У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

 

головуючого - судді	Пошви Б.М.,
суддів	Кліменко М.Р. і Нікітіна Ю.І.,

розглянувши в судовому засіданні 27 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Артемівського міського суду Донецької області від 11 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2005 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

            зазначеним вироком

 

                                               ОСОБА_1,

                                               ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

несудимого,

 

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить засудженому.

 

            Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь:

-     законного представника потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 167 грн. та 2 000 грн. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно,

-     законного представника потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди,

-     потерпілої ОСОБА_7 - 73 грн. 72 коп. та 2 000 грн. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.

 

            Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2005 року зазначений вирок залишено без зміни.

 

Як визнав суд, 7 листопада 2003 року близько 21 год. 20 хв. ОСОБА_1 біля дитячого садка “ІНФОРМАЦІЯ_2” на АДРЕСА_1 напав на неповнолітню ОСОБА_3 та, погрожуючи ножем, заволодів її майном у розмірі 540 грн. 45 коп.

27 листопада 2003 року близько 21 год. ОСОБА_1 біля літнього танцювального майданчика на алеї ІНФОРМАЦІЯ_3 напав на ОСОБА_7, якій завдав удар рукою в живіт та, погрожуючи ножем, заволодів її майном у розмірі 84 грн. 72 коп.

28 листопада 2003 року близько 23 год. ОСОБА_1 біля літнього танцювального майданчика на алеї ІНФОРМАЦІЯ_3 напав на неповнолітню ОСОБА_5 та, погрожуючи ножем, заволодів її майном у розмірі 634 грн. 59 коп.

 

            У касаційних скаргах засуджений та його захисник просять скасувати судові рішення із закриттям справи щодо ОСОБА_1. Стверджують, що досудове і судове слідство проведено з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі із застосуванням до ОСОБА_1 недозволених методів ведення слідства, унаслідок чого він обмовив себе у вчиненні злочинів. Доводять, що в основу вироку покладено докази, які слід визнати недопустимими, оскільки вони не відповідають показанням потерпілих і містять істотні розбіжності. Зокрема, приводять аргументи про те, що органи досудового слідства в ході розслідування використовували інші речові докази, ніж ті, що здобуто в справі, час вилучення яких не відповідає хронологічній послідовності проведеного розслідування та з'ясуванню обставин справи, що є підтвердженням фальсифікації обвинувачення ОСОБА_1.

 

            Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні слід відмовити.

 

            Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя і здоров'я потерпілих, особою, яка раніше вчинила розбій, підтверджується зібраними у справі доказами.

 

            Як убачається з матеріалів справи в ній відсутні дані, на підставі яких можна було б дійти висновку про недопустимість доказів покладених в основу судових рішень, а в касаційних скаргах засудженого та його захисника не йдеться про такі процесуальні порушення, які згідно з ст. 62 Конституції України виявили б, що докази в справі здобуто незаконним шляхом.

 

            Так, в основу вироку суд поклав показання потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_3 і ОСОБА_5, які ствердили про вчинення засудженим розбійних нападів, який протягом одного місяця в безлюдяних місцях у вечірній порі, погрожуючи ножем, заволодів їх майном.

 

            На підставі даних показань судами правильно встановлено обставини подій і з яких убачається, що злочинні дії засудженого були однорідними та носили систематичний характер, які підтверджується сукупністю інших здобутих у справі та досліджених у судовому засіданні доказів.

 

Суд взяв до уваги показання засудженого ОСОБА_1, який на досудовому слідстві ствердив про такі обставини вчинення ним нападів, про які також йдеться в показаннях потерпілих, крім того, він вказав яким майном заволодів та як ним розпорядився.

 

Дані обставини підтверджуються даними протоколів вилучення речей у свідка ОСОБА_8, якій засуджений передав викрадені у потерпілої ОСОБА_4 дублянку та у потерпілої ОСОБА_6 золотий ланцюжок (а.с. 9, 133), про такі ж обставини набуття цього майна ствердила свідок ОСОБА_8, з якою засуджений проживав у період вчинення злочинів (а.с. 316-317).

 

За даними протоколів впізнання потерпіла ОСОБА_4 вказала на вилучену в ОСОБА_8 дублянку, як ту, що їй належить, а дані обставини підтвердила також її мати - свідок ОСОБА_4 (а.с. 134).

 

Вилучений у свідка ОСОБА_8 золотий ланцюжок впізнали батько потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_9 - ювелір, який його виробляв за замовленням останнього. Свідки ствердили, що замок на ланцюжку був зламаний, про що повідомила також і потерпіла ОСОБА_6, оскільки засуджений його зірвав з її шиї (а.с. 184, 187).

 

Крім того, на місці події про яке ствердив засуджений виявлено викрадений в потерпілої ОСОБА_7 гаманець, який остання впізнала, а доводи касаційних скарг про те, що даний речовий доказ вилучено заздалегідь до повідомлення про це засудженим та проведення слідчої дії на матеріалах справи не ґрунтуються (а.с. 35, 61).

 

З огляду на зазначені докази, твердження у касаційних скаргах про те, що дані речові докази не є тим майном яке належить потерпілим, є безпідставними, а наведені аргументи щодо невідповідності їх ознакам повідомленим потерпілими на сукупності наявних у справі доказів не ґрунтуються, оскільки твердження осіб, що їх впізнали, як належні потерпілим під час судового розгляду не спростовано.

 

З показань законних представників потерпілих - свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_3 убачаються обставини вчинених засудженим злочинів, про які їм повідомили потерпілі після нападу ОСОБА_1 (а.с. 308, 312).

 

Разом із тим під час огляду місця події (літнього танцювального майданчика на алеї Парку культури та дозвілля) виявлено частину волосся, яке за висновками судово-імунологічної експертизи №НОМЕР_1 вирване з голови потерпілої ОСОБА_6, що також відповідає обставинам про які стверджувала остання (а.с. 332-334).

 

Відповідно до висновків судово-медичних експертиз № НОМЕР_2 у потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виявлено легкі тілесні ушкодження, що могли утворитися від дії тупозагостреного предмета, яким міг бути ніж та заподіяні за встановлених у справі обставин (а.с. 46, 92-93).

 

При цьому суд визначив, що куртка в яку була одягнута потерпіла ОСОБА_7 під час активних фізичних дій з боку засудженого та вчинення нею опору могла бути зміщена, а тому ушкодження в її задній частині мають не співпадати із місцем тілесних ушкоджень, як це видно з досліджених доказів (а.с. 67).

 

            Ці та інші зібрані у справі докази давали суду підстави дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

 

            Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України є правильною, а призначене покарання повною мірою відповідає вимогам закону.

 

            Показання ОСОБА_1 на досудовому слідстві про вчинення цих злочинів підтверджуються даними, що містяться в зазначених вище доказах, а тому посилання у скаргах на те, що він обмовив себе внаслідок тиску з боку працівників міліції, є необґрунтованими.

 

            Доводи касаційних скарг про фальсифікацію доказів у справі та обмову потерпілими засудженого є безпідставними і спростовуються матеріалами справи, в якій відсутні дані про упередженість органів досудового слідства і потерпілих, а також мотиви з яких вони обмовили засудженого, як про це стверджується в касаційних скаргах, та на підставі яких суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

 

            Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

 

            З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

 

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

            відмовити засудженому ОСОБА_1 та його захиснику - адвокату ОСОБА_2 в задоволенні їхніх касаційних скарг.

 

С у д д і:

 

Кліменко М.Р.                                             Пошва Б.М.                                     Нікітін Ю.І.