ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

 Іменем України

Категорія 47

22 грудня 2008 року                                                                                              справа 2а-24733/08

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого:                                  Чиркіна С. М.

при секретарі:                                  Балабановій О.М. ,

позивач:                                           не з'явився,

відповідач:                                        не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання бездіяльності незаконною,  зобов'язання виплатити підвищення до пенсії,  -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2008 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом,  яким просила визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі М. Луганська з невиплати підвищення до пенсії дитині війни з 01.01.2006 року по 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року,  зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року по 01.01.2008 року в розмірі 2860, 50 грн. та з 22.05.2008 року.

В обґрунтування позову зазначив,  що управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська в порушення вимог  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  рішення Конституційного суду України № 6-рп від 09.07.2007 року,  неправомірно здійснювало нарахування і виплату підвищення пенсії,  як „дитині війни".

Позивачка у судове засідання не з'явилася,  про дату,  час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.

Відповідач у судове засідання не з'явився,  надав заперечення,  в якому зазначив,  що нарахування і виплата підвищення до пенсії дітям війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у 2007-2008 році проводилося відповідно до діючого законодавства,  просив відмовити у задоволені позову.

Перевіривши матеріали справи,  розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів,  оцінивши докази відповідно до вимог  ст. 69-72 КАС України,  суд вважає,  що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з посвідченням НОМЕР_1 від 19.09.1994 року,  виданим на ім'я ОСОБА_1,  позивачка має статус «дитини війни»( арк. спр.8-9).

Відповідач є територіальним органом Пенсійного фонду України,  який на виконання наданих йому повноважень призначає пенсії та готує документи для їх виплати,  забезпечує своєчасне і в повному обсязі виплату пенсій,  інших соціальних виплат,  які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України (п.1,  п.15 Положення про Пенсійний фонд України).

Згідно  ст.  28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25,  а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність,  визначеного законом.

Відповідно до  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога,  що виплачується замість пенсії,  підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

2

Позивач звертався до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська з заявою про перерахунок доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни.

12.06.2008 року відповідач направив позивачу відповідь №105/П-7 про відмову у перерахунку та виплаті доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни,  оскільки у законодавчому порядку питання визначення величини мінімальної пенсії за віком не вирішено (арк.спр.5)

Статтею 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік" встановлено,  що пільги дітям війни,  передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"- у 2006 році запроваджуються поетапно,  за результатами виконання бюджету у першому півріччі,  у порядку,  визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте у 2006 році,  в порядку визначеному Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік",  Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг,  передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  тому підвищення пенсії не провадилося.

Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 p.,  що набрав чинності з 1 січня 2007 р. (із змінами від 15 березня 2007 p.),  був затверджений прожитковий мінімум на одну особу,  яка втратила працездатність - з 1 січня - 380 грн.,  з 1 квітня - 410, 06 грн.,  з 1 жовтня -415, 11 грн.

Статею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Відповідно до статей 147,  152 Конституції України єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України,  рішення якого набирають чинності з дня його ухвалення.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»,  якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими,  що не відповідають Конституції України.

Враховуючи вищевикладене,  суд вважає,  що відповідач зобов'язаний перерахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму на одну особу,  а саме:

з 09.07.07. до 30.09.07:       410, 06 грн. х 30% х 3 = 369,  06 грн.

з 01.10.07 до 31.12.07:       415, 11 грн. х 30% х 3 =373,  59 грн.,  що складає 742,  65 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось,  що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги,  що виплачується замість пенсії,  виплачується підвищення у розмірі надбавки,  встановленої для учасників війни.

Однак,  рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими,  що не відповідають Конституції України.

Згідно з  ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,  їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією України.

Наведене свідчить,  що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії з моменту винесення Конституційним судом України рішень № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

Відповідач зобов'язаний був перерахувати та виплатити  позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 22 травня 2008 року з урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу,

3

встановленого статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року: з 1 квітня - 481 гривень,  з 1 липня - 482 гривень,  з 1 жовтня - 498 гривень.

Вимоги щодо виплати підвищення з 01.01.2006 року не підлягають задоволенню,  так як Законом України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік",  дія  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" була зупинена на 2006 рік і до теперішнього часу Закон України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. не визнаний неконституційним Конституційним Судом України.

Обґрунтування в запереченні відмови в підвищенні пенсії,  як „дитині війни",  посилаючись на те,  що нарахування і виплата підвищення до пенсії «дітям війни» проводилось відповідно до діючого законодавства,  суд оцінює критично,  оскільки підвищення пенсії дітям законодавчо врегульовано і повинно було проводитись відповідно до рішення Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та .

При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права,  які діяли на момент виникнення правовідносин та розгляду справи по суті.

Сторонам роз'яснені вимоги статей 69-75 КАСУ та наслідки їх невиконання.

Відповідно до ч.3  ст.  94 КАС України,  якщо адміністративний позов задоволено частково,  судові витрати,  здійснені позивачем,  присуджуються йому відповідно до задоволених вимог,  а відповідачу- відповідно до тієї частини вимог,  у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З квитанції (арк.спр.1) вбачається,  що позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись  ст.   ст.  2,  17,  18,  87,  94,  158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі М. Луганська про визнання бездіяльності незаконною,  зобов'язання виплатити підвищення до пенсії,  задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду в Жовтневому районі М. Луганська з невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі М. Луганська здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 грн. 70 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу- з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України,  якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана в строк,  встановлений цим Кодексом,  ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.