ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/4816/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кузьменко Н.А.,

при секретарі: Багненко Т.В.,

за участю: представнків позивача - Глоби К.М., Черкасової В. А.

представника відповідача - Кротко Н. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Херсона'' до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання незаконною індивідуальної консультації від 29.09.2014 року № 6096/10/21-22-15-03-18, -

встановив:

12 грудня 2014 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Херсона" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області з урахуванням уточнень позовних вимог про визнання незаконною індивідуальної консультації від 29.09.2014 року № 6096/10/21-22-15-03-18.

В обгрунтування своїх позовних вимог представник позивача зазначає, що звернувшись до відповідача з метою отримання податкової консультації з приводу надання роз'яснень про порядок справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин та отримання відповіді від ГУ ДФС у Херсонській області отримав податкову консультацію від 29.09.2014р. №6096/10/21-22-15-03-18 з якою не погоджується. Вважає її такою, яка суперечить вимогам чинного законодавства України.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, в наданих письмових запереченнях на позовну заяву, зазначила, що податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта, а тому не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх. Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов'язки, а також, не є обов'язковою для виконання. Податкова консультація має виключно рекомендаційний характер і не є обов'язковою для виконання платниками податків, оскільки, надаючи таку консультацію, контролюючий орган не створює нової правової норми, а лише дає своє тлумачення та роз'яснення відповідних положень податкового законодавства.

За вказаних обставин, податкова консультація за своїм змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а також, не має сили нормативно-правового акту та не створює і не припиняє прав, свобод чи обов'язків особи, а є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу вона не приписує, та, відповідно, не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин.

В судовому засіданні 17 лютого 2015 року судом замінено відповідача - Головне управління Міндоходів в Херсонській області на його правонаступника - Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області.

Суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

28 серпня 2014 року позивач звернувся до голови Державної фіскальної служби України із запитом №01/04-03/1858 про надання йому роз'яснення щодо декларування податкових зобов'язань із плати за видобування корисних копалин.

Державна фіскальна служба України листом від 11.09.2014р. №4196/7/99-99-15-04-01-17 "Про розгляд звернення" повідомила позивача про направлення їх звернення для розгляду до головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, як довіреного представника вище зазначеного органу.

Листом від 29.09.2014р. №6096/10/21-22-15-03-18 позивачу надано роз'яснення щодо справляння плати за користування надрами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Приписами ст. 52 ПК України визначено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Консультації надаються контролюючими органами.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

З системного аналізу викладених норм вбачається, що податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надана така консультація. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення конкретному платнику податків по конкретній нормі закону.

Нормою п. 52.6 ст. 52 ПК України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів.

Під "узагальнюючою письмовою податковою консультацією" розуміється оприлюднення позиції контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків (пп. 14.1.173 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

При цьому, слід зазначити, що пунктом 53.1 ст. 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

З правового аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що узагальнююча податкова консультація є позицією податкового органу, має виключно рекомендаційний характер та не є обов'язковою до виконання для платників податків, оскільки, надаючи узагальнюючу податкову консультацію, податковий орган не створює нової правової норми, а лише дає своє тлумачення та роз'яснення відповідних положень податкового законодавства. Так, відповідно до положень статті 53 Податкового кодексу України не передбачено жодних правових наслідків для платника податку у випадку не застосування ним при здійсненні своєї господарської діяльності узагальнюючої податкової консультації.

У відповідності до п. 53.3 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Разом з тим, суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом першим частини 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії та бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше обмеження прав чи свобод платника податку.

З аналізу вищезазначених норм Конституції України, Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта, а тому не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов'язки, а також, не є обов'язковою для виконання.

Крім того, необхідною ознакою податкової консультації, як предмета оспорювання в судовому порядку, є її відповідність визначенню рішення (акта) суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, зокрема, породження юридичних наслідків для кола суб'єктів, яким це рішення адресовано.

Враховуючи практику застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, можна зробити висновок, що правовий акт - це офіційний письмовий документ, що породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан і спрямований на регулювання суспільних відносин. Правові акти поділяються на нормативні акти, які встановлюють норми права, що регулюють певну сферу суспільних відносин та індивідуальні акти, що породжують конкретні права та обов'язки для конкретних суб'єктів права. Нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, зміст чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежені в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно - правового акту щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки не стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта/суб'єктів якому він адресований.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до переконання, що податкова консультація має виключно рекомендаційний характер і не є обов'язковою для виконання платниками податків, оскільки, надаючи таку консультацію, контролюючий орган не створює нової правової норми, а лише дає своє тлумачення та роз'яснення відповідних положень податкового законодавства.

А тому, оскільки податкова консультація за своїм змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а також, не має сили нормативно-правового акту та не створює і не припиняє прав, свобод чи обов'язків особи, а є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону; жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу вона не приписує, відповідно, остання не порушує прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин.

Відповідна правова позиція була висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 24.09.2014 р. у справі № К/9991/79324/12, від 06.11.2014 р. у справі № К/800/42900/14, від 15.12.2014 р. у справі № К/800/66727/13.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 19 лютого 2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.2, 7, 8, 9,17, 68-71, 94, 160-163 КАС України, суд,-

постановив:

Адміністративний позов міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Херсона" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання незаконною індивідуальної консультації від 29.09.2014 року № 6096/10/21-22-15-03-18 - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 23 лютого 2015 року.

Суддя Кузьменко Н.А.

кат. 5.6.2.