Справа № 2-3

                                                                                                                                               2009 року

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е  М     У К Р А Ї Н И

 

          12 лютого   2009 рік                                                                                          смт. Нова Ушиця

 

 Новоушицький районний суд                                                                Хмельницької області

       

              в складі :

              головуючого- судді    Стефанишина С.Л.                                                    

              при секретарі                 Волощук А.В.

 

              розглянувши у відкритому судовому засіданні  в  смт. Нова Ушиця  цивільну справу за позовною заявою   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання житлового будинку спільною сумісною власністю, визнання договору купівлі - продажу житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки для обслуговування житлового будинку частково недійсним та визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку та земельної ділянки

 

В С Т А Н О В И В :

          Позивач ОСОБА_1, звернулась до суду з позовною заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю з відповідачем ОСОБА_2, без шлюбу, визнання житлового будинку спільною сумісною власністю,  визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та присадибної земельної ділянки  мотивуючи тим, що придбаний житловий будинок 15.04.1997 року та земельна ділянка площею 0, 204 га входять до складу майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності так, як придбане під час спільного проживання за спільні кошти.

          У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги  та пояснила суду, що 30 грудня 1997 року у відділлі реєстрації актів цивільного стану Новоушицького районного управління юстиції уклала шлюб з ОСОБА_2 До укладення шлюбу проживала з останнім як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу з 01.04.1997 року.

          Згідно договору купівлі - продажу, посвідченого державною   конторою у Новоушицькому районі           15.04.1997 року ними за спільні кошти придбано житловий будинок та земельну ділянку площею 0,20 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який в подальшому у Новоушицькому бюро технічної інвентаризації було зареєстровано за ОСОБА_2

          Ремонт зазначеного вище житлового будинку проводили спільно з відповідачем та за власні кошти.

          Згідно державного акту на право власності на земельну діляку ОСОБА_2, також зареєстрував за собою право власності на присадибну земельну ділянку.

          Просить суд встановити факт спільного проживання  з ОСОБА_2, однією сім'єю без шлюбу, починаючи з 01.04.1997 року до реєстрації шлюбу, визнати майно спільною сумісною власністю, визнати договір купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки для обслуговування житлового будинку від 15.04.1997 року частково недійсним та визнати за нею право власності на 1\2 частину житлового будинку та земельної ділянки.

          Відповідач ОСОБА_2, заперечив проти позовних вимог мотивуючи тим, що житловий будинок разом із земельною ділянкою було придбано під час коли сторони не проживали спільно. Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку придбано 15.04.1997 року за власні кошти,  тобто до часу укладення шлюбу який зареєстровано 30 грудня 1997 року. Просить відмовити у задоволені позовних вимог.

         

         Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши та оцінивши зібрані докази по справі, суд  вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав:

         Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

         Свідоцтвом про укладення шлюбу, виданого Новоушицьким районним відділом РАГС від 30.12.1997 року, актовий запис НОМЕР_1 підтверджується, що шлюб між ОСОБА_1, та ОСОБА_2, укладено 30.12.1997 року.

          Договором купівлі - продажу від 15.04.1997 року, посвідченого державною нотаріальною конторою у Новоушицькому районі підтверджується, що відповідачем ОСОБА_2, придбано житловий будинок та земельну ділянку площею 0, 20 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною вартістю 3700 (три тисячі сімсот) гривень.

           Зазначений домоволодіння зареєстроване у Новоушицькому бюро технічної інвентаризації 20.11.2001 року, що підтверджує відмітка на договорі.

          Власність на присадибну земельну діляку площею 0,204 га., відповідача ОСОБА_2, підтверджується  державним актом на право власностіНОМЕР_2, виданого Новоушицькою селищною радою 24.05.2004 року.

          Адресною довідкою від 05.02.2007 року та записами у домовій книзі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується, що позивач ОСОБА_1, зареєстрована за вказаною адресою 04.01.1998 року, вибувши з місця  проживання: АДРЕСА_2, тобто після придбання будинку відповідачем ОСОБА_2

          З висновку будівельно-технічної експертизи №743/08 вбачається, що вартість придбаного житлового будинку, що належить ОСОБА_2, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 складає 69628 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот двадцять вісім) гривень та визначено варіанти поділу будинку та земельної ділянки.

          Показаннями свідків ОСОБА_3та ОСОБА_4 підтверджується, що після придбання житлового будинку відповідачем 15.04.1997 року, позивач ОСОБА_1, допомагала здійснювати ремонт у даному будинку.

          Оскільки правовідносини по даній справі, зокрема позовні вимоги про встановлення проживання однією сім'єю про встановлення яких просить позивач ОСОБА_1, виникли до набрання чинності Сімейним кодексом України від 10.01.2002 року тому дані правовідносини регулюються  Кодексом про шлюб та сім'ю України від від 20.06.1969 року, норми якого не передбачають встановлення факту проживання однією сімєю. 

          Суд вважає, що відсутні правові підстави для встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу тому кретично оцінює пояснення позивача ОСОБА_1, та показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, щодо підтвердження спільного проживання так, як вони спростовуються обставинами справи.

          Права та обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах запису актів громадянського стану, відповідно до ст.13 КпШС України.

          Позивачем  ОСОБА_1, не доведено правових підстав та  не представлено доказів, що житловий будинок з господарськими будівлями та присадибною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 належить до спільної сумісної власності подружжя та придбаний за спільні кошти.

Так, відповідно до вимог ст.16 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.

          Крім, того згідно з ст. 17 зазначеного вище закону майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

          Однак сам лише факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без встановлення участі сторін спільною працею в набутті майна не є підставою для визнання за ними права спільної сумісної власності на нього.

          Отже, твердження позивача ОСОБА_1  про те, що вона проживала разом з відповідачем ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу, проводила ремонт придбаного житлового будинку та мала спільне господарство і майно не є підставою для визнання за нею права власності на 1/2 частину спірного житлового будинку так, як позивач не навела суду переконливих доказів, які б підтверджували факт вкладення сумісної праці сторін у придбання спільного житлового будинку.

          Також позивачем не доведено, що за час шлюбу вартість житлового будинку, який належить відповідачу ОСОБА_2, істотно збільшилася внаслідок її трудових або грошових затрат.

          Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01 січня 2004 року,  Цивільний кодекс  України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

          Цивільні відносини  по даній справі виникли до набрання  чинності Цивільним кодексом України від 01 січня 2004 року, а саме : житловий будинок та присадибну земельну ділянку було придбано 15 квітня 1997 року на підставі договору купівлі-продажу тому на  дані правовідносини поширюється дія норм  Цивільного кодексу  Української РСР від 18 липня  1963 року.

          Відповідно до ч.1 ст. 128 ЦК Української РСР від 18 липня  1963 року право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

          Суд вважає, що позивачем не доведено правових підстав та не представлено доказів щодо визнання договору - купівлі продажу житлового будинку з господарськими будівлями та присадибною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, посвідченого 15.04.1997 року державною нотаріальною конторою у Новоушицькому районі частково недійсним. 

          Крім, цього договір купівлі - продажу від 15.04.1997 року спірного житлового будинку раніше не оспорювався позивачем.

          Вимогами ст.30 ЗК України від 18.12.1990 року визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст.67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження, будівлі та споруди.

            З врахуванням наведених вище правових підстав суд вважає, що право власності на житловий будинок з господськими будівлями та присадибною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2.

            Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання житлового будинку спільною сумісною власністю, визнання договору купівлі - продажу житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки для обслуговування житлового будинку частково недійсним та визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку та земельної ділянки є необгрунтованими та такими, що не знайшли підтвердження у судовому засіданні. 

 

           Керуючись ст.ст. 208, 209, 212, 214-215 ЦПК України,  ч.1 ст. 128 ЦК Української РСР від 18 липня  1963 року,  ст.ст. 22, 24  КпШС України від 20.06.1969 року, ст. 30 ЗК  України від 18.12.1990 року, суд

 

В И Р І Ш И В :

 

           У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання житлового будинку спільною сумісною власністю, визнання договору купівлі - продажу житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки для обслуговування житлового будинку від 15.04.1997 року частково недійсним та визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку та земельної ділянки  - відмовити.

            

             Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області  через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

         

           Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 

         

 

                            Суддя                                                                        С.Л. Стефанишин