1-кп/381/29/15

381/5207/14-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«23» лютого 2015 року м. Фастів

Колегія суддів Фастівського міськрайонного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Бончева І.В.,

суддів - Буймової Л.П., Ковалевської Л.М.,

при секретарі - Гапонюк І.В.,

№ 1 - КП /381/29/15

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014110310001232 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 дня, уродженки міста Фастова Київської області, зареєстрованої та фактично проживаючої АДРЕСА_1, не одруженої, маючої на утриманні трьох малолітніх дітей, працюючої листоношею відділення поштового зв'язку Фастів 3, центру поштового зв'язку № 5, такої, що перебуває у відпустці по догляду за дітьми, з середньою освітою, українки, громадянки України, не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора - Кривов'яза Д.О., обвинуваченої - ОСОБА_1, її захисника - адвоката ОСОБА_2, потерпілої - ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И Л А:

23.08.2014 року, на протязі вечора ОСОБА_1, її цивільний чоловік - ОСОБА_4 за місцем власного проживання АДРЕСА_2, а також їх знайомі - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, разом вживали алкогольні напої, після чого ОСОБА_4 провів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 додому, та близько 02 год. 30 хв. 24.08.2014 року повернувся за вказаною адресою проживання, де його чекала ОСОБА_1

При цьому ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, запідозрила ОСОБА_4 у можливій зраді з ОСОБА_5, а потім відчуваючи після обопільної сварки із зазначених мотивів, раптово виниклу до нього неприязнь, імпульсивно реагуючи на його дії, який в образливій формі зі свого боку також почав висловлювати невдоволення та застосовувати до неї насильство, вирішила шляхом фізичного впливу заподіяти шкоду здоров'ю ОСОБА_4 у вигляді нанесення йому саме таких первинних тілесних ушкоджень, які в момент заподіяння спричинять останньому загрозливі для життя явища, за винятком смерті.

Продовжуючи свої злочинні насильницькі дії, усвідомлюючи при цьому їх суспільно небезпечний характер, але не передбачаючи можливість настання найтяжчого похідного наслідку, хоча повинна була і могла його передбачити, ОСОБА_1 нанесла в бік ОСОБА_4, який стояв до неї обличчям, одним одностороннє гострим предметом типу клинка ножа, що мав обух і лезо, який тримала у руці, не менше п'яти ударів в область тулубу. За таких обставин ОСОБА_1 завдала потерпілому одну проникаючу в ротову порожнину рану, двох поверхневих ран передньої черевної стійки та зовнішній поверхні верхньої третини лівого плеча, що мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; одну проникаючу в черевну порожнину рану на передній поверхні черевної стійки, що має ознаки тяжкого тілесного ушкодження по критерію небезпеки для життя; а також на передній поверхні грудної клітини зліва одну проникаючу в грудну порожнину колото-різані рану грудної клітки з ушкодженням серця та розвитком крововтрати, зокрема ушкодженням плеври лівої легені, тканини, осердя (300 мл. крові та згортків), серця (правого шлуночка), тобто умисне тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя, яка перебуває у прямому зв'язку з причиною його смерті.

Тому колегія суддів вважає обвинувачену ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за ознакою умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Допитана колегією суддів в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні цього злочину визнала частково і пояснювала наступне. Дійсно 23.08.2014 року на протязі вечора вона, потерпілий ОСОБА_4, а також їхній кум - ОСОБА_6 та цивільна дружина останнього - ОСОБА_5, за місцем її проживання АДРЕСА_2, разом вживали алкогольні напої. Всього у той вечір ними було випито приблизно 1 літр горілки, а вона особисто випила її близько 150-200 гр. Після спільного вживання алкогольних напоїв ОСОБА_4, який перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, та, як їй здалося, без верхнього одягу, став проводити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 додому. Вона також спочатку вийшла з будинку на двір, де побачила на власні очі, як навпроти будинку, в якому проживають ОСОБА_5 та ОСОБА_6, її чоловік став обніматися з ОСОБА_5, якій симпатизував та проявляв більш ніжні почуття, ніж повинно бути між друзями. ОСОБА_6 поруч з ними в той час вже не було. Зазначене її збентежило, а тому вона одразу повернулася додому та вирішила висловити з цього приводу свої претензії після повернення ОСОБА_4 додому. ЇЇ малолітні троє дітей, а також мати - ОСОБА_8 в цей час вже спали.

