УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Дроботі В.В.,
суддів - Боднар О.В., Мацунича М, В.,
при секретарі - Коновчук Т.В.,
з участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Великоберезнянського районного суду від 03 листопада 2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 пред'явив до ОСОБА_3, третьої особи Великоберезнянської
державної нотаріальної контори позов про визнання заповіту частково недійсним та
визнання права на частку спадкового майна.
Позивач зазначав, що він разом з батьками, дідом та бабкою постійно
проживав в жилому будинку АДРЕСА_1. Його батько
ОСОБА_1 після смерті свого батька (діда позивача) успадкував частку у цьому
будинку, а у 1983 році помер, не оформивши спадщину. 18 квітня 1987 року
нотаріальна контора посвідчила заповіт ОСОБА_5 , яким його баба на випадок
смерті розпорядилась спірним будинком на користь відповідачки.
Заповіт є частково недійсним, оскільки він після смерті свого батька
успадкував частку у цьому будинку, тому баба не вправі була заповідати цілий
будинок на користь ОСОБА_3
Посилаючись на зазначені обставини позивач просив задовольнити його зимо ги.
Рішенням суду у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати, надіславши справу на новий розгляд. Вказує на те, що суд при вирішенні даного спадкового спору/неї застосував матеріальний закон, що регулював правовідносини на час відкриття спадщини.
Колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.
Рішенням Перечинського районного суду від 01 березня 2001 року, яке набуло чинності, доведено, що дід позивача помер у листопаді 1978 року і спадщина на той час не відкривалась, оскільки баба позивача залишалась проживати та вести господарство у спірному будинку, який відносився до категорії колгоспного двору'
Ані позивач, ані його батько у цьому будинку на той час не проживали.
Цим же рішенням встановлено, що на час смерті баби позивача ОСОБА_5
дворогосподарство в АДРЕСА_1 втратило статус колгоспного
двору, належало їй на прав} рсрбистої власності, а єдиним спадкоємцем майна
померлої була ОСОБА_3
Справа №22ц-110/09 Категорія 37
Головуючий у першій інстанції: Лютянська M.C. Суддя-доповідач: Дроботя B.B.
2
Зазначеним рішенням право власності в порядку спадкування на будинок визнано за ОСОБА_3
Вказані обставини не потребують доказування по даній цивільній справі, тому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача про те, що він згідно вимог ст. ст. 529, 549 ЦК України (в ред. 1963 року) успадкував частину будинку, яка належала б за законом його померлому батькові.
Колегія погоджується з даними висновками суду.
Доводи скарги позивача до уваги прийняті бути не можуть.
Факти та обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, мають преюдиційне значення, а тому не потребують доведення при розгляді цієї справи, і навпаки - не можуть бути піддані ревізії.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Великоберезнянського районного суду від 03 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох
місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.