ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № 4-743/05/06

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2006 року                                                                                                              м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркан М.І.    -  головуючий,

Амєліна С.Є.   -   суддя-доповідач,

Гуріна М.І.,

Ліпського Д.В.,

Юрченка В.В.,

при секретарі  Проценко О.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 грудня 2004 року та на ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області від 24 березня 2005 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Управління Служби Безпеки України в Волинській області -

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 грудня 2004 року та ухвали судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області від 24 березня 2005 року, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог про перерахунок за минулий час пенсії військовослужбовця у бік збільшення і про стягнення її не отриманої частини. Просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач як пенсіонер із числа військовослужбовців з 28 травня 2002 року одержує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» та вимагає перерахувати пенсію з урахуванням щомісячної премії, яку він отримував під час проходження служби, та яка не була врахована відповідачем при призначенні пенсії, і з урахуванням премій та надбавок, за рахунок яких збільшилося грошове утримання військовослужбовців після звільнення позивача з військової служби.

На процесуальні порушення при встановлені фактичних обставин справи в касаційній скарзі не вказується.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що надбавки і премії, запроваджені нормативно-правовими актами, що вказані позивачем, відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час проходження служби та були звільнені зі служби після їх запровадження.

Тому відповідно до вимог статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, в редакції, яка була чинною на час вирішення справи, та пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей”, немає правових підстав для перерахунку пенсії у бік збільшення на підставі зазначених позивачем нормативно-правових актів.

Правова оцінка, яку суди дали обставинам справи, не суперечить вимогам законодавства.  

Судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і не можуть бути скасовані чи змінені з підстав, що наведені в касаційній скарзі.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 грудня 2004 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області від 24 березня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.