Як також уточнювала ОСОБА_1, близько 02 год. 00 хв. вже 24.08.2014 року, ОСОБА_4, який був відсутній на протязі до 30 хв., що на її переконання було достатнім часом для подружньої зради, повернувся додому, де між ними з приводу цієї її підозри виникла обопільна сварка, а потім і бійка, яка відбувалася спочатку на кухні, у кімнаті, а потім знову на кухні, ініціатором якої була вона. При цьому ОСОБА_4 у свою чергу також став її нецензурно ображати та наносив в її бік удари руками, у тому числі по голові, які збили її з ніг. Будь яких ножів в руках у потерпілого, чи іншої зброї, вона не бачила. В цей час вона побачила на столі кухонний ніж, а тому з ціллю налякати ОСОБА_4, взяла його в руку та почала штрикати в його бік, одночасно побачивши те, що зачепила ним його руку з якої почала текти кров. Одночасно вона не бачила, куди саме наносила інші удари ножем ОСОБА_9, допускаючи лише можливість їх нанесення в його бік, а також і наслідки, що настали. В цей час вона почула, як ОСОБА_9 з власного мобільного телефону зателефонував ОСОБА_5, повідомивши що вона його «підрізала» та попросив викликати швидку медичну допомогу. ОСОБА_9 іще деякий час, до кілька десятків хвилин, був живий, спілкувався, а потім несподівано для неї впав і став помирати у неї на очах. Проте, наміру позбавляти його життя вона не мала, стала надавати йому допомогу та намагалася викликати лікаря. Під час цієї сварки поруч з ними інших осіб не було. Вже пізніше вона помітила, як з кімнати виходила її матір, а потім через деякий час прийшли ОСОБА_6 та ОСОБА_5, яку вона спочатку не впускала в будинок, вважаючи саме її винною в причині конфлікту, що виник між нею та загиблим.

Як категорично зазначила обвинувачена, вона переконана, що зазначені удари ножем в бік ОСОБА_9 наносила виключно з ціллю самозахисту, оскільки він застосовував до неї насильство, бив по голові, чим спричинив тілесні ушкодження. При тому вважає, що злочин вчинила при перевищенні меж необхідної оборони. Враховуючи викладене, сторона захисту просила перекваліфікувати дії обвинуваченої з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України.

Обвинувачена також зазначила на ті фактичні дані, що із потерпілим у неї протягом спільного проживання періодично виникали обопільні сварки та бійки, які були викликані вживанням ним алкогольних напоїв, а також відсутністю достатньої уваги з його боку до власної сім'ї. Крім того, ОСОБА_9 на її думку можливо зраджував їй з іншими жінками, але будь яких конкретних даних обвинувачена навести не змогла. Разом з тим, вона його любила і такі почуття проявляв загиблий до неї, на її думку, також. Внаслідок спільного проживання з ОСОБА_4 вони мали двох спільних малолітніх дітей, а на час вчинення злочину вона була вагітна від нього третьою дитиною.

Не дивлячись на часткове визнання обвинуваченою своєї вини у вчинені умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть, а також послідовну захисну версію, її вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України за викладених вище обставин підтверджується крім власне її показань, в яких не заперечуються здебільшого всі обставини з фактичного боку, усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так, допитана судом потерпіла ОСОБА_3 - рідна сестра загиблого, повідомила у суді фактичні дані про те, що хоча свідком злочину вона не була, але знала брата як людину, яка любила погуляти. Загиблий часто вживав алкогольні напої та багато часу приділяв не сім'ї, а друзям. З жінкою від першого шлюбу він перебував у розлучені. Останні декілька років проживав в цивільному шлюбі разом з ОСОБА_1, яка народила від нього двох дітей, за адресою її проживання у місті Фастові. Коли вона приїжджала до них у гості то бачила, що діти були доглянуті завдяки ОСОБА_1 Брат же фактичного кожного дня приходив у стані алкогольного сп'яніння, але воно було адекватним.

Допитана судом свідок ОСОБА_5, повністю підтвердивши показання ОСОБА_1 про обставини спільного вживання обвинуваченою, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 23.08.2014 року алкогольних напоїв по АДРЕСА_1 у місті Фастові Київської області, при цьому спростувавши той факт, що вона особисто пила горілку, також показала, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 довів себе до стану сильного алкогольного сп'яніння, вони вимушені були з останнім йти додому. ОСОБА_4 також виявив бажання їх проводити до будинку, який знаходиться не далеко від місця проживання ОСОБА_1 Він був одягнений у спортивні штани та футболку. ОСОБА_1 також пішла разом з ними, а потім почала сваритися з ОСОБА_4, називаючи його нецензурними словами і знову пішла в бік власного будинку. При цьому та їх попередила, що у них для спілкування є 15 хв., але вони спілкувалися не більш ніж 10 хв. Потім ОСОБА_1 з її поля зору зникла. Вони зупинилися біля їхнього будинку, ОСОБА_6 зайшов у двері для відпочинку, а вона залишилася на дворі, палила цигарку разом з ОСОБА_4, з яким взагалі не вчиняли будь яких дій, які могли викликати ревнощі. Після цього вона зайшла в свій будинок, а ОСОБА_4 пішов додому.

