АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1591/13-ц Номер провадження 22-ц/786/502/15Головуючий у 1-й інстанції Миркушіна Н.С. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді: Хіль Л.М.

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Чічіля В.А.

при секретарі: Колодюк О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, зазначав, що відповідно до укладеного між сторонами договору № PLXRRС14420154 від 02.05.2008 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 9900,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У порушення норм ст.ст.526,527,530 ЦК України та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав і станом на 22.07.2013 року має заборгованість - 92707,25 грн., яку позивач прохав стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ "Приватбанк" та судові витрати у сумі 927,07 грн.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № PLXRRС14420154 від 02.05.2008 року в сумі 12468 грн. 87 коп.

Вирішено питання судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 прохав рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк». Вважає, що рішення місцевого суду не ґрунтується на вимогах закону, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема вважає, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, місцевим судом не враховано при розгляді справи,

надані ним докази, розрахунки банку базуються на припущеннях. Окрім того, відповідачем було передано Банку заставне майно, про долю якого йому нічого не відомо.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» прохало рішення місцевого суду скасувати в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом в розмірі 1268,50 грн., комісії в розмірі 2949,54 грн., штрафів в розмірі 4890,82 грн., зменшенні пені з 77614,19 грн. до 5984,20 грн. і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ ПриватБанк» в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Вважає, що в оскаржуваній частині рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема помилково застосував норми ст. 551 ЦК України, в той час як повинен був застосувати норми ст.ст. 549,611,627,629 ЦК України.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до необхідності часткового задоволення апеляційної скарги ПАТ КБ «ПРиватБанк».

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» місцевим судом вірно встановлено фактичні обставини справи, що відповідно до укладеного договору № PLXRRС14420154 від 02.05.2008 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 9900,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Місцевим судом також встановлено, що 02.05.2008 року ОСОБА_2 підписав Заяву позичальника № PLXRRX01520195 на надання споживчого кредиту, в якій наявна вказівка на основні умови надання кредиту, зазначена сума кредиту, строк погашення кредиту, відсоток за користування кредитом, сума щомісячної та одноразової винагороди (комісії), сума щомісячного обов'язкового платежу та інші умови, наявна вказівка на те, що позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Умов, що позичальник ознайомився і згоден з умовами кредитування, які були надані їй в письмовій формі, та згідна, що ця заява разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка""Стандарт"), тарифами складає між позичальником та Банком кредитно-заставний договір.

Внаслідок невиконання умов договору ОСОБА_2 станом на 22.07.2013 року утворилась заборгованість в сумі 92707,25 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 5984,20 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 1268,50 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 2949,54 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором - 77614,19 грн., а також штрафів відповідно до пункту 5.3 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн.- штраф (фіксована частина); 4390,82 грн. штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності пред'явлення позовних вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту.

Твердження ОСОБА_2 про те, що під час підписання кредитного договору йому не були відомі умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» (Стандарт) в повній мірі спростовується наявними в справі доказами, оскільки у заяві на отримання кредиту вказано, що боржник ознайомився та згодний із умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» (Стандарт), які були надані йому у письмовій формі, своїм підписом підтвердив факт про надану йому повної інформації щодо умов кредитування. Відповідач виразив свою згоду на те, що заява разом з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» (Стандарт) і Тарифами складає між ним та Банком кредитно-заставний договір.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають наступні суми: - 5984,20 грн. заборгованості за кредитом; - 5984,20 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 500 грн. штрафу, а всього: 12468 грн. 40 коп.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк», щодо невірного застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України в частині зменшення розміру неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшуючи ОСОБА_2 суму пені до суми заборгованості за кредитом, місцевий суд вірно врахував скрутний матеріальний стан відповідача ОСОБА_2, перебування на його утриманні трьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми, дружини інваліда.

Відмовляючи у задоволенні стягнення заборгованості з відповідача 1268,50 грн. - по процентам за користування кредитом, 2949,54 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом; а також штрафу відповідно до пункту 5.3. Умов та правил надання банківських послуг 4390,82 грн. (процентна складова), місцевий суд послався на скрутний матеріальний стан відповідача ОСОБА_2, перебування на його утриманні трьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми, дружини інваліда.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду.

Відповідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.

Відповідно до заяви Позичальника, Банк надає Позичальнику кредит у сумі 9900 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 1268,50 грн., яка підлягає стягненню на користь Банку.

Статтею 546 ЦК України, передбачено виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Виходячи з аналізу зазначених статей, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Пенею ж є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити певну суму, яка залежить не тільки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а й від часу такого невиконання.

Тобто, пеня та штраф є видами відповідальності за різні порушення зобов'язань боржником.

Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Штраф та пеня, відповідно до умов кредитного договору, настають при різних обставинах порушення зобов'язання зі сторони боржника, а відтак є різними видами відповідальності за порушення зобов'язань боржником.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Місцевим судом було встановлено факт порушення відповідачем умов Кредитного договору. За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд безпідставно відмовив позивачу у стягненні заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 2949,54 грн. , а також штрафу відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг в сумі 4390,82 грн. (процентна складова), пославшись на норми ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Викладені в апеляційній скарзі доводи ПАТ КБ «ПриватиБанк» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам, по комісії, штрафу (процентна складова) з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення цих вимог із зміною визначеного судом розміру загальної суми заборгованості.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині пропущення позивачем строку позовної давності, є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.

Згідно п.5.5 Умов надання споживчого кредиту терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років, що відповідає положенням ст. 259 ЦК України, якою передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін з фіксуванням цієї домовленності у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Виходячи з того, що відповідач, підписавши заяву позичальника на одержання споживчого кредиту, погодився із Умовами надання кредиту, а одним із пунктів вказаних умов є вказівка на збільшення позовної давності по вимогам про стягненню кредиту, відсотків, винагороди, нейустойки до п'яти років, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що таким чином між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 була укладена письмова домовленість про збільшення позовної давності з дотриманням вимог чинного законодавства.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, остання проплата ОСОБА_2 була здійснена 07.12.2012 року, з позовом позивач звернувся до суду 14.08.2013 року, тобто в межах строку позовної давності (а.с. 36-37).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині того, що розрахунки банку є невірними та такими, що не відповідають дійсності, не заслуговують на увагу. Відповідачем не надані суду докази на спростування даних висновків, не заявлялось клопотання про призначення експертизи щодо правильності нарахованої заборгованості.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судові витрати підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог, виходячи із розміру сплаченого судового збору за подачу позову до суду в сумі 315,67 грн. ( задоволено позовних вимог на 22,7 % , сплачено судових витрат - 1390,62 грн.; 1390,62х22,7:100 = 315,67).

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п.3,4, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2014 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам, по комісії, штрафу (процентна складова) та судових витрат.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, по комісії за користування кредитом, штрафу (процентна складова) задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»» заборгованість по процентам за користування кредитом № PLXRRC14420154 від 02.08.2008 року в сумі 1268,50 грн. (одна тисяча двісті шістдесят вісім гривень п»ятдесят копійок); заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 2949,54 грн. (дві тисячі дев»ятсот сорок дев»ять гривень п»ятдесят чотири копійки); штраф (процентна складова) в сумі 4390,82 грн. (чотири тисячі триста дев»яносто гривень вісімдесят дві копійки).

Зазначити загальну суму заборгованості, що підлягає стягненню за договором № PLXRRC14420154 від 02.08.2008 року, в сумі 21077 грн. 73 коп. (двадцять одна тисяча сімдесят сім гривень 73 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в рахунок відшкодування понесених судових 315,67 грн. (триста п»ятнадцять гривень шістдесят сім копійок).

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: /підпис/ Хіль Л.М.

Судді: /підпис/ Кузнєцова О.Ю.

/підпис/ Чічіль В.А.

З оригіналом згідно: