У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/334/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Федчишен С.А.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

18 лютого 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Сапальової Т.В. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання виконати певні дії,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій щодо зменшення пенсії позивача на 400 грн. неправомірними та зобов'язання вчинення до певних дій.

Відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 14 січня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання виконати певні дії в частині стягнення з 01.01.2014 по 13.07.2014 - залишено без розгляду, в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 січня 2015 року та ухвалити нову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що до позовної заяви додано заяву про поновлення строку, яку суд помилково не розглянув і не дав її процесуальної оцінки. Також позивач акцентує на тому, що починаючи з січня 2014 року по вересень 2014 року позивач з поважних причин не міг звернутися до адміністративного суду з позовом.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання до апеляційного суду не прибули, а відтак на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. При цьому, відповідно до вимог частини 6 статті 12 та частини 1 статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 в частині вимог позивача з 01.01.2014 по 13.07.2014, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний позов було подано після закінчення строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 99 КАС України, і відсутня заява позивача поновлення строку для звернення до суду, що є окремим процесуальним документом, для якого законом передбачений певний порядок розгляду.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи і є помилковими.

В силу пункту 5 частини 1 статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановлених цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, згідно положень вказаної статті - початок перебігу строку звернення до суду безпосередньо пов'язане з часом коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною 1 статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як випливає з матеріалів справи, позивач порушує питання про визнання дій відповідача по зменшенні пенсії неправомірними та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці провести доплату пенсії з 01.01.2014.

Однак, матеріали справи не містять доказів, з яких випливало б коли позивачу стало відомо про порушення своїх прав, тобто відсутня дата з якої можна було розпочати обрахунок строку звернення до суду для вирішення спору, що виник між сторонами.

Суд першої інстанції ухвалюючи оскаржене рішення та застосовуючи положення статті 100 КАС України, не з'ясував обставин, коли позивач повинен був і мав можливість дізнатися про порушення своїх прав, а також можливість звернутися з позовом до суду за захистом своїх прав, натомість вважав, що позивачем пропущено строк передбачений частиною 2 статті 99 КАС України.

Такі висновки суду першої інстанції є передчасними, оскільки судом не з'ясовано обставин, коли розпочинається обрахунок строку звернення до суду, що не взято до уваги судом першої інстанції при постановленні оскарженої ухвали.

Крім того, позивач стверджує, що ним подано заяву з обґрунтуванням причин пропуску строку на подання адміністративного позову, натомість в оскарженій ухвалі акцентовано про відсутність заяви про поновлення строку.

Судом першої інстанції не було враховано, що згідно до частини 2 статті 106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

В свою чергу, частинами 5, 6 статті 71 КАС України регламентовано, що суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Зазначені вимоги КАС України дають право для висновку, що суд першої інстанції не має права відмовляти у поновленні пропущеного процесуального строку звернення до адміністративного суду лише на основі припущень про порушення строку звернення до суду.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає передчасним і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду першої інстанції про недотримання позивачами строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та необхідність залишення без розгляду позовної заяви з підстав, встановлених статтями 99, 100 КАС України.

Відповідно до статтей 199, 204 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відтак, оскаржена ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання виконати певні дії скасувати.

Справу направити до Вінницького міського суду Вінницької області для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Сапальова Т.В.