Як далі категорично наполягала свідок, приблизно через пів години їй спочатку з номеру власного мобільного телефону зателефонував ОСОБА_4, який повідомив, що його «підрізала» ОСОБА_1, а потім одразу зателефонувала обвинувачена, яка також повідомила про цю подію та просила викликати карету швидкої медичної допомоги, пояснюючи, що той спить, але дихає. Вона одразу викликала телефоном лікарів та, збудивши для цього ж ОСОБА_6, одразу побігла в будинок ОСОБА_1, де на протязі якогось часу обвинувачена її в будинок не пускала. При тому що ОСОБА_6 в цей час зайшов у будинок та перебував в ньому разом з ОСОБА_1 Коли ж вона все таки зайшла у будинок приблизно через 40 хв. з того часу, як їй вперше зателефонував ОСОБА_4, то виявила, що він лежав на кухні на спині в одних трусах, був ще теплим, але не дихав. Вона особисто стала наносити йому удари по щоках, при цьому той не реагував, тому вона припустила, що він міг померти. У цей час ОСОБА_1, яка перебувала в шоковому стані і весь час голосно кричала про надання допомоги для приведення чоловіка до тями, також знаходилася коло нього, намагалася особисто зробити штучне дихання, сподіваючись, що той ще живий. Також обвинувачена з власного телефону у неї на очах знову зателефонувала до станції швидкої медичної допомоги та благала, що б вони прискорили приїзд карети швидкої. З такої поведінки обвинуваченої вона зрозуміла, що спричиняти смерть ОСОБА_4 вона не бажала, оскільки боролася за його життя всіма засобами. Як на думку свідка, для ОСОБА_1, наслідки у виді смерті загиблого, як і для всіх інших, також були несподіванкою.

Свідок також повідомив фактичні дані і про те, що між загиблим та обвинуваченою періодично виникали обопільні сварки на побутовому рівні, пов'язаними, як з ревнощами з боку ОСОБА_1, так і через вживанням ОСОБА_4 алкогольних напоїв, що тій не подобалося. Але в цілому вони жили добре, мали трьох дітей (двох спільних) і з їх відносин не було видно про існування між ними відкритої ненависті чи ворожнечі. Також в той день вони всі відмічали день міста і будь яких конфліктів під час спільного відпочинку, виключно до того моменту, коло ОСОБА_4 став її проводжати, вона між ними не спостерігала.

Допитаний судом свідок ОСОБА_6, також повністю підтвердивши показання обвинуваченої про обставини спільного вживання 23.08.2014 року на день міста ним, обвинуваченою, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 алкогольних напоїв по АДРЕСА_1 у місті Фастові Київської області, а також приготування з цього приводу на дворі шашликів, показав крім іншого і про те, що у той вечір будь яких конфліктів між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 він не бачив. Вони не сварилися, поводили себе один до одного добре. В якусь мить він сильно сп'янів, а тому пригадує, що ОСОБА_5, з якою він проживав у цивільному шлюбі, відвела його додому, де він ліг відпочивати. Самих обставин, а саме, як повертався додому, він не пригадує.

Як дала пояснював свідок, в якусь мить серед цієї ночі його збудила ОСОБА_5, яка повідомила, що необхідно негайно йти до ОСОБА_4 додому, оскільки там трапилася якась подія. На ту мить, враховуючи час відпочинку, що вже пройшов, він почував себе добре, свідомо сприймав всі подальші події. Підійшовши до будинку ОСОБА_1, остання спочатку не пустила ОСОБА_5 в середину, тому він особисто зайшов та побачив, що ОСОБА_4 лежав на спині одразу на вході в будинок без ознак життя зі слідами крові на ногах. При цьому ОСОБА_1 нанесла йому особисто один удар долонею по обличчю, звинувативши його в таких наслідках, що для нього на той час не було зрозуміло. В цю ж саму мить ОСОБА_1, яка була сильно збудженою, повідомила йому, що саме вона вдарила ножем потерпілого, голосно кричала та намагалася робити ОСОБА_4 штучне дихання та масаж серця. При цьому інших дій, які б свідчили про її наміри остаточно позбавити життя ОСОБА_4 ОСОБА_1 не вчиняла. Після приїзду медичних працівників вона і далі намагалася привести ОСОБА_4 до тями, та була дуже наляканою.

До того ж свідок повідомив ті дані, що обопільні сварки між обвинуваченою та загиблим відбувалися лише періодично, вони любили один одного та ніякої ненависті між ними не існувало. ОСОБА_1, як і всяка інша жінка лише намагалася добитися від ОСОБА_4 приділяти сім'ї більше уваги. Також у неї було підвищене почуття ревнощів.

Свідок ОСОБА_8 - мати обвинуваченої, підтверджуючи і у свою чергу під час допиту у судовому засіданні фактичні данні щодо відомих їй обставин вживання її дочкою, ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 23.08.2014 року алкогольних напоїв за місцем їх спільного проживання АДРЕСА_2, також наполягала на тому, що саме в цей час вона перебувала з трьома малолітніми дітьми в іншій кімнаті, з якої з цих причин не виходила, а тому лише добре чула, як ОСОБА_4 в якийсь час пішов проводжати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 додому. Також вона чула, як дочка була невдоволена таким вчинком ОСОБА_4, оскільки стала проявляти ревнощі. Дочка також виходила на двір, а потім, коли повернулася, поводила себе тихо. Взагалі, на протязі того часу, поки гості перебували в їхньому будинку, будь яких конфліктів не виникало, всі відпочивали і поводили себе добре. Через деякий час, вже близько 2-ї години ночі повернувся ОСОБА_4 і вона чула, як між ними, з причин зайвих ревнощів дочки, яка виступила ініціатором, одразу виникла сварка, яка спочатку відбувався на кухні, потім в іншій кімнаті будинку, а потім знову на кухні. Під час сварки, яка з обох боків супроводжувалася нецензурною лайкою, а також погрозами з боку ОСОБА_4, вона чула також і звуки від завданих ударів. Але хто кому їх наносив, не бачила, не бажаючи покидати власну кімнату та втручатися в їх стосунки, оскільки вони завжди в кінці кінців знаходили спільну мову щодо припинення конфліктів.

Як до того ж категорично зазначила свідок, у період з 2 до 3-ї години ночі, з причин продовження ними сварки, яка стала іще голоснішою, вона не витримала і вийшла з кімнати. В цю мить вона побачила, що ОСОБА_4, у якого по ногах стікала кров, стояв коло дверей, однією рукою держався за живіт, а у іншій руці тримав мобільний телефон, повідомивши, що її дочка його «підрізала». Обвинувачена мовчки стояла коло плити на кухні, а потім підбігла до нього зі словами: «ОСОБА_4 вибач». Після цього вона більше від нього не відходила, просила пробачення та намагалася йому всіляко допомогти. ЇЇ дочка сильно переживала за вчинене і будь яке насильство більше не застосовувала. В цей час до їхнього будинку прийшли ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яких обвинувачена спочатку не пустила, звинувативши останнього в тому, що саме він був причиною конфлікту та нанесла один удар долонею по обличчю. В цю мить вона знову повернулася до власної кімнати та була там до приїзду працівників міліції, які разом з каретою швидкої допомоги прибули на місце злочину близько 3-ї години.

Одночасно свідок також повідомила дані про те, що від спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мали двох малолітніх дітей, зараз вона вагітна від нього третьої дитиною. Іще одна малолітня дитина у ОСОБА_1 від спільного проживання з іншим чоловіком, з яким вона жила раніше ОСОБА_4 ОСОБА_4 часто вживав алкогольні напої, а тому між ними періодично виникали обопільні сварки, під час яких він інколи застосовував до ОСОБА_1 фізичне насильство, що не було тяжким. При цьому і сама обвинувачена також була особою, схильною до зайвих ревнощів, але будь яких погроз на вбивство в його бік ніколи не виказувала, чоловіка поважала, любила та вимагала від нього взаємних почуттів. Взаємної ненависті між ними не існувало.

При цьому допитана судом свідок захисту ОСОБА_10 - сусідка ОСОБА_1, підтверджуючи можливі мотиви протиправної поведінки останньої, також повідомляла суду данні про те, що між загиблим та обвинуваченої іноді виникали сварки, що були пов'язані зловживанням першим алкогольними напоями та відсутністю того вдома, що не подобалося ОСОБА_1, яка його по справжньому любила, проте, самих обставин злочину вона не бачила.

Обвинувачена ОСОБА_1 показання потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в цих частинах не оспорювала.

Згідно з даними, які містить досліджений в судовому засіданні протокол огляду місця події від 24.08.2014 року та додатки до нього, на трупі ОСОБА_4, який знаходився на кухні коло вхідних дверей будинку, були тілесні ушкодження у вигляді порізів на обличчі, плечах, колото-різані поранення грудної клітини, живота. На ногах мають місце сліди від крові. Під час огляду був вилучений кухонний ніж з дерев'яною ручкою, що мав сліди схожі на кров. Вилучені з місця події один кухонний ніж, халат, сорочка, мобільний телефон «Флай», зрізи нігтів визнані речовими доказами (а.к.п. 5-25, 144).

Як видно з досліджених в судовому засіданні висновків судово-медичного експерта № 190 від 20.10.2014 року, судово-медичного експерта-імунолога № 163 від 08.10.2014 року, на тілі ОСОБА_4 були виявлені прижиттєві, завдані в один проміжок часу, одним одностороннє гострим предметом типу клинка ножа, що мав обух і лезо, одну проникаючу в ротову порожнину рану, дві поверхневі рани передньої черевної стійки та зовнішній поверхні верхньої третини лівого плеча, що мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; одну проникаючу в черевну порожнину рану на передній поверхні черевної стійки, що має ознаки тяжкого тілесного ушкодження по критерію небезпеки для життя; а також на передній поверхні грудної клітини зліва одну проникаючу в грудну порожнину колото-різану рану грудної клітки з ушкодженням серця та розвитком крововтрати, зокрема ушкодженням плеври лівої легені, тканини, осерця (300 мл крові та згортків), серця (правого шлуночка), внаслідок яких ОСОБА_4 деякий час ще міг жити та самостійно рухатися. Смерть потерпілого, що перебував у стані середнього алкогольного сп'яніння (в крові 2,22 проміле етилового спирту), була викликана однією проникаючою в грудну порожнину колото-різаною раною грудної клітки з ушкодженням серця та розвитком крововтрати. Кров загиблого відноситься до групи 0 з ізогемаглютиніном анти-А і анти-В з антигеном Н ізосерологічної системи АВО (а.к.п. 127-129, 136-140).

Згідно з дослідженими висновками судово-медичного експерта-цитолога № № 162 та 163 від 08.10.2014 року, на вилучених у обвинуваченої ОСОБА_1 піднігтьового вмісту рук, а також кухонному ножі, виявлена кров, яка може належати потерпілому ОСОБА_4 (а.к.п. 131-134, 136-140).

Згідно з дослідженим колегією суддів протоколом огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_5 (НОМЕР_1), 24.08.2014 року о 02 год. 39 хв. їй зателефонував потерпілий ОСОБА_4 з власного номеру мобільного телефону (НОМЕР_2), а о 02 год. 42 хв. 24.08.2014 року з власного номеру мобільного телефону (НОМЕР_3 їй телефонувала обвинувачена ОСОБА_1 (а.к.п. 106-111).

До того ж, з дослідженого в судовому засіданні висновку судово-медичного експерта № 111 від 27.08.2014 року, в період вчинення злочину ОСОБА_1 також отримала легкі тілесні ушкодження, що були викликані наявністю одного синця на тулубі, що міг виникнути в результаті падіння на підлогу від поштовху (а.к.п. 125).

З дослідженого в суді протоколу медичного огляду № 66 від 24.08.2014 року також встановлено, що станом на 06 год. 30 хв. зазначеної доби, ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп'яніння, - на тестері 2,4 проміле етилового спирту (а.к.п. 31).

Дослідженим колегією суддів висновком амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 341 від 07.10.14 року (а.к.п. 143), в судовому засіданні встановлено, що обвинувачена ОСОБА_1 під час скоєння інкримінованих їй дій, а також і на даний час, на психічні захворювання не страждала. Тому вона могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру вона не потребує. На алкоголізм та наркоманію ОСОБА_1 не страждає (а.к.п. 143).

Згідно з дослідженої довідки Фастівської ЦРЛ № 39 від 17.02.2015 року, ОСОБА_1 перебуває у стані вагітності строком 30 тижнів (матеріали судового розгляду, а. 91).

Сторони захисту та обвинувачення не оспорювали вказані і встановлені протоколами оглядів місць події, висновками експертів, речовими доказами та іншими документами фактичні обставини кримінального провадження.

Оцінюючи наведені показання обвинуваченої ОСОБА_1 (в частині, що не суперечить), потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на предмет їх належності і достовірності, колегія суддів враховує те, що вони об'єктивно підтверджуються наведеними вище доказами (протоколами слідчих дій з додатками, висновками експертів, речовими доказами та іншими документами) і повністю узгоджуються між собою у частині дійсних обставин сварок, що виникали на побутовому підґрунті, виявлення на місці події трупу ОСОБА_4 з ознаками насильницької смерті, піднігтьового вмісту рук ОСОБА_1 та одного ножа, які містили на собі кров загиблого, пояснень ОСОБА_1 у яких вона не заперечувала того факту, що саме вона застосувала до потерпілого насильство, а тому кладе в їх основу даного рішення.

Водночас доводи обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що вона вчинила зазначений злочин при перевищенні меж необхідної оборони спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, які колегія суддів визнала достовірними.

Як безспірно встановлено даними, які містить вказаний вище висновок експерта № 190 від 20.10.2014 року, який стороною захисту не оспорювався, на тілі ОСОБА_4 були виявлені прижиттєві, завдані в один проміжок часу, одним одностороннє гострим предметом типу клинка ножа, що мав обух і лезо, одну проникаючу в ротову порожнину рану, дві поверхневі рани передньої черевної стійки та зовнішній поверхні верхньої третини лівого плеча, що мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; одну проникаючу в черевну порожнину рану на передній поверхні черевної стійки, що має ознаки тяжкого тілесного ушкодження по критерію небезпеки для життя; а також на передній поверхні грудної клітини зліва одну проникаючу в грудну порожнину колото-різану рану грудної клітки з ушкодженням серця та розвитком крововтрати.

Наявність описаних вище прижиттєвих тілесних ушкоджень на тілі загиблого об'єктивно вказує на те, що тіло перед смертю піддавалося активному травмуючому впливу, а приймаючи до уваги спосіб та знаряддя їх заподіяння (поранення від дії гострого предмету з властивостями колото-ріжучого типу), їх кількість, характер і локалізацію, встановлені обставини сварки та подальшої бійки між обвинуваченою та загиблим, під час якого сама обвинувачена отримала лише одне легке тілесне ушкодження у виді синця на тулубі, - такий вплив був обумовлений виключно насильницькими діями з боку обвинуваченої, яка також не спростовувала самої можливості їх спричинення особисто нею.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини кримінального провадження, зокрема, умови, за яких виникла бійка, обстановку, в якій вона відбувалася (наявність у обвинуваченої лише одного легкого тілесного ушкодження та їх значна кількість, різної тяжкості у загиблого), співвідношення сил та характер дій обвинуваченої і потерпілого (фактичне безперешкодне активне і багаторазове використання обвинуваченою предмету з властивостями ножа та відсутність будь яких знарядь у загиблого), стан, в якому знаходилися обидва учасники конфлікту - обидва в стані середнього сп'яніння, що не давало жодному з них фізичної переваги, локалізацію та характер заподіяних нею ушкоджень, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в таких умовах ознак посягання на життя ОСОБА_1 з боку потерпілого, який можливо себе і поводив дещо агресивно, проте, застосував до неї насильство виключно у виді поштовху, від яких вона щонайбільше впала на підлогу. Протистояння, в якому, виходячи з самих обставин виникнення сварки, повинна була домінувати обвинувачена, було обопільним, його обстановка не викликала реальної небезпеки для життя ОСОБА_1

До того ж відсутність об'єктивних медичних даних про наявність у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень на голові, спростовує її захисну версію про факт завдання туди ударів ОСОБА_4, тим більш, що й свідок ОСОБА_8 - її мати, також показувала, що потерпілий жодного разу не застосовував до обвинуваченої насильство, яке потягнуло б тяжкі наслідки, а їхні сварки завжди закінчувалися подружнім миром, з чим також погоджувалася у суді обвинувачена. Тим більше, самі дані про локалізацію та характер тілесних ушкоджень на тілі, як загиблого, так і обвинуваченої спростовують версію сторони захисту про оборонний в таких умовах характер дій ОСОБА_1, адже фізичного впливу вона сама фактично не зазнала.

За змістом ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені виключно з метою захисту від суспільно небезпечного посягання для його негайного відвернення чи припинення. Стан необхідної оборони виникає в момент вчинення такого посягання або у разі створення нападником реальної загрози заподіяння шкоди, відтак відсутній в діях учасника обопільної сварки, бійки з помсти, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Аналогічну правову позицію висловив і Пленум Верховного Суду України у своїх роз'ясненнях, що містяться в п. 20 його постанови № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» та в п. 2 його постанови № 1 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону».

Оскільки дії, які, за твердженням сторони захисту, нібито вчинив потерпілий, за своїм характером і об'єктивними проявами не можуть розцінюватися як такі, що досягли ступеня суспільної небезпечності і викликати в даній конкретній обстановці у ОСОБА_1 стан необхідної оборони, що був нею перевищений у спосіб спричинення ОСОБА_4 тяжкої шкоди, яка явно не відповідала небезпечності посягання або обстановці захисту, а також враховуючи, що вони вдвох виступали, як фактичні учасники обопільної сварки, а потім і бійки, тому твердження обвинуваченої та її захисника про те, що ОСОБА_1, діючи у стані необхідної оборони, перевищила її межі, є безпідставними.

Тобто, за відсутності ознак необхідної оборони в діях обвинуваченої, колегія суддів відхиляє її доводи про можливість перевищення меж такої оборони, оскільки лише за наявності стану необхідної оборони може бути зроблений висновок, перевищила особа її межі чи ні.

Органи досудового розслідування, встановивши у частині обвинувачення, яке надійшло до суду, фактичні обставини кримінального провадження, - помилково визначили час вчинення ОСОБА_1 злочину, вважаючи його близьким до 00 год. 23.08.2014 року.

Разом з тим, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_8, що у свою чергу не спростовувалось і обвинуваченою, в судовому засіданні наполягали на тому, що ОСОБА_4 повернувся в будинок близько 02 год. 00 хв. 24.08.2014 року, після чого між ним та ОСОБА_1 виникла сварка, яка продовжувалася протягом часу, який дорівнював кільком десяткам хвилин.

З протоколу огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_5 до того ж видно, що потерпілий ОСОБА_4 зателефонував цьому свідку з власного номеру мобільного телефону рівно о 02 год. 39 хв. 24.08.2014 року, повідомивши про те, що його тільки що «підрізала» ОСОБА_1

Як видно з протоколу огляду місця події, він розпочався о 03 год. 00 хв. 24.08.2014 року, після отримання повідомлення про подію, в приміщенні, де проживала обвинувачена.

Аналіз цих доказів у своїй сукупності дає підстави колегії суддів уточнити час вчинення ОСОБА_1 злочину, вважаючи більш обґрунтованим час, який дорівнює 02 год. 30 хв. 24.08.2014 року, а саме той період часу, протягом якого потерпілий повинен був повернутися у будинок, з'ясовувати з ОСОБА_1 стосунки та повідомити про подію.

До того ж колегія суддів не вважає переконливими твердження сторони обвинувачення щодо доведеності в суді прокурором вини ОСОБА_1 в частині того, що вона мала умисел на вбивство ОСОБА_4, виходячи з такого.

Згідно з п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», на який також посилався прокурор в обвинувальній промові, для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Системний аналіз всіх вищенаведених доказів, які в своїй сукупності визнані достовірними, дає підстави колегії суддів зробити висновок, що ОСОБА_1 перебувала із потерпілим у фактичних шлюбних стосунках, мала від нього двох малолітніх дітей 2011 та 2013 років народження, була вагітна третьою дитиною, між ними не було неприязні, вони любили один одного, а сварки виникали спонтанно, на побутовому ґрунті. Під час останньої сварки кухонний ніж опинився в її руках випадково, та не був заздалегідь пристосованим для вчинення злочину; із п'яти ударів ножем, які були завдані неприцільно (в різні частини тіла і з різною силою), три поранення мали ознаки легких, четверте не зачепило внутрішніх органів і лише п'яте поранення викликало смерть від крововтрати, яка настала не одразу, а через кілька десятків хвилин, протягом яких ОСОБА_4 ходив по будинку, спілкувався по телефону, що і сприяло помилці в об'єктивній оцінці обвинуваченою його стану, а також тяжкості спричинених йому ран. При тому що ОСОБА_1, спостерігаючи за таким діями потерпілого і маючи б умисел на його вбивство, який повинен був би розвиватися за зазначених умов і далі, навпаки, не стала продовжувати стосовно нього насильницькі дії, одразу їх припинила та стала вживати всіх заходів, щоб відвернути настання для потерпілого шкідливих наслідків, а саме: наполегливо сприяла виклику та приїзду швидкої медичної допомоги, проводила йому штучне дихання, масаж серця та просила у нього вибачення. Після цього ОСОБА_1 дочекалася працівників міліції та покаялася у вчиненому.

Наведене підтверджує висновки колегії суддів про те, що ОСОБА_1, діючи на ґрунті ревнощів, одночасно плануючи і на подальше спільне життя з ОСОБА_4, при зазначених обставинах кримінального провадження мала намір йому помститися, а тому шляхом нанесення ножем тяжких тілесних ушкоджень, що саме і реалізувала повністю, виконала об'єктивну сторону та завдала реальну шкоду об'єкту злочину. Водночас її подальша поведінка цілком та очевидно вказувала на те, що вона не мала наміру позбавляти ОСОБА_4 життя. При тому що різні за тяжкістю тілесні ушкодження, більшість з яких є легкими, також спростовують висновки сторони обвинувачення про наміри ОСОБА_1 на вбивство.

Отже, як безспірно встановлено в даному судовому засіданні, ставлення ОСОБА_1 до настання смерті ОСОБА_4, яку вона не передбачала, на переконання колегії суддів, є необережним. Тому позиція сторони обвинувачення щодо здійснення кримінально правової кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 115 КК України суперечить точному змісту ст.ст. 24 та 115 КК України, оскільки прокурором не доведено, що настання смерті ОСОБА_4 охоплювалося умислом винної. Навпаки, сукупність оцінених колегією суддів доказів, з усією достатністю свідчить про інше, а всі сумніви щодо доведеності її вини в умисному вбивстві, колегія суддів згідно до ст. 62 Конституції України, тлумачить на користь ОСОБА_1

При цьому доказів іншого змісту матеріали кримінального провадження не містять та стороною обвинувачення додаткових не надано.

Враховуючи ж у своїй сукупності спосіб заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_4, кількість, характер і локалізацію ударів та пошкоджень, причини припинення нею своїх дій, колегія суддів вважає доведеним те, що обвинувачена усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, бажала завдати ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, і хоча не передбачала їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_4 і не бажала її настання, проте за вказаних умов повинна була і могла передбачити такі наслідки своїх дій, відтак умисно завдавши загиблому тяжких тілесних ушкоджень внаслідок злочинної недбалості, спричинила йому смерть.

Обираючи відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України при ухваленні вироку норму закону України про кримінальну відповідальність, яка підлягає застосуванню до суспільно небезпечного діяння, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду України, викладені в його ухвалі від 31.01.2013 року (в порядку ст. ч. 2 ст. 455 КПК України), яка містить аналогічну правову позицію щодо кримінально-правової кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 121 КК України при схожих обставинах кримінального провадження.

Згідно правил ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації злочину, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, що і має місце в даному випадку.

Оскільки органи досудового розслідування, здійснюючи кримінально-правову кваліфікацію дій ОСОБА_1, за ч. 1 ст. 115 КК України, виходили з того, що вона вчинила умисне вбивство, а в судовому засіданні це не знайшло свого безспірного підтвердження, колегія суддів в порядку ч. 3 ст. 337 КПК України змінює кримінально-правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 на ч. 2 ст. 121 КК України, оцінюючи їх як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

У судовому засіданні були допитані всі особи, свідчення яких мали значення для правильного вирішення кримінального провадження, досліджено всі зібрані під час досудового слідства та судового розгляду докази, всім їм дана оцінка, при цьому інших клопотань від сторін та учасників не надходило.

За таких обставин, колегія суддів визнає показання потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, дані, які містять протокол огляду місця події від 24.08.2014 року та додатки до нього, речові докази, протоколи слідчих дій, документи, всі наведені вище висновки експертів, а також показання обвинуваченої, в частині, що їм не суперечать, належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність такою, що з усією достатністю доводить спрямованість умислу ОСОБА_1 на спричинення тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть ОСОБА_4

Органи досудового розслідування обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 визнали її щире каяття. Разом з тим, колегія суддів не вбачає правових підстав для її врахування, оскільки зміст наданих обвинуваченою в судовому засіданні показань, не свідчить про щирість такого каяття.

І навпаки, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, колегія суддів визнає вчинення злочину жінкою в стані вагітності.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, колегія суддів визнає вчинення нею злочину в стані алкогольного сп'яніння.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання колегія суддів згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є тяжким та умисним проти життя та здоров'я особи, дані про особу винної, яка: до кримінальної відповідальності притягується вперше, працює, у побуті за місцем проживання, а також роботи характеризується виключно позитивно, має трьох малолітніх дітей, які потребують її допомоги та опіки, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, а також враховуючи стан здоров'я обвинуваченої, колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, призначивши їй пов'язаний з такою ізоляцією вид покарання за вчинений нею злочин в мінімальній межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, при цьому правових підстав для застосування ст.ст. 69 та 69-1 КК України колегія суддів не вбачає, оскільки саме таке покарання, на думку колегії суддів, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового злочину.

Враховуючи доведеність обвинувачення ОСОБА_1, призначене судом покарання, раніше обраний щодо неї запобіжний захід до набрання вироком законної сили, в порядку ст. 377 КПК України, належить залишити без змін.

З огляду на те, що неповнолітні діти обвинуваченої, на момент ухвалення вироку перебувають під опікою та наглядом (матеріали судового розгляду, а. 109-111), колегія судді в порядку ст. 378 КПК України, окреме питання про необхідність їх влаштування не порушує.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 1, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_1 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на сім років.

Залікувати у строк покарання обвинуваченій ОСОБА_1 термін досудового тримання під вартою та початок строку відбуття покарання обчислювати їй з «24» серпня 2014 року (а.к.п. 67-69).

Після набрання вироком законної сили речові докази:

- CD-диск, який зберігається в матеріалах кримінального провадження (а.к.п. 90), а також документи, що не є речовими доказами - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання у визначених місцях;

- один кухонний ніж, халат, сорочка, зрізи нігтів, які зберігаються в камері схову речових доказів Фастівського МВ ГУ УМВС України в Київській області (а.к.п. 144, 145) - знищити;

- мобільний телефон «Флай», який зберігається в камері схову речових доказів Фастівського МВ ГУ УМВС України в Київській області (а.к.п. 144, 145) - повернути законному володільцю (його представнику).

Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою - залишити без змін, та до набрання вироком законної сили утримувати її у Київському СІЗО Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляції через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинувачений, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: