Справа № 353/106/15-а

Провадження № 2-а/353/9/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2015 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Луковкіна У.Ю.

з участю: секретаря Бойко В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тлумачі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Теребовлянського ВДАІ Тернопільської області Лакомого Василя Степановича про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в :

02.01.2015 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про скасування постанови серії ВО1 № 206493 від 22.10.2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 425 грн., яка була складена з тих підстав, що він 22.10.2014 року о 11 год. 20 хв. в с. Варваринці Теребовлянського району, керуючи транспортним засобом марки «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1, здійснив обгін транспортного засобу на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, чим порушив вимоги п. 14.6 (г) ПДР України.

В позовній заяві позивач вказує, що з вказаним правопорушенням не згідний, оскільки він жодних правил не порушував та правопорушення не скоював. Зазначає, що він рухався на а/д Івано-Франківськ-Тернопіль за межами с. Варваринці Теребовлянського району Тернопільської області, позаду вантажного автомобіля, швидкість якого була приблизно 40 км/год. Жодних дорожніх знаків або дорожньої розмітки на даній ділянці дороги не було. А тому, він оцінивши дорожню обстановку, переконався в достатній видимості, з врахуванням відсутності транспортних засобів на зустрічній смузі, здійснив обгін та після цього був зупинений працівником ДАІ. Інспектор ДАІ пояснив йому причину зупинки, а саме порушення правил обгону «на ділянці з обмеженою оглядовістю» та не зважаючи на його заперечення щодо порушення ПДР, забрав його документи до свого автомобіля. Через деякий час інспектор ДАІ віддав документи та зробив усне попередження.

Позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а постанова винесена з порушенням вимог КУпАП. За таких обставин, просить визнати незаконною та скасувати постанову старшого інспектора Теребовлянського ВДАІ Тернопільської області капітана міліції Лакомого В.С. в справі про адміністративне правопорушення серії ВО1 № 206493 від 22.10.2014 року, а провадження по справі закрити за відсутністю в діях позивача складу правопорушення.

Даний позов позивач подав із пропуском строку оскарження, а тому просить його поновити, посилаючись на поважність причин пропуску строку через те, що він про існування постанови в справі про адміністративне правопорушення не знав, оскільки у його присутності інспектор Теребовлянського ВДАІ Тернопільської області жодних документів не складав.

В судовому засіданні 16.02.2015 року ОСОБА_1 вказав, що про існування постанови в справі про адміністративне правопорушення він не знав та дізнався про неї від працівника ВДВС

Тлумацького РУЮ. На підтвердження вищевказаного, позивач через канцелярію суду долучив до матеріалів справи копію заяви про видачу копії оскаржуваної постанови, яка перебуває на виконанні у Відділі Державної виконавчої служби Тлумацького РУЮ, з якої вбачається копію постанови в справі про адміністративне правопорушення він отримав у ВДВС Тлумацького РУЮ 29.01.2015 року.

Статтею 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Враховуючи те, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії АБ2 № 164634 від 22.10.2014 року та постанові в справі про адміністративне правопорушення серії ВО1 № 206493 від 22.10.2014 року відсутні відомості про вручення їх копій позивачу, а також відповідачем по справі не надано суду жодних доказів про направлення та вручення даних документів позивачу, суд вважає, що ОСОБА_1 (позивач) слід поновити строк на оскарження постанови серії ВО1 № 206493 від 22.10.2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки він дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів 29.01.2015 року від працівників ВДВС Тлумацького РУЮ, що підтверджується копією заяви ОСОБА_3 адресованої до начальника ВДВС Тлумацького РУЮ від 29.01.2015 року (а.с. 24).

20.02.2015 року ОСОБА_1 (позивач) в судове засідання не з'явився, однак до суду подав письмову заяву, в якій вказав, що позов підтримує та просив провести розгляд справи без його участі.

Відповідач інспектор Теребовлянського ВДАІ Тернопільської області Лакомий В.С. в судове засідання вдруге не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав:

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Крім того, суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.

