Справа № 520/17217/13-ц

Провадження № 2/520/1591/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2015 року

Київський районний суд м. Одеси у складі :

Головуючого судді - Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

представника прокуратури Київського району м. Одеси - Захарової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про стягнення неустойки по несплаті аліментів та позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

11.12.2013 року позивач звернулась до суду з позовом, який в подальшому уточнила (а.с. 159) та просила ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за весь час прострочення станом на день винесення рішення у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів. Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона у період з 26.06.1999 року по 11.06.2009 року перебувала у шлюбних відносинах з відповідачем. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3.

Позивач вказує на те, що на теперішній час припинені будь-які відносини з відповідачем, відповідач повністю ухиляється від виховання та матеріального забезпечення доньки, не цікавиться станом її здоров'я, всі матеріальні витрати по догляду за дитиною їй доводиться оплачувати самостійно.

Більш того стверджує, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 березня 2013 року стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки у розмірі 500 гривень щомісячно. Однак, відповідач аліменти не сплачує, у зв'язку з чим загальна сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 01.02.2015 року становить 7 467, 74 гривень.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

У судове засідання з`явилась представник позивача, позовні вимоги підтримала просила їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення сповіщався належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладення слухання справи від нього до суду не надійшло.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи сповіщався належним чином, 26.01.2015 року до канцелярії суду було надано заяву про розгляд справи у відсутності представника органу опіки та піклування, а також надано Висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_4 у відношенні неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Представник прокуратури, що вступив у справу на підставі ст. 45 ЦПК України на боці малолітньої дитини, заперечувала проти задоволення позову, вважала недоцільним позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_4 у відношенні неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позовні вимоги в частині стягнення неустойки підтримала.

Заінтересована особа ОСОБА_3, яка була допитана у судовому засіданні в присутності викладача ОСОБА_5, категорично настоювала на позбавленні батька батьківських прав, пояснила, що батько не приділяє їй належної уваги, останній раз відвідував школу в 5 класі, та після цього взагалі її долею не цікавився, не телефонував, зустрічей не пропонував.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Відповідно до ст. 225 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, зацікавленої особи, свідків, та представника прокуратури Київського району м. Одеси, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини між сторонами врегульовані Сімейним Кодексом України.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 11 червня 2009 року було розірвано, про що Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 373, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1.

Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Приморської райадміністрації Оденської міської ради.

Після розірвання шлюбу малолітня донька ОСОБА_3 залишилась проживати разом з матір'ю, ОСОБА_2.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 березня 2013 року стягнуто з ОСОБА_4 аліменти у розмірі 500 гривень на корить ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Статтею 155 СК України встановлено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, а батьківські права не можуть здійснюватися в супереч інтересам дитини.

У відповідності до ст. 164 СК України визначено, що підставами для позбавлення батьківських прав є, зокрема, ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та жорстоке поводження з дитиною.

Представник позивача у судовому засіданні пояснила, що батько дитини біля 10 років проживає окремо, з цього часу не виконує жодного з покладених законом на батьків обов'язків, а саме, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні доньки, не цікавиться навчанням доньки, не відвідує навчальний заклад, не провідує дитину дома, будь-якої допомоги на утримання доньки не надає.

Згідно характеристики, наданої Адміністрацією Одеської загальноосвітньої школи № 33 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області вбачається, що ОСОБА_3 навчалась у вказаному шкільному закладі з 2004 по 2014 рік. Мати дитини - гр. ОСОБА_2, відповідально ставиться до виховання дитини. Батько дитини усунувся від виконання батьківських обов'язків, не приділяв належної уваги вихованню дочки. Останній раз з'явився в школі, коли ОСОБА_3 навчалась у 5 класі. Не відвідував батьківські збори, не цікавився станом навчання, поведінкою, організацією дозвілля, здоров'ям дочки у важкий для дитини підлітковий період.

Згідно розрахунку заборгованості, виконаного державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Бубенщіковою С.С., вбачається, що державним виконавцем встановлено заборгованість ОСОБА_4 по виконавчому листу № 1512/3305/2012 від 04.02.2013 року виданого Київським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 500 гривень, щомісячно, починаючи з 02.03.2012 року та до 31.05.2015 року, станом на 01.02.2015 року у розмірі - 7 467, 74 гривень.

Згідно зі ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Відповідно до зазначеного, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосуванням судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 р., неустойка (пеня) сплачується за весь час прострочення сплати аліментів.

Пеня за прострочення сплати аліментів починає нараховуватись з наступного місяця за місяцем, у якому виникла заборгованість.

Враховуючи наведені обставини, та положення ст. 196 СК України, судом був проведений розрахунок неустойки, який становить 61 837, 09 грн.

Слід зазначити, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та ухиляється від сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

В матеріалах справи також міститься висновок Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 14.01.2015 року за № 2243/01-11 про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_4 у відношенні доньки ОСОБА_3, згідно якого вбачається, що члени ради опіки та піклування дійшли висновку про недоцільність позбавлення гр.. ОСОБА_4 батьківських прав у відношенні його неповнолітньої дочки, та як доводи, на які посилаються ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вимагаючи позбавлення батьківських прав ОСОБА_4, не є такими, що заслуговують на застосування крайнього заходу впливу, яким є позбавлення батьківських прав.

Однак, даний висновок у відповідності до ч.2 ст.212 ЦПК України не має для суду наперед встановленого значення та підлягає оцінці.

Оцінюючи зазначений висновок Київської районної адміністрації, суд приходить до висновку про те, що він складений без врахування позиції дитини та не відображає реального стану подій.

Згідно вимог ст.157 СК України питання виховання дітей вирішуються батьками спільно.

Відповідно до ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

В п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначається, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Суд, оглянув матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, приходить до висновку про те, що відповідач, дійсно, ухиляється від участі у вихованні та забезпеченні дитини.

Згідно ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Норми Конвенції про права дитини, говорять про те, що кожна дитина має право на захист зі сторони держави від всіх форм фізичного або психологічного насильства, образи, відсутності піклування або недбайливого ставлення, грубого звернення або експлуатації.

При вирішенні даного спору велике значення, на думку суду, мають не матеріальні обставини, а почуття та емоції. Тому неможливо прийняти рішення суто механічно, лише враховуючи розмір грошових коштів, які витрачаються батьками на дитину. До обставин, що мають істотне значення відносяться умови, які кожен з батьків може створити для виховання й розвитку дитини. Велике значення має кількість часу, який кожен з батьків може та бажає приділити дитині.

Відповідно до вимог Сімейного законодавства України ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно ст.50 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

При прийнятті рішення по справі судом також береться до уваги, що Європейський суд з прав людини (Справа "Савіни проти України" (Заява N 39948/06) у своєму рішенні від 18.12.2008 року наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року у ст. 111 передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Крім того діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст.114 наведеного вище Закону).

Такі ж положення містяться у Конвенції ООН про права дитини, де зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження факти ухилення батька від виконання своїх обов'язків по вихованню доньки, оскільки ОСОБА_4 не проявляє до доньки батьківської турботи, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, абсолютно не цікавився ані здоров'ям, ані подальшою її долею.

При ухваленні рішення суд враховує думку неповнолітньої ОСОБА_3, а також той факт, що відповідач будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи у судове засідання жодного разу не з'явився, доводів на спростування тверджень викладених в позовній заяві суду не надав, чим виявив свою байдужість до вказаного питання.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Враховуючи викладене, необхідно оплату на користь ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 228,80 гривень покласти на відповідача - ОСОБА_4

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 7,8,10, 11, 15, 130, 209, 212-215, 223-225 ЦПК України та ст. ст. 50, 166 , 180, 181 Сімейного Кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про стягнення неустойки по аліментам та позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 61 837, 09 гривень.

Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 228, 80 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Куриленко О. М.