ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2015 р.Справа № 923/610/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів: Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Херсонської області від 25 листопада 2014 року

по справі №923/610/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Клаб"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 22861,51 грн.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Гарден Клаб" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з ФО-П ОСОБА_2 22861,51 грн., з яких: 17764 грн. основного боргу, 3676,87 грн. пені, 639,51 грн. втрат від інфляції та 781,13 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25 листопада 2014 року у справі №923/610/14 (суддя Соловйов К.В.) позов ТОВ "Гарден Клаб" задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 17764 грн. основного боргу, 2429,53 грн. пені, 639,50 грн. втрат від інфляції, 780,92 грн. 3% річних та 1727,25 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що відповідачем, в порушення приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару на загальну не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем, зазначена останнім в розмірі - 17764 грн. Також місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення пені, наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ФО-П ОСОБА_2) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних ТОВ "Гарден Клаб" відмовити в повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення місцевим господарським судом, при винесенні оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права і не повне з'ясування обставин, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення від 22.01.2015р.

Представник позивача (ТОВ "Гарден Клаб") у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення від 22.01.2015р.

Окрім того, 18.02.2015р. відповідач у телефонній розмові повідомив Одеський апеляційний господарський суд, що знаходиться на лікуванні та не має можливості бути присутнім у судовому засіданні 18.02.2015р.

Також, 18.02.2015р. на електронну поштову адресу Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ОСОБА_2, в якому остання сповіщала, що знаходиться на лікуванні, просила проводити розгляд апеляційної скарги за її відсутністю та наголошувала, що вимоги своєї апеляційної скарги підтримує у повному обсязі

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_2 за відсутністю представників сторін у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 30.10.2012р. між ТОВ "Гарден Клаб" (позивач, постачальник) та ФО-П ОСОБА_2 (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 467 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар (субстрати, добрива, насіння та інші товари), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Згідно з п. 2.1 договору ціна товару встановлюється у специфікації до договору, але в залежності від умов поставки товару, може змінюватися.

За п.2.2 договору асортимент, кількість та ціна товару узгоджується сторонами даного договору перед поставкою кожної партії товару, зазначається в рахунку, видатковій накладній на товар та додатку до даного договору. В залежності від групи товару і обсягу замовлення, по кожній партії поставки можуть надаватися знижки та змінюватися умови оплати.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що загальна вартість даного договору складається з сумарної вартості поставленого товару, зазначеного у накладних, які є невід'ємною складовою договору.

Приписами п. 3.1. договору сторони погодили, що постачання товару здійснюється партіями, замовлення на товар подається по факсу або електронній пошті, на підставі замовлення сторони договору узгоджують асортимент, кількість та термін поставки кожної партії товару, що зазначаються у додатку до договору.

Відповідно до п. 3.2 договору замовлення вважається прийнятим при виставленні рахунку або підписанні додатку до даного договору.

Пунктами 3.3. та 3.5. договору передбачено, що доставка товару здійснюється у м. Херсон транспортом позивача або, за згодою сторін, можуть бути інші варіанти доставки, які зазначаються у додатку до договору.

Згідно з п. 3.7 договору фактом та датою поставки товару вважається дата передачі товару відповідачеві, яка засвідчується підписанням видаткових накладних, або надання доручення на отримання товару.

За п. 3.8 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання товару та підписання видаткової накладної.

Пунктом 4 договору встановлено, що оплата товару здійснюється грошовими коштами на розрахунковий рахунок позивача.

Також, згідно з п. 5.3. договору відповідач зобов'язаний прийняти товар та провести оплату за товар в строк та на умовах даного договору.

Приписами п. 5.4. договору сторони узгодили, що за прострочення платежу більш як на три банківські дні відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочки оплати до дати повного розрахунку за товар.

Відповідно до п. 9.1. договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р.

За п. 9.2. договору після його підписання дії попередніх договорів поставки втрачають силу за умови виконання сторонами зобов'язань за цими договорами.

Згідно з п.9.5-9.7 Договору будь-які додатки до даного договору є його невід'ємними складовими, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою. Цей договір укладено на двох сторінках і вважається дійсним за умови підпису та печатки постачальника на кожній з цих сторінок. Цей договір укладений у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу.

30.10.2012р. позивачем та відповідачем підписано Додаток № 1 до договору, згідно з яким узгоджено здійснення поставки товару з найменуванням: газонна трава, вагою 640 кг., загальною вартістю 17764 грн. (з ПДВ), зі строком поставки 01.11.2012р., умовами поставки - доставка товару здійснюється транспортом позивача і за рахунок позивача, зі строком оплати товару до 10.11.2012р. Даний додаток до договору підписаний сторонами договору та скріплений відбитками печаток сторін договору.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору останнім поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 17764 грн., що підтверджується видатковою накладною № НОМЕР_1 від 30.10.2012р. підписану представниками сторін та скріплену печатками підприємств.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №467 від 30.10.2012р. в частині оплати вартості отриманого товару стало підставою для звернення позивача до господарського суду Одеської області із відповідним позовом про стягнення заборгованості та нарахованих на неї пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч.1 ст. 628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, що доводи відповідача про те, що договір поставки від 30.10.2012р. № 467 між ним та позивачем не є укладеним, через відсутність підпису та печатки позивача на першій сторінці цього договору, суд відхиляє з огляду на те, що:

- даний договір складений у формі єдиного документа, остання сторінка якого підписана сторонами та скріплена відбитками печаток сторін;

- до даного договору складений та підписаний сторонами, а також, скріплений відбитками їхніх печаток, Додаток № 1;

- на виконання даного договору складено видаткову накладну № НОМЕР_1 від 30.10.2012р.

