УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2015 року Справа № 876/11261/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Улицького В.З., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Збаразькому районі Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області до відділення виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Збаразькому районі Тернопільської області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИЛА:
Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області звернулося з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Збаразькому районі Тернопільської області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" №198 від 11.03.2009 виплата підвищення передбаченого п.1 цієї постанови, проводиться понад розміри, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 256 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" та від 16.07.2008 року №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" в межах розмірів, зазначених у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія, щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога. Відзначено, що відповідачем порушено вимоги Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", згідно якого відшкодування шкоди провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Вказано на безпідставність неприйняття до заліку відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві пенсіонерам, які отримали травми за межами України, чим порушено норми ст.1-3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Союзу Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Збаразькому районі Тернопільської області (код ЄДРПОУ 25887398, вул. Княгині Ольги, 11, м. Збараж Тернопільської області) на користь управляння Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області (код ЄДРПОУ 21156321, вул. Грушевського, 3, м. Збараж Тернопільської області) невраховані витрати на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в України за травень - вересень 2014 року по ОСОБА_1 в сумі 459,00 гривень (чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 00 копійок).
В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відділення виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Збаразькому районі Тернопільської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.
Сторони в судове засідання не прибули, хоч про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.
Судом першої інстанції встановлено, що апелянтом не прийнято до відшкодування витрати УПФУ в Збаразькому районі на виплату державної адресної допомоги, витрати на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну за період травень - вересень 2014 року в сумі 459,00 грн.
Акти щомісячної звірки за спірний період підписувалися з розбіжностями, а саме: згідно таблиць розбіжностей, не враховувалися суми витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну.
УПФ України в Збаразькому районі Тернопільської області представлено розрахунок суми витрат на основний розмір пенсії по інвалідності та витрат на щомісячну цільову грошову допомогу на прожиття виплачену пенсіонерові ОСОБА_1 за період травень - вересень 2014 року в сумі 459,00 грн.. Ці витрати підтверджується наданими позивачем копіями таблиць розбіжностей за вказані періоди та актами щомісячної звірки по особових справах потерпілих, і не оспорюється апелянтом.
Відносно стягнення витрат, пов'язані із виплатою і доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, за період травень - вересень 2014 року в сумі 459,00 грн., слід вказати, що такі підлягають до задоволення, враховуючи наступне.
ОСОБА_1, житель с. Раковець, Збаразького району одержує пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві інвалідам ІІ групи, якому виплачено основний розмір пенсії та щомісячну цільову грошову допомогу на прожиття в період з травень - вересень 2014 року в сумі 459,00 грн.
Частиною 4 ст. 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) передбачено, що якщо після призначення застраховані особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому, неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим хто має надавати застраховані особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст. 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV Фонд зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього Закону, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно п. 4 "Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" затвердженого спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року №5-4/4, зареєстрована в МЮ України 16.05.2003 року за №376/7697 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Отже, законодавством передбачено обов'язок Фонду соціального страхування здійснювати відшкодування пенсійним органам чітко визначеного переліку понесених останніми витрат. Серед таких витрат передбачено відшкодування витрат з виплачених пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію, сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 року закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що всі громадяни СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.
Згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року передбачено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Стаття 3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, передбачає, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.
Право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Враховуючи вищезазначене колегія суддів констатує, що пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України, а відтак Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди.
Твердження апелянта про те, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання відбувається лише на централізованому рівні є невірним, через те що він не відповідає нормам чинного законодавства та висновкам Верховного Суду України з цього питання (постанови від 20 березня 2007 року у справах №№ 21-1087во06 та 21-897во06 та інші), відповідно до яких Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 4 березня 2003 року №5-4/4, не врегульовує виниклих спірних відносин між Фондами.
У випадку відсутності згоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на включення витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, до актів звірки розрахунків, вимоги про відшкодування таких сум вирішуються в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки апелянтом не оспорюється розмір виплачених позивачем сум основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття пенсіонеру ОСОБА_1, матеріалами справи підтверджується виплата таких сум, то такі витрати позивача, пов'язані із виплатою і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття за період травень - вересень 2014 року в сумі 459,00 грн. підлягають стягненню в судовому порядку, а отже позовні вимоги підлягають до часткового задоволення в частині стягнення витрати на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в України за травень - вересень 2014 року по ОСОБА_1 в сумі 459,00 гривень, а вимоги в частині визнання дій апелянта протиправними щодо неприйняття до заліку сум допомоги на поховання пенсіонера ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Таким чином, перевіривши дійсні обставини справи та додатково проаналізувавши зібрані документальні докази по матеріалах справи, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Збаразькому районі Тернопільської області - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року у справі №819/2405/14-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Р.М. Гулид
Судді: В.З. Улицький
С.М. Кузьмич