Справа № 357/83/15-ц

2/357/915/15

Категорія 49

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Буцмак Ю. Є., при секретарі Кузьменко Т. Г., розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення аліментів на утримання повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 21 лютого 1995 року вона перебувала в шлюбі з відповідачем та 14 квітня 2011 року шлюб між ними розірвано. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. ІНФОРМАЦІЯ_3 сину виповнилося 18 років та він продовжує навчання в Національному транспортному університеті на денному відділені і потребує коштів на утримання. Відповідач працездатний, зобов'язаний та має можливість утримавати свого сина. Позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на свою користь на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частині з усіх видів його доходів, щомісячно, починаючи стягнення з досягнення сином повноліття та до досягнення сином 23 років.

Позивач подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності, позов підтримує.

Відповідач будучи належним чином повідомлений про розгляд справи в судове засідання не з'явився. По телефону повідомив, що позов визнає та просить справу розглянути у його відсутності.

За ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Як роз'яснено в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов»язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття /незалежно від форми навчання/, виникає за обов»язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв»язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Судом досліджені:

Копія рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2011 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1;

Копія паспорта ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2;

Копія свідоцтво про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Копія виконавчого листа виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення дитиною повноліття;

Довідка національного транспортного університету від 12 вересня 2014 року про те, що ОСОБА_3 являється студентом другого курсу, факультету транспортних та інформаційних технологій.

Судом встановлено, що відповідач є батьком повнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який дійсно, після досягнення повноліття продовжує навчання на денному відділенні національного транспортного університету, факультету транспортних та інформаційних технологій.

Суд вважає, що син сторін в зв'язку з навчанням потребує матеріальної допомоги, оскільки він не працює, навчається на денному відділенні навчального закладу, йому необхідні кошти для оплати за проїзд, на харчування, на проживання, для придбання одягу, необхідних для навчання канцелярських знарядь, підручників.

Відповідач має можливість надавати допомогу на утримання сина. Судом приймається до уваги визнання позову відповідачем, оскільки це не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскільки доказів непрацездатності відповідача суду не надано, а повнолітня дитина дійсно продовжує навчання, позивачка проводить оплату за навчання та несе витрати на утримання сина, а тому в частині стягнення аліментів на час навчання повнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, позовні вимоги підлягають до задоволення. А в частині позовних вимог про стягнення аліментів починаючи з досягнення сином повноліття, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими до задоволення, виходячи з наступного.

Так, згідно з ст. 191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. А тому, суд вважає за необхідне стягнути аліменти починаючи з 13.01.2015 р., з дня пред'явлення позовної заяви до суду.

Згідно ст. 88 ЦПК України також до стягнення з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в розмірі 243 грн 60 коп.

На підставі викладеного ст. ст. 191, 199 Сімейного Кодексу України та керуючись ст.ст. 60, 88, 169, 174, 212-215 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.01.2015 року і на час навчання у Національному транспортному університеті, але не більше до досягнення сином 23-х років.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 243 грн 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ю. Є. Буцмак

Білоцерківського міськрайонного суду

Київської області