Справа № 22 ц -1442/2008 р.

Головуючий у 1-й інстанції Линник В.Я.

Категорія

Доповідач Мережко М. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня  2008 p.   колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого- Воробйової Н.С.

Суддів            - Мережко М. В, ,  Поліщука М. А.

При секретарі - Приходько Л.Г.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 січня 2008 р. по справі за позовом ОСОБА_2 ,  'ОСОБА_3 доОСОБА_4,  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7 ( законний представник ОСОБА_4) ,  3-я особа Ірпінське КЖЕП „ Ірпінь" ,  Орган,  опіки та піклування Ірпінської міської ради Київської області про визначення часток в праві спільної сумісної власності,  виселенні,  усунення перешкод в користуванні квартирою та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду ,  дослідивши матеріали справи,  перевіривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів , -

встановила:

У липні 2007 р. позивачі звернулися в суд з зазначеним позовом . Свої вимоги обґрунтовували тим,  що відповідно до свідоцтва про право власності ,  виданого виконкомом Ірпінської міської ради Київської області від 30 листопада 1999 року сторони по справі являються співвласниками 3-кімнатної квартири за адресою : АДРЕСА_1.

Дана квартира була передана у спільну сумісну власність на підставі розпорядження Ірпінської міської ради № 179 від 03 листопада 1999 року,  що підтверджується свідоцтвом про право власності,  витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно та копією технічного паспорту на квартиру .

В даний час між сторонами виник спір з приводу порядку користування спірною квартирою ,  проведенню оплати за комунальні послуги,  а тому необхідно визначити порядок користування квартирою та визначити належні кожному з сторін частки в праві в спільній сумісній власності ,  виходячи із змісту  ст. . 370 ЦК України,   ст. . 64, 65 ЖК України. Позивачі вважають,  що частка кожного із сторін складає 1\5 частину,  оскільки на час передачі спірної квартири у власність в спірній квартирі було зареєстровано 5 осіб.

Відповідачка ОСОБА_7,  влітку 2004 року,  без письмової згоди позивачів,  вселилась у спірну квартиру разом із дитиною,  і чинить співвласникам перешкоди в її користуванні. Позивачі ніколи не давали згоди на постійне проживання ОСОБА_7 в квартирі.,  дозволили їй тимчасово проживати до вирішення житлового питання,  оскільки вона мала   найти собі житло для проживання,  переїхавши з м.  Одеси . Відповідачка

ОСОБА_7 не проводить оплату комунальних послуг,  постійно чинить перешкоди в користуванні квартирою,  поставила броньовані двері,  змінила замки ,  і зв"язку з чим позивачі позбавлені можливості попасти до квартири.

Крім того,  відповідачка ОСОБА_7 стала застосовувати до позивачів погрози фізичного характеру . З цього приводу позивачі зверталися до Ірпінського міського відділу внутрішніх справ Київської області,  що підтверджується копіями відповідей з даної установи.

Оскільки відповідачка вселилася у спірну квартиру самоправно,  без згоди співвласників,  то вона повинна бути виселена без надання іншого жилого приміщення відповідно до  ст. . 369, 386, 391 ЦК України,  ч.3  ст.  116, 157 ЖК України.

Саме з вини відповідачки та її чоловіка,  позивачі позбавлені можливості користуватися квартирою,  змушені протягом кількох місяців проживати у знайомих,  тому вважають що відповідачі завдали їм моральної шкоди,  яку вони оцінюють у 2000 грн.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не проживають в спірній квартирі з 1991 року ,  з цього часу вони проживають в с Мазурівка Чернівецького району Вінницької області,  де купили будинок.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 січня 2008 р. позов задоволений частково.

Не погоджуючись з рішенням суду,  ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу,  в якій просить скасувати рішення суду в частині виселення ОСОБА_7 без надання іншого жилого приміщення ,  посилаючись на його незаконність ,  в решті рішення залишити без змін. 25 березня 2008 року до апеляційного суду Київської області надійшли заяви від ОСОБА_7,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6 про приєднання до апеляційної скарги в порядку  ст. . 299 ЦПК України .

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції,  виселивши ОСОБА_7 із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення виходив з того,  що проживання відповідачки ОСОБА_7,  в квартирі є неправомірним.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна.

Як встановлено судом першої інстанції,  відповідно до свідоцтва про право власності,  виданого виконкомом Ірпінської міської ради Київської області від 30 листопада 1999 року ОСОБА_3,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_2,  ОСОБА_2 являються співвласниками 3-кімнатної квартири за адресою : АДРЕСА_1.

Дана квартира була передана у спільну сумісну власність на підставі розпорядження Ірпінської міської ради № 179 від 03 листопада 1999 року,  що підтверджується свідоцтвом про право власності,  витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно та копією технічного паспорту на квартиру .

Як вбачається з пояснень ОСОБА_6, ОСОБА_1 - відповідачка ОСОБА_7 вселилася в спірну квартиру за усною згодою всіх співвласників ,  і оскільки не збиралася реєструватися за вказаною адресою,  то не вважала за необхідне отримувати письмову згоду на вселення. Крім того,  під час вселення,  між сторонами була досягнута домовленість про порядок користування.

Відповідно до  ст. . 156 ЖК України члени сім'ї власника ,  що з ним проживають,  користуються жилим приміщенням нарівні з власником,  якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до  ст. . 405 ЦК України члени сім"ї власника житла,  які проживають разом з ним,  мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Відповідно до  ст. . 157 ЖК України члена сім"ї власника ( в тому числі колишнього) може бути виселено у випадках,  передбачених ч.1  ст.  116 ЖК України.

За таких обставин ,  відповідно до вимог чинного законодавства було встановлено особистий сервітут відносно ОСОБА_7 щодо користування частиною жилого приміщення визначеного співвласниками ,  сторонами по справі.

Крім того,  суд не взяв до уваги,  що позивачі давали свою згоду на проживання відповідачки ,  що підтверджується тривалим періодом її проживання ,  і заперечення з боку позивачів виникли під час необхідності реєстрації ОСОБА_7 і спірній квартирі.

За таких обставин висновки суду щодо самоправного вселення ОСОБА_7 до спірної квартири є безпідставними.

Крім того,  судом не враховано інтереси малолітньої дитини відповідачів ,  ОСОБА_7 2003 року народження,  оскільки і разі виселення ОСОБА_7 з квартири ,  дитина фактично буде позбавлена можливості зростати в сімейному оточенні,  що позбавить його психічного та фізичного комфорту,  необхідного для нормального розвитку дитини.

За таких обставин рішення в частині виселення ОСОБА_7 із спірної квартири не можна вважати законним та обґрунтованим ,  оскільки висновки суду суперечать чинному законодавству,  обставинам справи ,  тому рішення підлягає скасуванню,  з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову про виселення ОСОБА_7

Керуючись  ст.  ст.  303,  307,  308,  313 -315, 317, 319  ЦПК України ,  колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ріщення Ірпінського міського суду Київської області від 18 січня 2008 р. - в частині виселенняОСОБА_4 скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення. Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 про виселенняОСОБА_4 .

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду України.