Так, суд звертає увагу на те, що, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суб'єкт владних повноважень - відповідач, - повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом встановлено, що 22.10.2014 р. старшим інспектором Теребовлянського ВДАІ Тернопільської області капітаном міліції Лакомим В.С. відносно позивача винесено постанову серії ВО1 № 206493 від 22.10.2014 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням стягнення в розмірі 425 грн. штрафу з тих підстав, що позивач 22.10.2014 року о 11 год. 20 хв. в с. Варваринці Теребовлянського району, керуючи транспортним засобом марки «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1, здійснив обгін транспортного засобу на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, чим порушив вимоги п. 14.6 (г) ПДР України (а.с. 5).

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення серії АБ2 № 164634 від 22.10.2014 року позивач відмовився від підпису та пояснень в присутності свідків, а також відсутні будь-які докази щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Крім того у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено в чому саме полягала обмежена оглядовість на ділянці автодороги, не вказано про наявність відповідного дорожнього знаку, а також не зазначено марку, модель та унікальний серійний номер сертифікованого в Україні спеціального технічного приладу, який використовується при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. (а.с. 17). Згідно п. 14.6 (г) ПДР України «Обгін заборонено у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості». Позивач дотримався вимог ПДР України, оскільки він 22.10.2014 року о 11 год. 20 хв. рухався на а/д Івано-Франківськ-Тернопіль за межами с. Варваринці Теребовлянського району Тернопільської області, здійснив обгін вантажного транспортного засобу, що рухався попереду зі швидкістю яка не перевищувала 40 км/год, що у відповідності до п. 13.2. дозволяє йому виконати обгін та безперешкодно повернутись на раніше займану смугу руху. Крім цього, будь-які відомості щодо наявності дорожніх знаків або розмітки, яка забороняє обгін на вказаній ділянці автодороги, у справі відсутні. Будь-яких доказів, які спростовують це твердження позивача, відповідачем суду не надано.

З огляду на судову практику, зокрема пункт 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд вважає, що зміст постанови має відповідати

вимогам, передбаченим статями 283 та 284 КУпАП . У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Частиною 1 ст. 69 КАСУ передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Згідно ст. 70 КАСУ докази мають бути належними та допустимими, оскільки докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи (ст. 80 КАСУ).

Пунктом 19 Наказу МВС України від 27.03.2009 № 111 «Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС» передбачено порядок застосування спеціальних технічних засобів та приладів. Відповідно до 19.1. Технічні засоби для визначення швидкості руху, фіксації порушень ПДР, складові частини системи відеофіксації транспортних засобів з розпізнаванням номерних знаків, прилади для виявлення підробок у документах застосовуються згідно з інструкціями про порядок їх використання. Згідно п. 19.2. забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні у разі якщо вони підлягають сертифікації відповідно до чинного законодавства та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну. Інформація про використання технічного засобу чи приладу працівником Державтоінспекції заноситься в графу 6 постової відомості (19.4).

Наказом МВС України № 33 від 01.03.2010 р. затверджено Перелік технічних засобів, що використовуються в підрозділах ДАІ для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху.

Проте, як видно з постанови серії ВО1 № 206493 від 22.10.2014 р., вона винесена без належного з'ясування обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Як вбачається, з витребуваних у ВДАІ Тлумацького РВ УМВС України в Івано-Франківській області матеріалів адміністративної справи на гр. ОСОБА_1 (позивача), у них відсутні будь-які докази, а саме письмові пояснення свідків адміністративного правопорушення, а також показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, що не відповідає вимогам ст. 251 КУпАП.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечення на позов не подав, не надав суду показань технічних приладів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням ПДР.

За вищевказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність належних та достатніх доказів для констатування факту порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, відповідно, і вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають до задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі ч. 2 ст. 122, 245, 247, 251, 252, 280, 292, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 171-2, 159-163, 254 Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови серії ВО1 № 206493 від 22.10.2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Визнати неправомірною та скасувати постанову серії ВО1 № 206493 від 22.10.2014 року старшого інспектора Теребовлянського ВДАІ Тернопільської області капітана міліції Лакомого Василя Степановича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 425 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити, в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча У.Ю. Луковкіна