20.02.2015 Єдиний унікальний № 371/2441/14-ц

Провадження 2/371/58/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Гаврищука А.В.

за участі секретаря судового засідання - Годжаєвої З.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миронівка в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) 18.12.2014 року звернувся до Миронівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Позовні вимоги обґрунтовав тим, що вироком Миронівського районного суду Київської області від 30.04.2014 року, який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16.08.2014 року, ОСОБА_2 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді восьми років позбавлення волі. Кримінальне правопорушення, кваліфіковане за ч. 1 ст. 121 КК України, вчинено відповідачем відносно позивача ОСОБА_1, внаслідок чого йому було завдано матеріальної і моральної шкоди.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів та підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 про дату місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином згідно положень ч. 6 ст. 76 ЦПК України за місцем відбування покарання, письмових пояснень до суду не надіслав.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З врахуванням згоди представника позивача, суд вважає за можливе проводити розгляд справи в заочному порядку.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що є матір'ю позивача та зазначила, що в період з 14.08.2013 по 02.09.2013 її син ОСОБА_1 проходив лікування в Київській обласній клінічній лікарні «Центр нейрохірургії». Після завданих відповідачем її сину тілесних ушкоджень він став інвалідом ІІ групи інвалідності, не може обходитись без стороннього догляду та без ліків, втратив усі соціальні зв'язки: розлучився з дружиною, більше не спілкується з друзями і знайомими, не може працювати, постійно перебуває у стані знервованості. Всі перелічені негативні зміни у житті її сина трапилися внаслідок тілесних ушкоджень, завданих йому відповідачем. Свідок зазначила, що перелічені негативні зміни у житті її сина спричинили йому важкі моральні страждання та завдали моральної шкоди.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5, який являється братом позивача, надав суду аналогічні покази.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Вироком Миронівського районного суду Київської області від 30.04.2014 року у кримінальному провадженні №371/275/14-к по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 КК України та ч. 2 ст. 186 КК України (а.с. 3-5), який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16.08.2014 року (а.с. 7) визнано доведеним, що ОСОБА_2, будучи раніше судимим Миронівським районним судом Київської області 31 травня 2013 року за ч. 1 ст. 186 КК України до штрафу на користь держави 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., 13 серпня 2013 року біля 22 год. 30 хв., перебуваючи на перехресті доріг вул. Попова та вул. Коцюбинського в м.Миронівка Київської області разом із ОСОБА_6, ОСОБА_7 розпивали спиртні напої. Під час розпивання спиртних напоїв між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 виникла сварка.

Під час сварки ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, бажаючи нанести тілесні ушкодження ОСОБА_1, усвідомлюючи небезпечний характер своїх протиправних дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, припускаючи можливість спричинення шкоди здоров'ю ОСОБА_1, бажаючи його смерті, відшукав на землі камінь, яким наніс біля п'яти ударів ОСОБА_1 по голові. Після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1, ОСОБА_2, боячись бути викритим у вчиненні кримінального правопорушення, з місця вчинення кримінального правопорушення втік.

Згідно висновку експерта №24 від 14 жовтня 2013 року у ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, виявлено відкриту поєднану черепно-лицьову травму у вигляді осколкового вдавленого перелому висково-лобно-тімяної ділянки черепа, перелом висково-верхнє-щелепної пазухи та крововиливом до неї, перелом правої виличної кістки, геморагічного забою та компресії уламками правої половини головного мозку, забою лівої-вискової ділянки головного мозку, субдуральна гематома зліва, крововилив до середніх та задніх комірок решітчастої кістки справа небезпечні в момент нанесення їх, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Вирок Миронівського районного суду Київської області від 30.04.2014 року у кримінальному провадженні №371/275/14-к по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 КК України та ч. 2 ст. 186 КК України набрав законної сили 16 липня 2014 року (а.с.6).

Згідно ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно із ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Аналізуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вирок Миронівського районного суду Київської області від 30 квітня 2014 року є належним та допустимим доказом факту спричинення шкоди здоров'ю позивача відповідачем.

Згідно виписки з історії хвороби №105008 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 проходив лікування в Київській обласній клінічній лікарні «Центр нейрохірургії» в період з 14.08.2013 по 02.09.2013 року (а.с. 18), тобто з наступного дня після нанесення йому тілесних ушкоджень.

Як вбачається з позовної заяви, пояснень представника позивача та свідків, за час проходження лікування позивачем було здійснено витрати на придбання необхідних ліків, на підтвердження чого суду надано відповідні фіскальні чеки з аптечних установ (а.с.8-16) на загальну суму 8546 грн. 59 коп.

Судом також встановлено, що усі ліки згідно наданих фіскальних чеків були придбані в період з 14.08.2013 року по 02.09.2013 року, тобто в період лікування позивача в Київській обласній клінічній лікарні.

Таким чином, розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу у судовому засіданні, доведено належними і допустимими доказами та становить вісім тисяч п'ятсот сорок шість гривень п'ятдесят дев'ять копійок.

Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, пов'язані із відшкодуванням шкоди та збитків, завданих внаслідок неправомірних дій, які регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких умов суд приймає рішення про відшкодування позивачу шкоди лише в межах заявлених позовних вимог.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У пунктах 3 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

У судовому засіданні було встановлено, що згідно Довідки до акта огляду МСЕК Сер КИО-1 №0410969 ОСОБА_1 01.02.2015 року встановлено другу групу інвалідності довічно (а.с. 37).

Як вбачається з консультативного висновку Київської обласної клінічної лікарні (а.с. 17 зі зворотної сторони) та виписки із історії хвороби № 105008 (а.с. 18), встановлення інвалідності ОСОБА_1 безпосередньо пов'язане із завданими йому тілесними ушкодженнями 13.08.2013 року.

З пояснень свідків та представника позивача, а також зі змісту позову вбачається, що внаслідок фізичної травми, завданої потерпілому, втратилися та погіршилися його соціальні зв'язки з оточуючими, він важко переживає свій фізичний стан, що безпосередньо впливає на його емоційну рівновагу, завдає фізичних та моральних страждань.

Таким чином, суд визнає доведеним, що внаслідок неправомірних дій підсудного потерпілий зазнав моральних страждань, відбулось погіршення нормальних життєвих зв'язків, стосунків в сім'ї та з оточуючими, вважає необхідним задовольнити позов в частині завданої потерпілому ОСОБА_1 моральної шкоди частково.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо відшкодування йому моральної шкоди, суд вважає завищеним розмір моральної шкоди у 100000 грн., який заявлений у позові.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнав потерпілий ОСОБА_1, характеру немайнових втрат (їх тривалості і можливості відновлення), стан здоров'я потерпілого та тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та визначає його потерпілому ОСОБА_1 у розмірі 10000 грн.

Розподіляючи між сторонами судові витрати, суд виходить із такого.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З огляду на те, що позов ОСОБА_6 заявлено стосовно відшкодування матеріальних та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення злочину, відтак позивач був звільнений від сплати судового збору за цією вимогою та враховуючи, що позов в цій частині задоволено частково, то з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір, в сумі 243,80 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215, 367 ЦПК України, на підставі ст.ст. 11, 15, 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України суд,-

в и р і ш и в:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який відбуває покарання у Київському слідчому ізоляторі державної пенітенціарної служби України у місті Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1, 8546 грн. 59 коп. (вісім тисяч п'ятсот сорок шість гривень 59 копійок) матеріальної шкоди.

Стягнути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який відбуває покарання у Київському слідчому ізоляторі державної пенітенціарної служби України у місті Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1, 10000 грн. (десять тисяч гривень) моральної шкоди .

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який відбуває покарання у Київському слідчому ізоляторі державної пенітенціарної служби України у місті Києві та Київській області на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його прийняв, за письмовою заявою відповідача поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у судовому засіданні, проте були відсутні під час його проголошення протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 20.02.2015.

Суддя підпис А.В. Гаврищук

Згідно з оригіналом

Суддя: А.В. Гаврищук