Справа № 1327/3583/12 Головуючий у 1 інстанції: Мелешко С.І.
Провадження № 22-ц/783/48/15 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
Категорія: 47
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючого судді - Струс Л.Б.
суддів: Кабаля І.І., Шумської Н.Л.
при секретарі: Бадівської О.О.
за участю: ОСОБА_2, представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 листопада 2013 року та додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Червоноградської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_4 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу покликаючись на те, що шлюб з відповідачем зареєстрований 29 серпня 1998 року. В обгрунтування вимог зазначає, що від спільного проживання у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказує, що спільне життя у них не склалося через житлове питання, проживали разом з матір'ю відповідача, спільне проживання стало неможливе, позивачка залишила відповідача і пішла проживати у квартиру, яку орендує. Дочка ОСОБА_6 проживає з позивачкою, а син ОСОБА_5 тимчасово проживає з батьком, тобто відповідачем по справі. У них зникли почуття любові та поваги, тому просила розірвати шлюб між ними, прізвище після розірвання шлюбу залишити без змін, неповнолітніх дітей залишити їй на виховання та визначити місце проживання з матір'ю .
ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_4 в якому просить визначити місце проживання ОСОБА_5 з батьком. В обгрунтування вимог покликається на те, що він має постійне місце проживання, працює на шахті, має стабільний дохід, достатній для належного матеріального забезпечення його та сина.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 26 листопада 2013 року позов задоволено частково. Розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зареєстрований 29 серпня 1998 року Оваднівською сільською радою Володимир-Волинського району Волинської області, актовий запис № 12. Неповнолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишено на виховання матері ОСОБА_4, неповнолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити на виховання батька ОСОБА_2. Після розірвання шлюбу залишено позивачці прізвище ОСОБА_2.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24 червня 2014 року дану справу повернуто до суду першої інстанції для вирішення витання про ухвалення додаткового рішення.
Додатковим рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 15 вересня 2014 року доповнено рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 листопада 2013 року, а саме зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини. Визначено місце проживання дитини - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження з батьком - ОСОБА_2.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 листопада 2013 року оскаржила ОСОБА_4 подавши апеляційну скаргу, у якій вказує, що не згідна з рішенням в частині залишення на виховання батька ОСОБА_2 сина ОСОБА_5, оскільки рішення ухвалене з порушенням процесуального закону та не відповідає вимогам матеріального права, а також викладені в рішенні висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Звертає увагу суду, що оскаржуваним рішенням суд не вирішив її вимоги про визначення місця проживання дітей, а лише залишив доньку на її вихованні, а сина на вихованні чоловіка, що не ідентично визначенню місця проживання дітей. Також критично відноситься до рішення виконкому Червоноградської міської ради про затвердження висновку комісії з питань захисту прав дитини щодо доцільності проживання сина ОСОБА_5 з батьком.
Просить рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 листопада 2013 року змінити, залишивши без змін рішення в частині розірвання шлюбу між нею і відповідачем та залишення доньки ОСОБА_6 на її вихованні, а рішення в іншій частині скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному об'ємі, а в зустрічних позовних вимогах ОСОБА_2 відмовити та вирішити питання судових витрат.
ОСОБА_4 також оскаржила додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 вересня 2014 року подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що не згідна з таким додатковим рішенням суду, оскільки воно незаконне та необґрунтоване та підлягає скасуванню. Вказує, що виняткових обставин, які б надавали право суду розлучити її з сином не було і немає, і такі виняткові обставини не наводяться у справі позивачем.
Просить додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області скасувати і ухвалити нове рішення, яким визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. зі мною, відмовивши в зустрічних позовних вимогах ОСОБА_2
ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, хоча про розгляд справи повідомлялась належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.2 а.с. 19), про причини неявки суд не повідомила та з клопотанням про відкладення розгляди справи не зверталася, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. На підставі ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрований 29 серпня 1998 року Оваднівською сільською радою Володимир-Волинського району Волинської області, актовий запис № 12, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 від 29.08.1998 р (а.с. 18).
Під час спільного проживання у них народилось двоє дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей (а.с. 19-20).
Згідно відповіді виконавчого комітету Червоноградської міської ради № 6528/4-11 від 12.12.2012р. на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 05.12.2012р. за участю обох батьків, мати ОСОБА_4 заявила, що погоджується щоб малолітній син ОСОБА_5 проживав з батьком ОСОБА_2 (т.1 а.с. 59)
Матеріалами справи встановлено, що згідно витягу з рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області № 49 від 18.04.2013 року вбачається, що проживання малолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. з батьком ОСОБА_2 є доцільним (а.с. 71).
Як вбачається, із довідки про доходи та виробничої характеристики ОСОБА_2, він працює на шахті «Великомостівська» ДП»Львіввугілля» МГВМ 6 розряду, має стабільний середньомісячний дохід від 8000 до 10000 грн. та за місцем праці характеризується виключно позитивно. (т.1 а.с. 38, 43)
Районним судом встановлено, що малолітній ОСОБА_5 хоче надалі проживати з батьком ОСОБА_2.
Відповідно до ст.ст. 141, 155 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Частиною 2 ст. 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
У відповідності до принципу 6 Декларації прав дитини прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 районний суд виходив з того, що неповнолітнього сина ОСОБА_5 слід залишити на вихованні із батьком, оскільки такий має можливість створити належні умови для виховання дитини та буде відповідати її інтересам.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки вирішуючи спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання сина, якому виповнилось 13 років, суд виходив з рівності прав та обов'язків матері й батька відносно дітей, принципу 6 Декларації та вимог положень ч. 2 ст. 160, ст. 161 Сімейного кодексу України, за якими місце проживання дитини, що досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків і самої дитини, та враховуючи особисте добровільне побажання малолітньої дитини проживати разом із батьком, дійшов вірного висновку про наявність підстав для визначення місця проживання сина з батьком.
Вищенаведена правова позиція викладена також в Постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-150цс12, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Згідно вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскільки рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 листопада 2013 року в частині розірвання шлюбу та визначення місця проживання ОСОБА_6 не оскаржується, а тому колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України в цій частині рішення не перевіряється.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 листопада 2013 року та додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 вересня 2014 року ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні, оскільки таке ухвалене у відповідності до вимог ст.ст. 213-214 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 листопада 2013 року та додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Л.Б. Струс
Судді І.І. Кабаль
Н.Л. Шумська