КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2604/12214/12 Головуючий у 1-й інстанції: Бартащук Л.П. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

розглянув в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Києві на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 15 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити, здійснити перерахунок та виплату пенсії, доплати до пенсії.

Постановою Дніпровського районного суду м.Києва 14.08.2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 року резолютивну частину постанови Дніпровського районного суду м.Києва 14.08.2012 року змінено.

Постановами Вищого адміністративного суду України від 28.12.2014 року зазначені вище рішення суду першої та апеляційної інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва щодо відмови в призначенні позивачу пенсії та доплат відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва призначити, провести перерахунок та виплату пенсії та доплати до пенсії відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 11.08.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 22.07.2011, з урахуванням фактично виплачених сум пенсії. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва призначити, провести перерахунок та виплату доплати до пенсії відповідно до абзацу 4 пункту 20 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 11.08.2007, з урахуванням фактично виплачених сум доплати.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.06.2014 року в даній справі зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва подати до Дніпровського районного суду м.Києва звіт про виконання постанови суду касаційної інстанції від 28.05.2014 року у строк до 01.09.2014 року.

В подальшому позивач звернувся з заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення, в якій просив (з урахуванням уточнень) встановити новий строк подання Управлінням Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва звіту до Дніпровського районного суду м. Києва про виконання постанов Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014р. у справі №2604/12214/12; визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва при виконанні постанов Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014р. і накласти на керівника Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва штраф у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 15 січня 2015 року заяву про контроль за виконанням судового рішення задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва при виконанні постанов Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014р. у справі №2604/12214/12 та зобов'язано подати до Дніпровського районного суду м. Києва звіт про виконання постанов Вищого адміністративного суду України №К/800/5136/13 та №К/800/5182/13 від 28.05.2014 року у строк до 01.02.2015 року.

Не погоджуючись з ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 15 січня 2015 року, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви про контроль за виконанням судового рішення повністю.

Враховуючи те, що справу можливо вирішити на підставі наявних у ній доказів, а також те, що відсутні клопотання сторін про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підставою звернення позивача із заявою стало невиконання відповідачем судових рішень.

Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з того, що постанова Вищого адміністративного суду від 28.05.2014 року не виконана.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції та звертає увагу на наступне.

Статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України визначений порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до ст.267 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Частинами 2 вказаної статті передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З цією нормою кореспондуються положення абзацу сьомого пункту 4 частини першої статті 163, абзацу п'ятого пункту 4 частини першої статті 207 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено чітких вимог до інформації, яку має містити звіт про виконання судового рішення. Разом з тим, виходячи із самого поняття він має містити, зокрема інформацію щодо стану виконання судового рішення, відомості щодо дій вчинених відповідачем на виконання судового рішення, причини невиконання ( лише часткового виконання) з додаванням документів на підтвердження викладених обставин.

Відповідно до ч.2 ст.267 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Тобто, вказаною нормою чітко передбачено можливість встановлення нового строку подання звіту про виконання судового рішення письмовою ухвалою за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або за умови, що суб'єкт владних повноважень не подав такий звіт на вимогу суду.

Крім того, виходячи з положень зазначеної вище норми, встановлення нового строку подання звіту про виконання судового рішення є правом суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в термін визначений ухвалою суду касаційної інстанції подано до Дніпровського районного суду м.Києва звіт про виконання постанов Вищого адміністративного суду від 28.05.2014 року, згідно якого повідомив про проведений ним перерахунок виплат належних позивачу. Одночасно повідомив про нездійснення виплат донарахованих коштів через відсутність компетенції для таких виплат у УПФУ у Дніпровському районі м. Києва та через відсутність фінансування того органу, який відповідає безпосередньо за їх виплату.

Разом з тим, відповідачем не надано належних доказів того, що ним відповідно до постанов Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 року здійснено перерахунок пенсії позивачу, своєчасно передано розпорядження про проведений перерахунок до виплати до Управління з координації та контролю Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві.

Письмове повідомлення управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва про здійснення позивачу перерахунку пенсії не є доказом фактичного виконання ним в повному обсязі судового рішення.

Крім того, відповідачем не здійснено фактичну виплату належних позивачу коштів.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправною бездіяльність відповідача при виконанні постанов суду касаційної інстанції та з метою забезпечення судового контролю за своєчасним і належним виконанням судового рішення правомірно задовольнити заяву позивача у справі та встановив Управлінню Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, як суб'єкту владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, новий строк подання звіту про виконання судового рішення.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про накладення штрафу, оскільки за приписами ст. 267 КАС України накладення штрафу можливо лише в разі неподання звіту суб'єктом владних повноважень про виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Києві - залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 15 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.