ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2015 р.Справа № 916/4822/14

За позовом: Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства " Одеський морський торговельний порт ";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія";

про стягнення 552202,87 грн.

Суддя Волков Р.В.

Представники:

Від прокуратури: Криворучка Д.Є. (за службовим посвідченням).

Від позивача (Мінінфраструктури України): не з'явився.

Від позивача (ДП „Одеський морський торговельний порт"): Юськова В.С. (за довіреністю).

Від відповідача: Коротков С.О. (за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ: 01.12.2014р. за вх. ГСОО №4964/14 Чорноморський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області (далі - Прокуратура) звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України (далі - Позивач-1) в особі Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (далі - Позивач-2, Порт, Підрядник) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (далі - Відповідач, Замовник) про стягнення (з урахуванням уточнень) за договором №КД-4468 від 01.10.2003р. суми основного боргу в розмірі - 527702,14 грн., 3% річних - 24500,73 грн.

В обґрунтування своїх вимог Прокуратура посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за договором №КД-4468 від 01.10.2003р. зобов'язань, акти наданих послуг, рахунки, що видані на оплату наданих Портом послуг.

Позивачі у судових засіданнях підтримали позовні вимоги Прокуратури у повному обсязі, просили суд задовольнити позов.

Відповідач у судовому засіданні 16.02.2015р. надав до суду клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з ліквідацією Чорноморської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області, яке судом відхилено, та відзив, у якому визнає позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 527702,14 грн.

26 січня 2015 року ухвалою господарського суду Одеської області відповідно до положень ст.69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи було продовжено до 16 лютого 2015 року.

У судовому засіданні від 16.02.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивачів та відповідача, суд встановив наступне.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Право звернення прокурора до господарського суду в інтересах держави передбачено п 6.6 ст. 20, ст. 36 Закону України „Про прокуратуру", ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 36 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках передбачених законом.

Згідно з Указом Президента України №1573/99 від 15.12.1999р. „Про систему державних органів виконавчої влади", ст. 4 Закону України „Про транспорт", Положенням про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. №789, Міністерство транспорту та зв'язку України - це головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у галузі транспорту.

Відповідно до покладених на Міністерство транспорту та зв'язку України завдань, а також згідно із Законом України „Про управління об'єктами державної власності" Міністерство транспорту та зв'язку України здійснює контроль за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами транспортної галузі державного майна та забезпечує його ефективне використання.

Згідно за ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

З метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади та підвищення ефективності державного управління відповідно до п. 1 Указу Президента України №1085/2010 від 09.10.2010р. „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Міністерство транспорту та зв'язку України було реорганізовано у Міністерство інфраструктури України. При цьому, Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України (п. 5 зазначеного Указу).

З урахуванням змісту норм ст. 136 Господарського кодексу України Міністерство інфраструктури України здійснює в межах повноважень разом із відповідними центральними органами виконавчої влади контроль за цільовим та ефективним використанням державних коштів, здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, майном підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за діяльністю господарських структур (п. 5 Положення про Міністерство інфраструктури України).

Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, як це визначено Статутом Порту, затвердженим Наказом №810 від 03.07.2008р. Міністерства транспорту та зв'язку України з урахуванням змін, затвердженим Наказом Міністерства інфраструктури України №262 від 05.08.2011р.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1743 від 23.12.2004р. Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" віднесено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Таким чином, виконуючи зазначені функції Порт забезпечує реалізацію державної політики у сфері зовнішньоекономічних та соціальних інтересів держави як власника майна підприємства.

Так, 01 жовтня 2003 року між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" укладено договір №КД-4468 (далі - Договір), згідно п.1 якого Порт зобов'язався силами ділянки тепло-, водопостачання та вентиляції забезпечувати роботу вентиляції, обслуговування сатураторів, приймання господарсько-побутових стоків, постачання опалення, питної холодної та гарячої води підприємству замовника, а Замовник - за надані послуги здійснити оплату.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Так, у п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України є договір.

Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання ( ст. 901 Цивільного кодексу України ).

Згідно п.3.5 Договору оплата за послуги здійснюється Замовником впродовж 10-ти банківських днів з дня виставлення рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Позивачем-2 були надані послуги Відповідачу, про що були складені відповідні акти здачі-прийняття робіт від 28.02.2013р. на суму 204681,54 грн. (а.с.21), від 31.03.2013р. на суму 154261,90 грн. (а.с.22), від 30.04.2013р. на суму 124188,23 грн. (а.с.23), від 31.05.2013р. на суму 33322,03 грн. (а.с.24), від 12.06.2013р. на суму 11248,44 грн. (а.с.25), на підставі яких виставлені рахунки №190121 від 12.03.2013р., №190196 від 04.04.2013р., №190282 від 14.05.2013р., №190405 від 11.06.2013р., №190406 від 11.06.2013р. відповідно (в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач-2 належно виконав умови договору, надавав визначені сторонами послуги, проте, Відповідач за надані послуги не розрахувався.

Так, станом на час розгляду справи за Відповідачем рахується основний борг за надані за Договором послуги в сумі 527702,14 грн.

Відповідач визначену заборгованість не сплатив, в зв'язку з чим Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" нарахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (з урахуванням уточнень) 3% річних у розмірі 24500,73 грн., з огляду на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас, вимогами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу вимог до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) як порушення зобов'язання.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши розрахунки позивача щодо сплати відповідачем 3% річних, судом встановлена їх відповідність обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Щодо клопотання відповідача про припинення провадження у справі у зв'язку з ліквідацією Чорноморської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України прокурор є самостійним учасником судового процесу.

Згідно із ст. 36 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формою цього представництва є, зокрема, участь у розгляді судами справ.

Відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті. У разі коли обидва згадані учасники судового процесу - прокурор і позивач - заявили про відмову від позову, суд може припинити провадження зі справи згідно з пунктом 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог частини шостої статті 22 Господарського процесуального кодексу України (ч.4 п.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23.03.2012р.).

З огляду на надані позивачами пояснення у судових засіданнях, Міністерство інфраструктури України та Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" не відмовлялись від позовних вимог, а навпаки, наполягали на задоволенні позову з урахуванням уточнень у повному обсязі.

Між тим, як зазначає прокурор, наказом Генерального прокурора України №152ш від 05.12.2014р. Чорноморську прокуратуру з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області ліквідовано, а її загальну чисельність зараховано до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати.

При цьому, відбулась передача від ліквідованої прокуратури до управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури області матеріалів та справ, оскільки відповідно до ст.121 Конституції України, ст. 5 Закону України „Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені прокуратурою та позивачами докази у встановленому законом порядку відповідачем не спростовані. Крім того, відповідач у своєму відзиві визнав позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 527702,14 грн.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме стягненню підлягає основний борг за договором №КД-4468 від 01.10.2003р. у розмірі 527702,14 грн. та 3% річних у розмірі 24500,73 грн.

Відповідно, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" про стягнення 552202,87 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 31846804) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 01125666) суму основного боргу у розмірі 527702 (п'ятсот двадцять сім тисяч сімсот два) грн. 14 коп., 3% річних у розмірі 24500 (двадцять чотири тисячі п'ятсот) грн. 73 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 31846804) до Державного бюджету України (одержувач: ГУ ДКС України в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок №31210206783008, банк одержувача: ГУ ДКС України в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 206, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 11044 (одинадцять тисяч сорок чотири) грн. 06 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 20 лютого 2015 р.

Суддя Р.В. Волков