Справа 22-5249-2006р. Головуючий 1 інстанції Канурна О.Д.

Категорія 30 Доповідач Бабакова Г.А.

У X В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області

у складі: головуючого Ювченко Л.П. суддів: Бабакової Г.А., Азевича В.Б. при секретарі Коваленко Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Добропільського міськрайонного суду від 17 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відособленого підрозділу шахта "Добропільська" Державного підприємства" Добропіллявугілля" про поновлення строку для звернення до суду і скасування наказу про звільнення з роботи та про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач оскаржує в апеляційному порядку ухвалу Добропільського міськрайонного суду від 17 квітня 2006 року , якою відмовлено у відкритті провадження за його вказаною позовною заявою.

Апелянт посилається на те, що суд , постановляючи ухвалу, обмежив його право на скасування наказу про його звільнення з роботи, не врахував , що його звільнено з грубими порушеннями законодавства. Просить скасувати ухвалу ,справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач наполягав на скарзі , представник відповідача у судове засідання не з"явився , про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд першої інстанції , постановляючи ухвалу , виходив з того , що позивач заявив позов про скасування наказу № 37/к від 28 червня 1995 року по шахті " Добропільська" , яким його звільнено з роботи. Рішенням Добропільського міського суду від 16 серпня 2001 року в цей наказ за позовом позивача внесено зміни щодо назви посади, з якої його звільнено, а саме вважати, що його звільнено з посади майстра технологічного комплексу поверхні ділянці ШТ-1. В іншій частині цей наказ вказаним рішенням суду залишено без зміни. Суд дійшов висновку ,що це рішення є таке , що набрало законної сили рішення суду у спорі між тими самими сторонами , про той самий предмет і з тих саме підстав, і тому у відповідності до ст. 122 ч.2, п.2 ЦПК України у відкритті провадження відмовив.

Апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З позовної заяви ОСОБА_1. видно , що він оспорює законність наказу № 37/к від 28 червня 1995 року про його звільнення з роботи за прогули без поважних причин, посилаючись на те , що адміністрація шахти не врахувала , що прогули були вимушені, оскільки він не міг виконувати роботу за графіком, який було встановлено без врахування його стану роботи, просив також у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача 500 мінімальних заробітних плат.

Суд , відмовляючи у відкриті провадження, дійшов висновку, що рішення Добропільського міського суду від 16 серпня 2001 року постановлено у спорі про той самий предмет і з тих саме підстав .

Між тим , із копії вказаного рішення суду видно , що позов ОСОБА_1. було заявлено не про скасування зазначеного наказу, а про внесення в нього змін щодо назви посади , з якої його було звільнено. В рішенні суду вказано , що позивач не оспорює законність його звільнення.

При таких обставинах немає підстав вважати , що саме такий спір, тобто про скасуванню наказу з підстав його незаконності, вже вирішено судом і по ньому є рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно зі ст. 122 ч. 2 п.2 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке , що набрало законної сили, рішення суду у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих саме підстав. Оскільки рішення суду у спорі про скасування наказу про звільнення немає, тому ухвала суду не відповідає вказаним вимогам закону і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.312 ЦПК України ,апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Добропільського міськрайонного суду від 17 квітня 2006 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.