УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/1036/14-ц Головуючий у 1-й інст. Замега О. В.

Категорія 27 Доповідач Борисюк Р. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.

суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Бердичівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 жовтня 2014 року, -

встановила:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись з даним позовом, в якому просили визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №500 від 19.02.2008 року, вчинений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу ОСОБА_4

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 19 лютого 2008 року приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 51.7 кв.м., заставлену за іпотечним договором № ZRSWGA00000063 від 05.10.2006 року в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором № ZRSWGA00000063 від 05.10.2006 року. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 500. Зазначена квартира належить позивачам на праві спільної часткової власності. Даним виконавчим написом за рахунок коштів, отриманих від реалізації даної квартири, задоволено вимоги ЗАТ КБ «ПриватБанк» за період 12.06.2007 року по 13.02.2008 року в розмірі 84198.30 грн. Вважають, що даний виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням норм Закону України "Про нотаріат", Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року, Закону України "Про іпотеку"(в редакції, яка діяла на момент вчинення виконавчого напису).

Крім того, вважають, що необхідною умовою вчинення виконавчого напису є завчасне надіслання боржнику та іпотекодавцю вимоги про усунення порушення. Оскільки ОСОБА_2 не є боржником, але є іпотекодавцем поряд із ОСОБА_3, то вимогу в порядку ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» слід було надсилати, як ОСОБА_3, так і ОСОБА_2 Повідомлення про порушення зобов'язання надсилалось лише ОСОБА_3 Так, 22.11.2007 року за № 2923 на її ім'я було направлено повідомлення про порушення зобов'язання за кредитним договором станом на 22.11.2007 року в розмірі 82082 грн. 14 коп. Проте, виконавчий напис було вчинено в рахунок погашення заборгованості за період з 12.06.2007 року по 13.02.2008 року в розмірі 84198,30 грн. Будь-яких вимог чи повідомлень про порушення щодо погашення заборгованості саме на суму 84198.30 грн. позивач ОСОБА_3 не отримувала. А на ім'я ОСОБА_2 ні від банку, ні від нотаріуса жодних повідомлень, вимог про порушення зобов'язання взагалі не надходило. Не зважаючи на це, було вчинено виконавчий напис на нерухоме майно, що належить ОСОБА_5 на праві власності. Отже, виконавчий напис було вчинено в рахунок погашення заборгованості щодо якої ні боржнику, ні майновому поручителю не надсилались вимоги про усунення порушень.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 жовтня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Товариство посилається на незаконність вказаного рішення, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що позивач отримав письмову вимогу, в якій зазначено суму заборгованості відповідно до розрахунку станом на момент звернення, який проводився у відповідності до умов кредитного договору.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що виконавчий напис вчинено на період і на суму, які відрізняються від періоду і суми, які зазначені в повідомленні банку, тому беззаперечно вказана в ньому сума заборгованості є спірною, що в свою чергу є достатньою підставною для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

З таким висновком і погоджується суд апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 3 березня 2004 № 20/5 визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у виконавчому написі, датою вчинення якого є 19 лютого 2008 року, вказано строк, за який проводиться стягнення, а саме з 13 червня 2007 року по 13 лютого 2008 року в сумі 84198.30 грн.(а.с.10), в той же час як банком було направлено повідомлення від 22.11.2007 року № 2923 нотаріусу про наявність у боржників(позивачів) заборгованості станом на 22.11.2007 року в розмірі 82082.14 грн., (а.с.11) що підтверджує спірність заборгованості позивачів, оскільки безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі і за зазначений період.

У повідомленні банку про виникнення заборгованості від 22.11.2007 року за № 2923 на ім'я ОСОБА_3 зазначено, що станом на 22.11.2007 року вона має заборгованість в розмірі 82082,14 грн., тобто у виконавчому написі про звернення стягнення на майно і повідомленні банку містяться різні суми заборгованості.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 02.11.2004 року спірна квартира належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2, (а.с.12), крім того в договорі іпотеки від 05.10.2006 року іпотекодавцями являються позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.6-9), однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо повідомлень наявності заборгованості ОСОБА_2 перед ЗАТ КБ „ ПриватБанк".

Про те, що на майно ОСОБА_2 звернуто стягнення виконавчим написом, останній стало відомо лише після ознайомлення представника позивачів з матеріалами виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису, що підтверджується копією заяви про ознайомлення (а.с.15).

Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що в порушення вимог чинного законодавства нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом та безспірності характеру правовідносин сторін, чим порушив Закон України "Про нотаріат", п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5 та підпункту "б" ч. 2 п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, права і обов'язки сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачами вимог, норми права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і обґрунтовано ухвалив рішення про задоволення позову, оскільки при вчиненні виконавчого напису не були дотримані вимоги чинного законодавства.

Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді