У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Малько О.С., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача - патентного повіреного ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення компенсації за порушення авторського права,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивачки ОСОБА_5, ОСОБА_6, відповідачів та їх представника ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 грудня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 10 мінімальних заробітних плат та стягненні судових витрат відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі представник позивача - патентний повірений ОСОБА_1 вважає, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, а також таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що позивачем було доведено всі обставини, які він зобов'язаний довести, та надано докази належності авторського права на оригінальну назву літературного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" та однойменного з ним персонажа, а також докази вчинення порушення авторського права відповідачами, зокрема товарний чек з відбитком печатки ФОП ОСОБА_3, який підтверджує факт купівлі товару саме у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Крім того, відповідач ОСОБА_3 у своїх запереченнях зазначив, що у магазині дитячих іграшок "ІНФОРМАЦІЯ_1" провадить діяльність не він, а ОСОБА_4

Суд не звернув увагу на ту обставину, що відповідачі жодними доказами не спростували презумпцію винного завдання шкоди, як того вимагає закон.

Довідка Радивилівської міської ради про те, що назву такого торгового об'єкту як магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" не зареєстровано, не підтверджує відсутності у місті Радивилів магазину ''ІНФОРМАЦІЯ_1", а подані відповідачем фотографії приміщення магазину, є недостовірними доказами, оскільки вони зроблені вже після подачі позовної заяви.

Вважає, що із постанови про закриття кримінального провадження №12013190210000541, можна зробити висновок про те, що слідчими проведена перевірка саме у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", у якому здійснювали свою діяльність відповідачі.

Також, в ході розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем подавалась обґрунтована заява про витребування доказів в порядку ст. 137 ЦПК, а саме матеріалів кримінального провадження та надавались докази того, що позивач не має змоги самостійно отримати доступ до вказаних матеріалів, однак судом було відмовлено в її задоволенні, чим грубо порушено принцип змагальності сторін.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту порушення відповідачами його виключних майнових прав шляхом незаконного відтворення оригінальної назви літературного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" та його персонажа на назві магазину.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

З матеріалів справи вбачається, що у 1979 році ОСОБА_2 створила літературний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (російською мовою), далі "ІНФОРМАЦІЯ_1" (українською мовою). У 1980 році літературно-художній образ "Калітошка" вперше оприлюднено в анімаційному фільмі, з однойменною назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (російською мовою), "ІНФОРМАЦІЯ_1" (українською мовою), а у 1989 році оприлюднено твір "Повертайся ІНФОРМАЦІЯ_1" українською та російською мовами.

11.05.2004 року Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України видано свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_1, згідно якого автором літературного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" є ОСОБА_2

Згідно свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_2, виданого 7.04.2014 року Державною службою інтелектуальної власності України ОСОБА_2 є автором літературного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Таким чином, позивачу належать авторське немайнове право і виключні майнові права на літературний твір та його оригінальну назву "ІНФОРМАЦІЯ_1" (російською мовою) та "ІНФОРМАЦІЯ_1" (українською мовою).

Встановлено, що відповідачі, як суб'єкти підприємницької діяльності орендують частину торгової площі магазину в м.Радивилів, де 10.09.2013 року ОСОБА_8 придбано дитячу футболку вартістю 35грн., що підтверджується поясненнями представників позивачки та наданим ними товарним чеком, який містить відтиск печатки підприємця ОСОБА_3(а.с.13)

Статтею 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що частина твору, яка може використовуватися самостійно, у т.ч. й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Згідно ст.440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в т.ч. забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Положенням ст.443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно роз'яснень, що містяться у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" №5 від 4 червня 2010 року, у справі про стягнення компенсації за порушення авторського права позивач в першу чергу повинен довести наявність в нього авторського права та факт порушення цього права відповідачем.

Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону N 3792-XII при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК).

В матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачами авторського права позивача, а саме відтворення ними у назві торгового кіоску в магазині, в якому вони здійснюють підприємницьку діяльність, назви літературного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", авторське право на який належить позивачу. За відсутності самого факту порушення авторського права позивача, відсутніми є шкода та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідачів.

Позивачем не доведено наявність усіх умов, які є необхідними для настання майнової відповідальність за порушення авторського права, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що вчинення порушення авторського права відповідачами підтверджується товарним чеком з відбитком печатки ФОП ОСОБА_3, не заслуговують на увагу, оскільки наданий чек не містить адреси місця придбання футболки, назви магазину(кіоску).

Безпідставними є покликання представника позивача щодо не спростування відповідачами презумпції вини заподіювача шкоди, оскільки при не доведенні позивачем порушення його авторських прав та завдання шкоди, не потребує відповідно доведення відповідачами відсутність їх вини у завданні цієї шкоди.

Із постанови про закриття кримінального провадження не вбачається, що слідчим перевірка заяви представника ТзОВ «Маша і Мєдвєдь» (м.Москва, Росія) ОСОБА_1 про порушення прав інтелектуальної власності проведена саме у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", у якому здійснюють підприємницьку діяльність відповідачі, а тому доводи скарги в цій частині необґрунтовані.

Твердження апеляційної скарги щодо необгрунтованої відмови суду в задоволенні заяви про витребування матеріалів кримінального провадження, не заслуговують на увагу, оскільки заявляючи вказане клопотання вперше, представником позивача не було долучено відомостей про неможливість отримання доступу до вказаних матеріалів та копій документів з нього патентним повіреним ОСОБА_1, який одночасно був представником ТзОВ «Маша і Мєдвєдь», а вдруге - його заявлено після початку розгляду справи по суті, тобто заяви про витребування доказів були подані з порушенням вимог ч. 1 ст. 137 ЦПК України.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, судом в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319, 323-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника позивача - патентного повіреного ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

Малько О.С. Шимків С.С.