Справа № 0909/6428/2012

Провадження № 22-ц/779/49/2015

Категорія 6

Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Меленко О.Є.

секретаря Яковин М.Я.,

з участю: відповідача ОСОБА_2

представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Коломийської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_2, третьої особи без самостійних вимог інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про знесення самочинного будівництва за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та представника ОСОБА_5 ОСОБА_3 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

у вересні 2010 року Коломийська міська рада звернулася з позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що остання самочинно побудувала господарську споруду з гаражем по АДРЕСА_1.

У жовтні 2010 року Коломийська міська рада звернулася з позовом до ОСОБА_5, посилаючись на те, що вона здійснила самочинне будівництво добудови до будинку по АДРЕСА_2. Збільшивши в лютому 2011 року заявлені вимоги, зазначивши, що ОСОБА_5 також самочинно збудовано житловий будинок за вказаною адресою. Оскільки вказані самочинні будівництва здійснені з порушенням визначеного порядку, передбаченого чинним законодавством, просила зобов'язати відповідачів за власні кошти знести самовільно зведені ними споруди.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 05 листопада 2014 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудовані господарську будівлю та гараж, розташовані по АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_5 знести за власні кошти самочинно збудовані добудову до будинку та самочинно збудований житловий будинок, розташовані по АДРЕСА_2 Івано-Франківської області. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 243,60 грн судового збору. Додатковим рішенням від 19 листопада 2014 року стягнуто з ОСОБА_5 243,60 грн судового збору.

На дане рішення ОСОБА_2 і представник ОСОБА_5 подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що вона збудувала гараж на земельній ділянці, виділеній для будівництва і обслуговування житлового будинку згідно Державного акту на землю, виданого їй у 2009 році. На час ухвалення рішення відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудівнику потрібно лише повідомити про початок виконання будівельних робіт, так як вона припинила будівництво відповідно до припису ДАБК, то не надсилала такого повідомлення, виготовила будівельно-технічну документацію на гараж згідно вимог ДБН. Оскільки їй припис про виконання перебудови об'єкту не видавався, від виконання перебудови вона не відмовлялася, вважає, що рішення суду про знесення гаражу є передчасним. Згідно висновку судової будівельної експертизи № 239 від 11.04.2014 року споруджені об'єкти можливо перебудувати, вона згідна провести перебудову, але суд на її заяву уваги не звернув. З наведених мотивів просить оскаржуване рішення в частині знесення самочинного будівництва ОСОБА_2 скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові до неї відмовити, в решті рішення залишити без змін.

Представник ОСОБА_5 в апеляційній скарзі зазначає про законність зробленого будівництва, на яке є будівельний паспорт. Рішенням Коломийської міської ради від 29.04.1998 року №122 надано дозвіл побудувати господарську будівлю по затвердженому проекту на зареєстрованій за ОСОБА_5 земельній ділянці по АДРЕСА_3, на яку в 1994 році видано Державний акт про право власності на землю, а згідно рішення від 18.09.1991 року №339 їй дозволено провести до будинку прибудову веранди. Вона намагалася здати будівлі в експлуатацію з 2008 по 2011 роки, про що подала відповідну заяву, яку повернуто з мотивів втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.09 №1035. Просив оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове, яким в позові відмовити.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2, її представник та представник ОСОБА_5 апеляційні скарги підтримали. Представник Коломийської міської ради, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явився, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає її розглядові. Управління Держархбудконтролю в Івано-Франківській області в поданому запереченні просить справу розглядати за відсутності його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 самочинно побудувала господарську споруду з гаражем по АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 самочинно здійснила добудову до будинку та житловий будинок по АДРЕСА_2. У зв'язку з чим, постановами інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в м. Коломия 21.08.2007 року за № 71 - на ОСОБА_2, а 17.06.2008 року за № 61/3 та 31.01.2011 року за № 58 - на ОСОБА_5 накладено адміністративні стягнення. Згідно висновку № 239 судової будівельно-технічної експертизи від 11.04.2014 року всі вказані спірні будівлі є об'єктами самочинного будівництва, так як їх будівництво виконувалося без проектної документації та відповідного документа з порушенням п. 3.25* ДБН 36-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Оскільки ОСОБА_2 заявляла, що вона згідна на перебудову споруджених нею спірних об'єктів за умови, що відповідну перебудову інших спірних будівель здійснить і ОСОБА_5, представник якої просив узаконити спірні об'єкти, суд дійшов висновку, що відповідачі відмовляються здійснювати будь-яку перебудову самочинних споруд, тому є достатньо правових підстав для знесення спірних об'єктів самочинного будівництва.

З такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки суд дійшов їх з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Правовий режим самочинного будівництва та можливі юридичні наслідки такого будівництва визначено статтею 376 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини першої цієї статті житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно із ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Відповідно до роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. п. 4, 24 постанови від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов'язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.

Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна. Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов'язання здійснити перебудову. Погодження забудовника на перебудову при розгляді справи про знесення самочинного будівництва за можливості перебудови, якщо це підтверджено, є підставою для відмови в позові лише тоді, коли рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов'язання здійснити перебудову не виконано не з вини забудовника, про що державним виконавцем складено відповідний акт.

Крім того, як зазначено в п. 22 вказаної вище постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов'язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК).

Аналіз змісту норм статті 376 ЦК України у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що обов'язковою передумовою для пред'явлення вимоги про знесення самочинного будівництва, як крайнього заходу, є встановлення відсутності технічної можливості перебудови об'єкта нерухомості та використання усіх передбачених законодавством заходів про притягнення винних осіб до відповідальності. При відсутності таких умов, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконкому Коломийської міської ради від 18.09.1991 року ОСОБА_5 надано дозвіл на здійснення добудови до належного їй житлового будинку та видано будівельний паспорт на будівництво господарських будівель. Також у справі наявна копія плану добудови до веранди.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 22.09.1994 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є власниками по 1/2 частині земельної ділянки, площею 0,10 га, в АДРЕСА_2.

ОСОБА_2 є власником земельних ділянок, площею 0,0497 га і площею 0,0067 га, по АДРЕСА_4, що підтверджується Державники актами на право власності на землю, виданими 16.10.2009 року.

Зазначені земельні ділянки межують між собою.

Згідно висновку № 239 судової будівельно-технічної експертизи від 11.04.2014 року ОСОБА_5 здійснено добудову до старого будинку літ. «А-1», літньої кухні літ. «Б» з мезоніном літ. «Б-1» та сараю літ. «В» по АДРЕСА_2, а ОСОБА_2 збудовані гаражі з мансардним поверхом по АДРЕСА_1.

Задовольняючи позов про знесення спірних об'єктів самочинного будівництва, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачі відмовляються здійснювати будь-яку перебудову самочинних споруд.

Проте застосування судом такої крайньої міри як знесення об'єктів самочинного будівництва є передчасним.

Правила про зобов'язання знести самочинне будівництво, здійснене на власній земельній ділянці, застосовується лише у разі, коли буде встановлено, що самочинне будівництво неможливо привести у стан, який буде відповідати будівельним нормам та правилам, або особа відмовляється вчинити такі дії.

У висновку № 239 судової будівельно-технічної експертизи від 11.04.2014 року вказано про можливість перебудови спірних об'єктів з метою приведення їх у відповідність до зазначених норм. Для перебудови даних будівель необхідно виконати спеціально розроблений та погоджений проект по демонтажу з відповідним виконавським будівельним рівнем з виготовленням технологічної карти демонтажу самочинного будівництва існуючих конструкцій збудованих об'єктів.

ОСОБА_2 подано проект реконструкції самочинної господарської споруди з гаражем по АДРЕСА_4 для приведення у відповідність з будівельними нормами та правилами для узаконення.

ОСОБА_5 28.02.2011 року подавався висновок про технічний стан добудови до житлового будинку по вул. АДРЕСА_3, однак рішення Коломийської міської ради з цього питання не прийнято через зміни в законодавстві.

Однак, як видно з матеріалів справи, ні позивач ні інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в м. Коломия не звертались до відповідачів з вимогами про усунення виявлених порушень або з позовом про зобов'язання провести відповідну перебудову.

Крім того, не здобуто і належних доказів про те, чи порушує здійснене відповідачами будівництво на власних земельних ділянках права Коломийської міської ради у той спосіб, що тягне за собою саме знесення будівництва, та чи можливе усунення цих перешкод в інший спосіб, передбачений законом.

На порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про зобов'язання відповідачів знести самочинне будівництво, на наведені вимоги закону уваги не звернув, застосував ч. 7 ст. 376 ЦК України без встановлення обставин, які б свідчили про те, що споруджені об'єкти неможливо привести у стан, який буде відповідати будівельним нормам та правилам.

За таких обставин, колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, що є підставою для його скасування з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_5 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. В позові Коломийської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_2, третьої особи без самостійних вимог інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про знесення самочинного будівництва відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А.

Меленко О.Є.