Справа № 127/3636/14-ц Провадження № 22-ц/772/261/2015Головуючий в суді першої інстанції Романчук Р. В.

Категорія 30Доповідач Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Берегового О.Ю.,

суддів: Іванюка М.В., Пансаюка О.С.,

за участю секретаря: Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.10.2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та моральної шкоди,

встановила:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та моральної шкоди, мотивуючи позов тим, що 27.09.2010 року відповідач в рахунок плати за паркувальне місце для автомашини в жилому будинку по АДРЕСА_1 та оформлення права власності на нього взяв у позивача у позику 9 000 доларів США та 30 000 грн., про що видав розписку з терміном повернення до 01.11.2010 року.

При отриманні коштів відповідач приховав, що він не мав ніяких прав на продаж паркувальних місць для автомобілів, оскільки ПП БК «Поділля-Буд" не було його власністю і на той час він в даній організації вже не працював. Також він приховав від позивача, що господарським судом Вінницької області 13.08.2010 року було винесено постанову про банкрутство ПП БК «Поділля-Буд" та відкрито ліквідаційну процедуру.

На даний час кошти відповідач не повернув, чим завдав позивачу матеріальних збитків. Крім того, позивачу завдано моральну шкоду, яка виразилася в тому, що йому завдано великих душевних страждань, істотно порушені його нормальні життєві зв'язки, моральну шкоду оцінює (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) в 15 000 грн. Зазначає, що станом на 10.09.2014 року курс долара США складає 12 грн. 90 коп., таким чином 9 000 доларів США еквівалентно 116 100 грн. 00 коп. Просив стягнути з відповідача на його користь (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 116 100 грн. 00 коп., що за офіційним курсом НБУ 12, 90 грн. за 1 долар США станом на 10.09.2014 року еквівалентно 9 000 доларам США та стягнути 30 000 грн. 00 коп., що разом складає 146 100 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування боргу за договором позики. Також просив стягнути з відповідача на його користь відсотки на суму позики в розмірі 40 370 грн. 15 коп., інфляційні в розмірі 5 959 грн. 88 коп. та три відсотки річних в розмірі 29 530 грн. 28 коп., а також понесені ним витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.10.2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого по АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3 (проживаючого по АДРЕСА_3) 146 100 (сто сорок шість тисяч сто) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування боргу за договором позики від 27.09.2010 року, інфляційні в розмірі 6 690 (шість тисяч шістсот дев'яносто) грн. 00 коп., три відсотки річних в розмірі 16 907 (шістнадцять тисяч дев'ятсот сім) грн. 57 коп., 1 747 (одна тисяча сімсот сорок сім) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування понесених та документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.

В задоволені позову у іншій частині відмовлено.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 грудня 2014 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.10.2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики залишено без задоволення.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з на­ступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон­ним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропуіцення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідно­сини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосу­ванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судо­чинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослі­джені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясу­вання обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 гроші в сумі 9 000 доларів США та 30 000 грн. для потреб ПП БК «Поділля-Буд», зобов'язавшись повернути вказану суму грошей до 01.11.2010 року. Також ОСОБА_2 зобов'язався з отриманої суми коштів заплатити за паркувальне місце в житловому будинку по АДРЕСА_1 та відповідно оформити право власності на ОСОБА_3, що підтверджується розпискою від 27.09.2010 року, підписаною відповідачем (а.с. 8).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від спадкодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Згідно зі ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання підлягає виконанню у встановлений ним строк.

Частиною 2 статті 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок, її визначення невстановлений договором або законом.

Якщо боржник не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, за правилами ч.1 ст. 612 ЦК України він вважається таким, що прострочив виконання взятого на себе зобов'язання.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про укладення сторонами 27 вересня 2010 року договору позики на суму 9 000 доларів США та 30 000 грн. за умови її повернення до 01 листопада 2010 року, що підтверджується розпискою позичальника від 27 вересня 2010 року. Тому права позивача були порушені і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором позики в розмірі 146100 грн.

Оскільки у визначений термін кошти не були повернуті, то суд першої інстанції відповідно до вимог вказаного вище законодавства також дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих лише на суму зобов'язання вираженого в національній валюті, 3% річних та витрат на правову допомогу, натомість підставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення процентів та моральної шкоди.

Доводи апелянта з приводу передачі коштів позивачем в сумі 30000 грн. не йому, а директору ППБК «Поділля-Буд» Самойленко В.Г. не свідчать про передачу саме тих коштів в сумі 30000 грн., які зазначені в борговій розписці від 27.09.2010 року та жодними належними та допустимими доказами не підтверджені.

З приводу заяви відповідача щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, наданню правової оцінки якій уникнув суд першої інстанції при розгляді справи, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України - за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом виконання строку.

Згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З матеріалів справи вбачається, що 16 жовтня 2013 року ОСОБА_3 вже звертався з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків про той самий предмет і з тих саме підстав, яку ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.12.2013 року було визнано неподаною та повернуто позивачу. За результатами розгляду апеляційної та касаційної скарг ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_6 зазначену ухвалу було залишено без змін ухвалами Апеляційного суду Вінницької області від 13 січня 2014 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2014 року (а.с. 56-61), що спонукало позивача 26.02.2014 року звернутись з аналогічною вимогою.

Таким чином, з урахуванням того, що останнім днем виконання зобов'язань ОСОБА_2 згідно розписки було 31 жовтня 2010 року, а ОСОБА_3 вперше звернувся з вимогою про захист порушеного цивільного права 16 жовтня 2013 року, то у відповідності з нормами ст. 264 ЦК України слід зробити висновок, що позивачем строк позовної давності не пропущений.

Інші посилання апелянта носять формальний характер, ґрунтуються на припущеннях та не скасовують вірних висновків суду першої інстанції.

При вирішенні заявленого позову судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовані норми матеріального права, що їх регулюють, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін. Висновки суду про наявність законних підстав для задоволення позову апеляційною скаргою не спростовуються.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.10.2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: