ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2015 р. Справа № 13/305-07

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

боржника - Жулавський С.А., за довірністю від 24 червня 2014 року № 27/24.06.14,

стягувача - не з'явився,

відділу державної виконавчої служби Сумського МУЮ - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу боржника (вх. № 828 С/1-6) на ухвалу господарського суду Сумської області від 05 січня 2015 року у справі № 13/305-07, винесену за результатом розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" на дії Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції

за позовом Дочірньої компанії "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми

про стягнення

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 20 січня 2009 року у справі № 13/305-07 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" на користь Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 5870656 грн. 09 коп. боргу, 25 413 грн. 13 коп. витрат по держмиту, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18 березня 2009 року у справі № 13/305-07 рішення господарського суду Сумської області від 20 січня 2009 року по справі № 13/305-07 залишено без змін.

30 березня 2009 року на примусове виконання судового рішення по справі № 13/305-07 був виданий відповідний судовий наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 червня 2009 року по справі № 13/305-07 касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 березня 2009 року без змін.

6 листопада 2014 року до Господарського суду Сумської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" на дії органів державної виконавчої служби, в якій скаржник просить суд: 1) визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Комишан А.О. по поновленню виконавчого провадження та накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"; 2) скасувати постанову старшого державного виконавця Комишан А.О. від 15 жовтня 2014 року про поновлення виконавчого провадження (ВП 12358688); 3) скасувати постанову старшого державного виконавця Комишан А.О. від 16 жовтня 2014 року про арешт коштів боржника (ВП 12358688); 4) зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області зняти арешт з грошових коштів, накладений постановою про арешт коштів боржника від 16 жовтня 2014 року (ВП №12358688).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05 січня 2015 року у справі №13/305-07 (суддя Зайцева І.В.) скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" на дії органів державної виконавчої служби залишено без задоволення.

Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", не погодився з зазначеною вище ухвалою, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 05 січня 2015 року, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 1 статті 6, п.2 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження".

Апеляційна скарга мотивована, тим, що за наявності порушення з боку державного виконавця приписів Закону України «Про виконавче провадження», технічні помилки, які допущені державним виконавцем не може бути підставою вважати його дії правомірними, оскільки державний виконавець повинен діяти в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений діючий законодавством.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2015 року у зв'язку із хворобою судді Пелипенко Н.М. сформовано для розгляду справи № 13/305-07 колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О., суддя Медуниця О.Є.

У призначене судове засідання представники стягувача та відділу державної виконавчої служби не з'явились, про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні поштові повідомлення про вручення поштових відправлень (т. 8 а.с.139-140).

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, а також беручи до уваги обмеженість строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників стягувача та відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області від 15 жовтня 2014 року поновлено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 13/305-07, виданого 30 березня 2009 року Господарським судом Харківської області, про стягнення з ТОВ «Сумитеплоенерго» на користь ДП «Газ-тепло»НАК «Нафтогаз» 5870656,09 грн. боргу, 25413,13 грн. витрат по держмиту, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, всього 5896187,22 грн. (т. 8 а.с.50).

Копію зазначеної постанови направлено державним виконавцем сторонам виконавчого провадження.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області від 16 жовтня 2014 року по примусовому виконанню наказу № 13/305-07, виданого 30 березня 2009 року Господарським судом Харківської області, про стягнення з ТОВ «Сумитеплоенерго» на користь ДП «Газ-тепло»НАК «Нафтогаз» 5896187,22 грн. накладений арешт на кошти боржника, які містяться на розрахункових рахунках в банках (т. 8 а.с.51).

Не погодившись із зазначеними вище постановами державного виконавця, боржник - ТОВ «Сумитеплоенерго» подав до Господарського суду Сумської області скаргу, в якій посилається на те, що державний виконавець в постанові про арешт коштів боржника та постанові про поновлення виконавчого провадження зазначив в якості стягувача Дочірнє підприємство „Газ-тепло" НАК „Нафтогаз України". Проте, це підприємство ліквідовано, а тому, державний виконавець не мав права зазначати ДП „Газ-тепло" НАК „Нафтогаз України" як стягувача, оскільки це підприємство не існує як юридична особа.

Крім того, державний виконавець, в постанові від 15 жовтня 2014 року, постановив стягнути з ТОВ „Сумитеплоенерго" 5 870 656 грн. 09 коп. основного боргу, проте, ця сума не відповідає фактичному розміру заборгованості, оскільки дійсна сума боргу складає 3409175 грн.15 коп.

Сума основного боргу, як зазначає боржник, зменшилась на суму оплати 500000 грн. 00 коп. (платіжне доручення №33 від 29 квітня 2010 року), на суму 1 967 002 грн.27 коп. внаслідок заліку взаємних грошових вимог (договір №14/11-1522 про припинення зобов'язання від 22 вересня 2011 року).

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що при винесенні постанови про поновлення виконавчого провадження та арешт коштів боржника, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області допустив технічні помилки, що у відповідності до приписів статті 8, частини 3 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

При розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди мають керуватися положеннями, зокрема положеннями статей 40, 55, 56 Конституції України; статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"); міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; розділом XIV Господарського процесуального кодексу України , пунктом 10 частини другої статті 16, статтями 1166, 1167, 1174 Цивільного кодексу України, Законами України "Про державну виконавчу службу", "Про виконавче провадження", "Про звернення громадян", "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"; Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5; Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, іншими нормативно-правовими актами, які врегульовують ці питання.

Гарантією прав юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 13 Закону України "Про державну виконавчу службу", частиною третьою статті 6, частиною першою статті 12, статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, із матеріалів справи свідчить, що старшим державним виконавцем Комишаном А.О. в постанові про арешт коштів боржника від 16 жовтня 2014 року та в постанові про поновлення виконавчого провадження від 15 жовтня 2014 року зазначено стягувачем боржника - Дочірнє підприємство «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України», проте, 08 червня 2010 року державним виконавцем на підставі статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження з Дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на його правонаступника - Дочірнє підприємство «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (т.8 а.с. 96).

Крім того, державний виконавець в постанові від 15 жовтня 2014 року, постановив стягнути з ТОВ «Сумитеплоенерго» 5870656,09 грн. основного боргу.

Разом з тим, як вірно встановив суд першої інстанції, розмір основного боргу склав 3409175,15 грн., оскільки сума боргу зменшилась на суму оплати 500 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №33 від 29 квітня 2010 року) та на суму 1967002,27 грн. внаслідок заліку взаємних грошових вимог.

Скаржник зазначену суму не спростував.

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в тому числі, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

У відповідності до частини 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів.

Частинами 4-5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Як вже зазначалось в цій постанові, при винесенні постанови про арешт коштів боржника та поновлення виконавчого провадження державним виконавцем було зазначено номер наказу, по якому проводиться стягнення і загальну суму стягнення, яка станом на дату винесення постанови про арешт коштів боржника відрізняється від тієї суми заборгованості, яка фактично існує; та помилково зазначив стягувачем - ДП «Газ-Тепло» замість ДП «Газ України».

Разом з цим, статтею 8 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне ім'я чи по батькові (для фізичної особи), державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.

В частині 3 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

За таких обставин, чинним законодавством про виконавче провадження не встановлено заборон для вчинення державним виконавцем дій, направлених на виправлення описок у документах виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені вище технічні помилки в постановах державного виконавця від 15 жовтня 2014 року та 16 жовтня 2014 року не можуть бути підставою для скасування процесуальних документів виконавчого провадження, оскільки можуть бути виправлені самим державним виконавцем.

До того ж, скаржником не оскаржується правомірність поновлення та накладення арешту на кошти боржника державним виконавцем виконавчого провадження з виконання рішення суду.

Перш за все при розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що основними принципами судочинства є виконуваність рішення суду та його обов'язковість.

Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі порушених прав стягувача, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що всі дії державного виконавця проведено згідно Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій, а також чинного законодавства України, що регулюють дані питання.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» за результатами розгляду скарги загальний суд постановляє рішення, а господарський - ухвалу, які мають відповідати вимогам відповідно до статей 202, 203, 248-24 Цивільного процесуального кодексу України та статей 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року № 9, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином колегією суддів встановлено, що державним виконавцем були допущенні технічні помилки, вчинення яких не направлено на порушення державною виконавчою службою норм Конституції України та Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, у зв'язку з вищевикладеним, апеляційна скарга ТОВ "Сумитеплоенерго" задоволенню не підлягає, а її доводи не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в ухвалі від 05 січня 2015 року у справі № 13/305-07.

Враховуючи наведене, застосування Господарським судом Сумської області норм процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування прийнятої у справі ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом першим статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 05 січня 2015 року у справі №13/305-07 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 20.02.2015 р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Медуниця О.Є.