Справа № 345/4303/14-ц

Провадження № 22-ц/779/395/2015

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Гавриленко В. Г.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Пнівчук О.В., Беркій О.Ю.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог - Завійська сільська рада, про усунення перешкод в користуванні дорогою,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Калуського міськрайонного суду від 24 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що являється власником будинковолодіння АДРЕСА_1. Під'їздом до будинковолодіння служить дорога загального користування, яка одночасно є і під'їзною дорогою до багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 мешканцем якого є відповідач по справі ОСОБА_4 Поруч із вказаним багатоквартирним будинком на проїжджій частині дороги, яка є комунальною власністю сільської ради та передбачена для обслуговування як багатоквартирного будинку, так і будинковолодіння, що є власністю позивача, відповідач збудував тимчасову споруду - гараж для зберігання свого автомобіля. Тим самим ОСОБА_4 було перекрито позивачу доступ (заїзд) до його будинковолодіння. Позивач звернувся в державні органи за захистом свого порушеного права і листом Калуської РДА йому повідомлено, що ОСОБА_4 було роз'яснено про необхідність знесення самочинно збудованої тимчасової споруди - гаражу з метою забезпечення йому (позивачу) права користування дорогою. Однак, жодної реакції зі сторони відповідача не було. Крім того, після скарг позивача ОСОБА_4 встановив перед його воротами бетонні та металеві стовпчики і натягнув на них металеву сітку, перекривши повністю доступ до будинковолодіння. Листом відділу містобудування та архітектури від 01.10.2014р. № 51, що був наданий у відповідь на скаргу позивача, було вирішено винести це питання на розгляд сесії сільської ради. Проте жодного рішення сільською радою з цього приводу не було прийнято. В цей час відповідач ОСОБА_4 почав встановлювати на початку під'їзної дороги металеві стовпчики з метою встановлення воріт, які пізніше встановив. Оскільки вирішити дану проблему в добровільну порядку неможливо, просив позов задовольнити.

24.12.2014 року до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог, залучено Завійську сільську раду Калуського району Івано-Франківської області.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 24 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_2 перешкод в користуванні під'їзною дорогою до будинковолодіння в АДРЕСА_1, шляхом демонтажу встановлених ним самовільно збудованої тимчасової споруди - гаражу, воріт, паркану з металічної сітки та стовпчиків, розташованих вздовж будинковолодіння ОСОБА_2.

Стягнуто з відповідача в користь позивача 2200 гривень витрат за надання правової допомоги та 243,60 гривень сплаченого позивачем судового збору.

На дане рішення ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що судом не дано оцінки представленим ним доказам стосовно порушення порядку звернення до суду з позовною заявою, оскільки позивач в момент подання заяви перебував за межами України, тому заяву було підписано іншою особою, що є кримінальним проступком (підробкою документів). Проте на клопотання відповідача про витребування інформації з Державної прикордонної служби щодо перетину кордону позивачем суд жодним чином не відреагував. Також вказує, що у матеріалах справи відсутні будь-які свідчення про те, що саме він самовільно збудував ворота та паркан з металічної сітки і стовпчиків, розташованих вздовж будинковолодіння ОСОБА_2 Зазначає, що він проживає у 8-квартирному будинку по сусідству з позивачем, однак є незрозумілим, чому суд вирішив, що саме він, а не будь-хто інший із жителів будинку, збудував ворота та паркан з металічної сітки і стовпчиків. Апелянт не заперечує, що збудував тимчасове накриття для транспортного засобу, проте вважає, що це не дає підстави позивачу та суду приписувати йому також самовільну побудову воріт та паркану з металічної сітки і стовпчиків. Стверджує, що при цьому судом порушено вимоги ч.3 ст.10 ЦПК України щодо обов'язку сторін довести обставини, на які вони посилаються. Вважає, що судом йому було неправомірно відмовлено у витребуванні та дослідженні доказів, які він вважав за необхідне надати суду для справедливого та неупередженого розгляду справи. З цих підстав просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апелянт ОСОБА_4 та представник третьої особи - Завійської сільської ради у судове засідання не прибули, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Позивач ОСОБА_2 та його представник заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити, зазначивши, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Вислухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Судом встановлено, що предметом спору є громадська дорога в с.Завій Калуського району Івано-Франківської області, яка проходить біля господарств сторін.

Відповідач ОСОБА_4 проживає у восьмиквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 Калуського району Івано-Франківської області. Земельна ділянка за даним будинком згідно погосподарського обліку не числиться, що підтверджується копією довідки №1408, яка видана виконкомом Завійської сільської ради (а.с.7).

Із довідки №1290 від 18.08.2014 року, виданої виконкомом Завійської сільської ради, вбачається, що гараж, який збудований ОСОБА_4, знаходиться на комунальній дорозі, яка є у власності сільської ради (а.с.6).

21.07.2014 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Калуської районної державної адміністрації, в якій просив розглянути питання про заїзд до його домоволодіння та знесення гаражу з проїзної частини дороги, так як його сусід блокує йому виїзд і в'їзд до будинку (а.с.5).

У відповідь на дану заяву Калуська РДА листом №М/53 від 04.08.2014 року повідомила, що при огляді на місці підтверджено наявність на проїжджій частині дороги, передбаченої для обслуговування будинків сторін, самочинно збудованої тимчасової споруди - гаражу, що перешкоджає ОСОБА_2 користуватися цією дорогою. Також було роз'яснено ОСОБА_4 про необхідність знесення вказаної споруди, яку він збудував (а.с.8).

Той факт, що дорога, на якій знаходиться самовільно збудований ОСОБА_4 гараж, не може бути включена у площу прибудинкової території восьмиквартирного житлового будинку, підтверджується листом відділу містобудування та архітектури №36 від 03.07.2014 року та викопіюванням з генплану с.Завій Калуського району (а.с.9, 10).

В листі відділу містобудування та архітектури від 01.10.2014 року №51 зазначено, що станом на 23.09.2014 року заїзд до будинковолодіння ОСОБА_2 був перекритий встановленим парканом (металева сітчата огорожа), що унеможливлювало користування дорогою для під'їзду до подвір'я, також було прийнято рішення винести це питання на розгляд чергової сесії Завійської сільської ради (а.с.11).

Даний факт підтверджується також наявними в матеріалах справи фотографіями (а.с.22-25).

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.4 ст.83 Земельного кодексу України вулиця є землею загального користування населених пунктів.

Нормою ч.2 ст.152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Повно та всебічно встановивши обставини справи та правильно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов вірного висновку про те, що відповідач вчиняє дії, які порушують загальний порядок користування громадською дорогою, яка призначена для вільного користування будь-кого із жителів села, оскільки спірна земельна ділянка у вигляді громадської дороги не надавалася будь-кому в користування чи у власність, чим порушуються права жителів даної місцевості, в тому числі позивача, на вільне користування громадською дорогою, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення. Відповідач же не представив суду належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження та докази позивача. Посилання ж апелянта на те, що це не він встановив огорожу та ворота, не можуть братися до уваги, оскільки із матеріалів справи вбачається, що саме він встановив ці споруди для обслуговування самочинно встановленого гаражу.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 24 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.В. Пнівчук

О.Ю. Беркій