- на першій сторінці договору відсутній рядок, де постачальник повинен підписуватись та поставити печатку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, видаткова накладна № НОМЕР_1 від 30.10.2012р. складена відповідно до вимог чинного законодавства та є документом первинного бухгалтерського обліку, який засвідчує факт здійснення господарської операції.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача, стосовно підроблення його підпису та печатки на видатковій накладній №0000005373 від 30.10.2012р., з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.4.1 Інструкції „Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів" затвердженої наказом МВС України від 11 січня 1999р. №17 відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, на підтвердження того, що печатка відповідача була втрачена, або мався незаконний доступ до такої печатки, окрім того, не надано також жодних доказів на підтвердження звернення відповідача до компетентних органів з приводу незаконного заволодіння печаткою відповідача третіми особами та/або факту підроблення його підпису та печатки на видатковій накладній №0000005373 від 30.10.2012р.

Таким чином, позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, ніс повну відповідальність за законність користування його печаткою, а також особисто відповідав за її використання, в тому числі за засвідчення видаткових накладних.

Жодних доказів в обґрунтування того, що на видатковій накладній №0000005373 від 30.10.2012р. підроблені підпис та печатка відповідача, відповідачем до суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції на підставі клопотання відповідача було призначено почеркознавчу експертизу, однак експертиза проведена не була у зв'язку із відмовою відповідача від оплати такої експертизи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 17764 грн. є доведеним та підтверджується видатковою накладною №0000005373 від 30.10.2012р.

Як вже було зазначено вище, 30.10.2012р. позивачем та відповідачем підписано Додаток № 1 до договору, згідно з яким узгоджено здійснення поставки спірного товару зі строком оплати товару до 10.11.2012р.

Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження відсутності заборгованості у розмірі 17764 грн. за договором поставки №467 від 30.10.2012р., або на підтвердження погашення відповідної заборгованості.

Враховуючи вищенаведене та норми чинного законодавства, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Гарден Клаб" в частині стягнення з відповідача 17764 грн. заборгованості за отриманий відповідачем за договором поставки №467 від 30.10.2012р. товар.

Щодо позовних вимог ТОВ "Гарден Клаб" в частині стягнення з відповідача пені слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами п. 5.4. договору сторони узгодили, що за прострочення платежу більш як на три банківські дні відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочки оплати до дати повного розрахунку за товар.

Апеляційний господарський суд приходить до висновку, що датою початку нарахування пені є 11.11.2012р., а закінчення - 28.04.2014р., оскільки відповідно до додатку №1 до спірного договору сторони погодили відтермінування оплати до 10.11.2012р.

За ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» встановлено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Відповідний позов ТОВ "Гарден Клаб" було надіслано до місцевого господарського суду 28.04.2014р., що вбачається з поштового штемпелю на конверті з позовом (а.с. 25).

Таким чином, відповідний строк позовної давності щодо вимог про нарахування пені обчислюється до 28.04.2013р.

Наведене свідчить про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності на вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 11.11.2012р. по 27.04.2013р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог щодо стягнення пені з 11.11.2012р. по 27.04.2013р. та приймає розрахунок пені наданий місцевим господарським судом, як обґрунтований та складений відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Гарден Клаб" в частині стягнення пені на суму 2429,53 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та втрат від інфляції позивача, апеляційний господарський суд зауважує, що вказані розрахунки мають помилки та погоджується з розрахунком 3% річних та втрат від інфляції, наданим місцевим господарським судом.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Гарден Клаб" в частині стягнення з відповідача 639,50 грн. втрат від інфляції та 780,92 грн. 3% річних .

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника стосовно наявності підстав для припинення провадження по справі на підставі п.6 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із припиненням діяльності відповідача як суб'єкта господарювання, з огляду на наступне.

За п.6 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини сьомої статті 59 ГК України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду;

У будь-якому разі у суду немає й правових підстав для застосування при цьому положень статті 25 ГПК та залучення до участі у справі як правонаступника фізичної особи - підприємця тієї ж таки фізичної особи, оскільки правонаступництво передбачає перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта до іншого, а не зміну правового статусу однієї й тієї ж самої особи.

У разі задоволення позову до фізичної особи, яка в процесі розгляду справи втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, резолютивна частина відповідного судового рішення, крім відомостей, передбачених частинами другою - сьомою статті 84 ГПК, повинна містити дані, визначені в пункті 2 частини другої статті 54 цього Кодексу для фізичної особи (без зазначення її колишнього статусу суб'єкта підприємницької діяльності).

Аналогічна правова позиція викладена в п.4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Як вбачається з матеріалів справи, датою запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача було внесено в ЄДР 08.07.2014р., в той час як відповідну позовну заяву по справі №923/610/14 ТОВ "Гарден Клаб" було надіслано до місцевого господарського суду 28.04.2014р., що вбачається з поштового штемпелю на конверті з позовом (а.с. 25).

Таким чином, відповідна зміна статусу відповідача відбулась після порушення провадження у справі №923/610/14, а отже така зміна статусу відповідача не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.

Решта доказів, наданих сторонами не стосуються предмету спору та не спростовують вищенаведених висновків суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Херсонської області від 25 листопада 2014 року у справі №923/610/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 23 лютого 2015 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Т.Я. Гладишева Я.Ф. Савицький