за реєстром № 11010. Даритель стверджує, що на момент укладання цього договору згадана квартира нікому іншому не продана, не подарована, у спорі та під забороною (арештом) не перебуває; прав щодо неї у третіх осіб як в межах так і за межами України, не має. Ми, «даритель» і «обдарований» підтверджуємо, що цей договір не носить характер мнимої та удаваної угоди (п.6). Зареєстровано в реєстрі за № 2-1152.Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації № 109798 від 03.03.2003 р. власником квартири АДРЕСА_10 вказана ОСОБА_1 - підстава: договір дарування (2-1152/28.02.2003 Білоцерківська державна нотаріальна контора, форма власності приватна, частка 1/1. Дата прийняття рішення про реєстрацію права власності 03.03.2003 р.).

Суд вважає вимоги відповідача про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_2, який посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 2-1152, зареєстрований в Білоцерківському МБТІ 03.03.2003 року,- договором купівлі-продажу, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_1; визнання квартири АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1, її поділу як спільне сумісне майно, набуте за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3, визнавши за кожним з них право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п.2 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Відповідач, представник відповідача, третя особа не надали суду належні та допустимі докази (не доказали) укладання 28.02.2003 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_10.

Позивач в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_7 подарував їй квартиру, вона не укладала з ним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_10. Ні ОСОБА_7, ні будь-кому іншому гроші за вказану квартиру не передавала. Ніякі розписки про передачу ОСОБА_7 грошей за квартиру не писала, не отримувала від нього розписок про отримання ним від неї коштів.

Суд відхиляє доводи відповідача, представника відповідача, третьої особи про, на їх думку, укладання між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 удаваного правочину - договору дарування, який фактично був договором купівлі-продажу, через те, що ці доводи спростовуються зазначеному у п.6 вказаного договору дарування квартири від 28.02.2003 р.: «Ми, «даритель» і «обдарований» підтверджуємо, що цей договір не носить характер мнимої та удаваної угоди».

Суд відхиляє доводи третьої особи про те, що її колишній чоловік ОСОБА_7 продав квартиру АДРЕСА_10 ОСОБА_1, тому, що вони спростовуються поясненнями позивача, договором дарування квартири від 28.02.2003 р.

Суд визнає неналежним та не допустимим доказом - копію розписки від 28.02.2003 р. (а.с.96), тому, що вона не містить даних про передачу коштів ОСОБА_18 - ОСОБА_7, укладання між ними договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_10.

Судом встановлено, що транспортні засоби: «KIA Sportage", д.н.з. НОМЕР_12, мотоцикл марки “Harley Davidson”, д.н.з. НОМЕР_2, мотоцикл марки “Honda”, д.н.з. НОМЕР_3, автомобіль «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_11, відчужені на користь третіх осіб кожний за суму зазначену у довідках - рахунках від 29.08.2014 р. №№ 847102,847103,847104, від 12.12.2014 р. № 630531.

Відповідач, представник відповідача не надали суду належні та допустимі докази отримання згоди позивача на відчуження вказаних транспортних засобів, передачі частини із отриманих коштів дружині (позивачеві), використання їх в інтересах сім»ї чи на її потреби.

Позивач у суді пояснила, що згоди на відчуження транспортних засобів вона відповідачеві не давала, вказане він зробив без її згоди, після її звернення до суду з позовом (18.07.2014). Відповідач їй кошти від реалізації вказаних транспортних засобів не передавав, як він їх використав їй не відомо.

Зважаючи на вищевикладене, судом встановлено, що відповідач (чоловік) розпорядився (здійснив відчуження - продаж) транспортних засобів: автомобілем «KIA Sportage”, д.н.з. НОМЕР_12, мотоциклом марки “Harley Davidson”, д.н.з. НОМЕР_2, мотоциклом марки “Honda”, д.н.з. НОМЕР_3, автомобілем «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_11, на свій розсуд, без урахування рівності прав позивача (дружини) на володіння, користування і розпорядження цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (ст.63 СК України), без урахування права укладання з іншою особою договору купівлі-продажу щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя після її визначення (ст. 67 СК України), без згоди позивача (дружини), що передбачено ст. 65 ч.1 СК України, проти волі на це позивача, не в інтересах сім»ї чи на її потреби, а отримані кошти приховав.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об»єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім»ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача, про стягнення із відповідача половини коштів від отриманих ним при відчужені транспортних засобів - автомобіля «KIA Sportage”, д.н.з. НОМЕР_12; мотоцикла марки “Harley Davidson”, д.н.з. НОМЕР_2; мотоцикла марки “Honda”, д.н.з. НОМЕР_3, на користь третіх осіб, що зазначена у довідках рахунках від 29.08.2014 р. №» 847102,847103,847104, автомобіля «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_11, що зазначена у довідці рахунку від 12.12.2014 р. № 630531, підлягають задоволенню.

Зважаючи на відчуження вказаних транспортних засобів відповідачем, суд вважає, в інший спосіб, ніж стягнення із відповідача половини вартості вказаного відчуженого майна на користь позивача, захистити її (позивача) майнові права не можливо.

При цьому суд зазначає, що відповідачем, представником відповідача не надані належні, допустимі докази, які б підтверджували, що відповідачем ОСОБА_3 вказані транспортні засоби не були відчужені, кошти він за них не отримував.

При ухвалені рішення суд враховує:

загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлений Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність - ст. 3 ч.1 п. 2,5,6 ЦК України.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушувати права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства - ст. 13 ч. 2,3,4 ЦК України.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разу порушення нею положень частин другої - п»ятої статті 13 цього Кодексу - ст. 16 ч.3 ЦК України.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, у задоволені зустрічного позову слід відмовити.

Суд при ухвалені рішення керується вимогами ст. 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд, зважаючи на вищевикладене та позовні вимоги стосовно майна (які неодноразово уточнювалися), вважає необхідним ухвалити рішення відповідно до позовних вимог, без його (майна) деталізації та конкретизації у рішенні, адже така деталізація та конкретизація судом, може бути розцінена сторонами, як порушення диспозитивності, змагальності сторін, справедливості, неупередженості суду.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до цієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено (382000х3654:428311,20=3258,91).

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 57,60-63,65,67,69,70 СК України, ст.ст. 3,368,372 ЦК України, керуючись ст./ ст. 10,11,58- 60,88,209,212-215 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визначивши право власності у частках, стягнення коштів, задовольнити частково.

Поділити майно подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_1, визнавши за кожним з них право власності на 1/2 частку майна:

квартири АДРЕСА_11;

нежитлові будівлі, розташовані за адресою АДРЕСА_5.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 частку вартості відчужених транспортних засобів: автомобіля «KIA Sportage”, д.н.з. НОМЕР_12 в розмірі 130 000 грн.; мотоцикла марки “Harley Davidson”, д.н.з. НОМЕР_2 в розмірі 100 000 грн.; мотоцикла марки “Honda”, д.н.з. НОМЕР_3 в розмірі 120 000 грн., автомобіля «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_11 в розмірі 32 000 грн., а всього в розмірі 382 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_5, про визнання договору дарування договором купівлі-продажу, визнання квартири спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3258 грн. 91 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ю. Є. Буцмак

Білоцерківського міськрайонного суду

Київської області