номер провадження справи 12/160/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2015 Справа № 905/2080/14-908/5718/14

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г.

за участю секретаря судового засідання Рязанцевої А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 905/2080/14-908/5718/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська Насосна Компанія", м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства "Красноармійськвугілля", м. Димитров

про стягнення 61677, 48 грн.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаська Насосна Компанія" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства "Красноармійськвугілля" про стягнення заборгованості в сумі 38920,00 грн., пені в сумі 1526,95 грн., інфляційних в сумі 6 303,01 грн. та трьох процентів річних в сумі 4257,74 грн. за Договором № 96 від 19.02.10 р.

За даними бази діловодства Господарського суду Донецької області станом на 11.12.14р. ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.04.2014 року порушено провадження у справі № 905/2080/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська Насосна Компанія" до Державного підприємства "Красноармійськвугілля" про стягнення заборгованості в сумі 38920,00 грн., пені в сумі 1526,95 грн., інфляційних в сумі 6 303,01 грн. та трьох процентів річних в сумі 4257,74 грн. за Договором № 96 від 19.02.10 р. Однак, вказана справа Господарським судом Донецької області по суті не розглянута.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.12.2014 року прийнято справу № 905/2080/14-908/5718/14 до провадження, присвоєно справі номер провадження 12/160/14, розгляд справи призначено в судовому засіданні, сторін зобов'язано вчинити певні дії та надати суду докази.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Неприбуття у судове засідання представників сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно вимог ст. 75 ГПК України.

До прийняття рішення по справі, позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із заявою про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим відбулося формування нової ціни позову, в розумінні п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 р. за № 18. Так позивач просить суд стягнути з відповідача:

· основний борг - 38920, 000 грн.;

· пеня - 1535, 21 грн.;

· три проценти річних - 5294, 19 грн.;

· інфляційні - 15928, 08 грн.

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України ) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

З огляду на викладене, фактично відбулося збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача санкцій у зв'язку зі збільшенням періоду нарахування, що узгоджується з правовою позицією, визначеною у пункті 3.11 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 р. за № 18 (із змінами та доповненнями).

За таких обставин, судом приймається заява позивача та спір вирішується судом по суті з урахуванням нової ціни позову, заявленої позивачем, а саме в сумі 61677, 48 грн., з урахуванням приписів ст. 55 ГПК України.

Відповідач, в порядку ст. 59 ГПК України, надав суду відзив на позовні заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем пропущений строк позовної давності на стягнення спірної суми заборгованості. Разом з тим, з посиланням на приписи ст. 81 ГПК України просить суд залишити позов без розгляду у зв'язку із відсутністю у представника позивача повноважень на його підписання.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню у відносинах сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.02.2010 року Державним підприємством «Красноармійськвугілля», як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія», як Постачальником укладено договір про закупівлю № 96 за результатами тендерних торгів, які відбулися 03.02.20101 року, далі Договір, відповідно до предмету якого (п. 3.1.) Постачальник зобов'язується на умовах даного договору передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а саме: насоси для рідин та підйомники рідин, далі Товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар і оплатити його вартість. Найменування Товару, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість викладені у специфікації (додаток № 1), яка є складовою та невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили що доставка Товару здійснюється на умовах DDP склад Покупця, м. Димитров Донецької області (згідно правил Інкотермс 2000), протягом 30 календарних днів від дня отримання відповідної письмової заявки Покупця про можливість прийняти продукцію та сплатити за неї грошові кошти.

Відповідно до п. 4.4. Договору датою поставки вважається дата, що вказана у товаросупроводжувальних документах, наданих Постачальником Покупцю під час передачі Товару. Оплата за Товар здійснюється за фактом поставки протягом 30 календарних днів від дня передачі Товару у власність покупця (п. 5.2.).

Як зазначено у п. 11. 1 Договору Договір діє з дня його укладення до 31.12.2013 року, а щодо виконання зобов'язань до повного і належного їх виконання відповідною Стороною.

Додатком № 1 від 19.02.1010 року до Договору сторони погодили найменування Товару, його кількість та ціну. Разом з тим, визначили умови поставки: DDP склад Покупця, м. Димитров Донецької області (згідно правил Інкотермс 2000),, протягом 30 календарних днів від дня отримання відповідної письмової заявки Покупця про можливість прийняти продукцію та сплатити за неї грошові кошти. Також погодили, що оплата за Товар здійснюється за фактом поставки протягом 30 календарних днів від дня передачі Товару у власність покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання Договору поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної № 07022 від 02.07.2010 року на загальну суму 77840, 00 грн. Вказаний у накладній товар був отриманий представником відповідача за Довіреністю № 45 від 02.07.290101 року.

Як зазначає позивач, отриманий Товар був з боку відповідача оплачений лише частково, а саме 02.07.20101 року на суму 38920, 00 грн., у зв'язку із чим на адресу останнього було направлено претензію № 1-35/14 від 28.01.2014 року. Проте відповідач на вказану претензію не відповів.

Відтак, позивач намагається стягнути з відповідача борг в сумі 38920, 00 грн. в примусовому порядку.

Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, і з його боку мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач наполягає на стягненні додатково пеню в сумі 15353, 21 грн. за період з 02.08.2010 року по 02.02.2011 року. передбачену сторонами в пункті 8.3. Договору. Так, у разі несвоєчасної оплати Товару Покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми поставленого Товару.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього додатково три проценти річних в сумі 5294, 19 грн. за період з 02.08.2010 року та інфляційні в сумі 15928, 08 грн. за період з 01.10.2013 року по 31.01.2015 року.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 655 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом дослідженні обставини, пов'язані із застосуванням до спірних відносин сторін за клопотанням відповідача строків позовної давності, а саме коли позивач довідався чи міг довідатися про своє порушене право, і дійшов до наступного висновку:

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність-це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 5.2 Договору сторони диспозитивно погодили, оплата за Товар здійснюється за фактом поставки протягом 30 календарних днів від дня передачі Товару у власність покупця, що також зафіксовано у Додатку № 1 до Договору. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання Договору поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної № 07022 від 02.07.2010 року на загальну суму 77840, 00 грн., яка частково оплачена 02.07.2010 року на суму 38920, 00 грн.

Відтак, з урахуванням положень п. п. 4.4., 5.2. Договору, обов'язок з оплати поставленого товару у відповідача виник 02.08.20101 року. Тобто з 03.08.2010 року позивачеві стало відомо про порушення своїх прав. Проте його звернення до Господарського суду Донецької області відбулося лише 25.03.2014 року, тобто зі спливом встановленого законодавством трирічного строку позовної давності.

Таким чином, позивач без поважних причин пропустив строк позовної давності на стягнення спірної суми, а тому відповідачем заявлено клопотання про застосування до спірних відносин сторін строку позовної давності, передбаченого пунктом 4 статті 267 ЦК України.

Посилання позивача на приписи ст. 264 ЦК України приймаються до уваги. Так, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. В якості обставин, що свідчать про переривання строку позовної давності та визнання свого боргу позивач посилається на оформлені відповідачем акти звірки взаємних розрахунків від 01.05.2011 року, від 01.11.2011 року, від 31.12.2011 року, від 30.11.2012 року, від 01.10.2013 року. Втім, вказані акти до матеріалів справи не надані. При цьому, судом враховано обмеження строку розгляду справи, визначені ст. 69 ГПК України.

Зконодавець встановлює, що коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача про захист якого він просить відповідачем не порушено, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності. Якщо буде встановлено, що право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд приймає рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності, а у випадку визнання причин пропуску цього строку поважними - порушене право має бути захищене.

Оскільки строк виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати прийнятої продукції настав 02.08.2010 року, то позивач повинен був звернутися з позовом до суду до не пізніше 02.08.2013 року. Звернення до суду відбулося лише 25.03.2014 року, а тому позивачем пропущений без поважних причин строк позовниї давності на стягнення з відповідача заборгованості.

Разом з тим, імперативними приписами ст. 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік, зокрема, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Вимоги статті 34 ГПК України визначають, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Право позивача порушено, однак строк позовної давності пропущено без поважних на то причин. Відповідач вказані обставини довів суду належним чином з посиланням на обставини встановлені під час розгляду спору по суті та докази на їх підтвердження.

Посилання відповідача на відсутність у представника позивача Резніченка П.А. права підпису від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська Насосна Компанія" позовних заяв спростовуються наявною в матеріалах справи довіреністю від 16.06.2014 року на їм я вказаного представника виданої зазначеною юридичною особою.

Враховуючи викладене вище, у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська Насосна Компанія" до Державного підприємства "Красноармійськвугілля" про стягнення 61677, 48 грн. слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1827, 00 грнпокладаються на позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаська Насосна Компанія", відповідно д вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.02.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, ч. 3 ст. 43, ст. ст. 44, 49, 81-1, 82, 82-1, 84, ч. ч 2,3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська Насосна Компанія" до Державного підприємства "Красноармійськвугілля" про стягнення 61677, 48 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 16.02.2015 року

Суддя О.Г.Смірнов