УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року Справа № 876/10600/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Галицька сільгоспхімія" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області до Відкритого акціонерного товариства "Галицька сільгоспхімія" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року УПФ України в Галицькому районі Івано-Франківської області звернулося з позовом до ВАТ "Галицька сільгоспхімія" про стягнення заборгованості в сумі 1856,81 грн..

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що в порушення вимог пенсійного законодавства України за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 1856,81 грн..

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, позов задоволено.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Галицька сільгоспхімія" на користь управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах в сумі 1 856 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят шість) гривень 81 коп..

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ПАТ "Галицька сільгоспхімія" подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Сторони в судове засідання не прибули, хоч про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновків, що оскільки ВАТ "Галицька сільгоспхімія" має перед УПФ України в Галицькому районі Івано-Франківської області заборгованість за 2009-2012 роки з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 1856,81 грн., то позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області на адресу відповідача було направлено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Приківцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" ст.13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 1856,81 грн..

Однак, доказами стягнення цього боргу є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за 2009-2012 роки.

Згідно із ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом 2 частини 2 вказаної статті КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Згідно ч. 15 ст. 106 "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Проте, заборгованість перед органами Пенсійного фонду з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій та недоїмка зі сплати страхових внесків не є тотожними поняттями, тому звертаючись до суду з позовами про стягнення заборгованості зі сплати витрат на виплату та доставку пенсій, пенсійні органи повинні керуватися вимогами ст. 99 КАС України.

Початком строку звернення до суду є день коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2. Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ч.б. Порядку подання та оформлення документів для призначення пільгової пенсії та перерахування підприємствами та організаціями коштів на її виплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №937», затвердженого Постановою №3-2 Правління Пенсійного фонду України від 28.01.2008р., на адресу підприємств і організацій направляються повідомлення про суми коштів, необхідних для фінансування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії до 20-го числа кожного місяця, що передує місяцю виплати пільгової пенсії.

Відповідно до п.6.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою №21-1 Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р., розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами ПФУ щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Пунктом 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду № 21-1 від 19.12.2003 року, передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Тобто, підприємствам встановлено обов'язок по сплаті коштів по відшкодуванню нарахованих сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах до 25-го числа кожного місяця, тобто 26 число місяця, є днем з якого починається перебіг шестимісячного строку звернення до суду Пенсійного фонду з позовом про стягнення своєчасно не внесених коштів. Також 26 число місяця є днем з якого Пенсійний фонд повинен був дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів, а саме про невнесення підприємством відповідної суми.

В порушення вказаних вище Інструкції та Порядку управління ПФУ в Галицькому районі Івано-Франківської області не здійснювало надсилання повідомлень та розрахунків витрат по сплаті пільгової пенсії ані щомісячно, ані після кожного звітного року (2009,2010,2011,2012 роки). Однак, у вересні 2014 року, надіславши розрахунки за всі 4 роки позивач безпідставно вимагає сплати пільгової пенсії ОСОБА_1.

Позивач знав про факт порушеного права, проте не повідомляв про нього апелянта листами чи претензіями, і жодного разу за чотири роки управління ПФУ в Галицькому районі Івано-Франківської області не скористалося безперешкодною можливістю звернутися за захистом свого порушеного права до суду на протязі 6-ти місячного строку, встановленого адміністративним законодавством.

Будь-яких доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не звернув уваги на строки звернення до суду, а тому допустив порушення норм процесуального права.

Відповідно до приписів п.9 ч.1 ст. 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Галицька сільгоспхімія" - задовольнити, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі №809/3227/14 - скасувати.

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області до Відкритого акціонерного товариства "Галицька сільгоспхімія" про стягнення заборгованості в сумі 1856,81 грн. - залишити без розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: В.З. Улицький

С.М. Кузьмич