Справа № 127/418/15-а

Провадження № 2-а/127/113/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2015 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Волошина С.В.,

при секретарі Тонкопій Ю.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Павич О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови у застосуванні при призначенні їй пенсії за віком показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, протиправними та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, здійснивши виплату недонарахованих сум пенсій із врахуванням проведених виплат, починаючи з 01.10.2014 року.

Викладені в позовній заяві вимоги мотивовано тим, що 10.07.2006 року позивач була звільнена з посади майстра виробничого навчання ВХПТУ №5 м. Вінниці у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років. Пенсія за вислугу років, призначена позивачу відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплачувалась їй з 18.07.2006 року по 01.11.2006 року.

Виплата пенсії за вислугою років була позивачу припинена за її заявою з 01 листопада 2006 року в зв'язку з її виходом на роботу на посаду майстра виробничого навчання 1 - ї категорії, на якій вона працює і по даний час.

01.10.2014 року, після досягнення позивачем пенсійного віку, вона звернулась до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці, з заявою про призначення їй пенсії за віком.

Після призначення пенсії за віком з інформаційних довідок наданих відповідачем на запит позивача, їй стало відомо, що під час розрахунку пенсії Відповідачем було застосовано показники середньої заробітної плати за 2007 рік і відмовлено в застосуванні при призначенні їй пенсії за віком середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Вважаючи такі дії відповідача незаконними, зокрема такими, що порушують її права на пенсійне забезпечення та норми чинного законодавства, позивач звернулась до суду з наведеним вище позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 січня 2015 року відкрито скорочене провадження по справі.

На виконання наведеної ухвали відповідачем по справі надіслано письмові заперечення проти позову, зміст яких зводиться до наступного: Пенсія позивачу призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 55 якого передбачає надання права на пенсію зі зменшенням пенсійного віку за вислугою років. Наведена пенсія відноситься до пенсії за віком, оскільки для певних осіб, а саме для тих, які працювали у відповідних закладах, установах та організаціях та роботах, передбачених Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909, передбачено пільги у її призначенні (а саме зменшення пенсійного віку). Пенсія, призначена з урахуванням інших статей пенсійного законодавства, у даному випадку, з урахуванням ст. 13 Закону, які передбачають певні пільги у її призначенні, все одно відноситься до пенсії за віком. Умови призначення пенсії за віком визначені ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне старування». При цьому відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Оскільки ОСОБА_1 уже призначена пенсія за віком, то її повторна вимога про призначення пенсії є некоректною, не передбачена жодною правовою нормою, та не може бути взята до уваги. Відповідно до чинного законодавства особа, яка досягла пенсійного віку має право на переведення з одного виду пенсії на інший - пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників в цілому по Україні при обрахунку пенсії позивача, відповідач вказує на те, що відповідно до п. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при переведенні з одного виду пенсії на інший може враховуватись заробітна плата за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону, але, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (перерахунку) попереднього виду пенсії (у даному випадку - за 2007 рік). Просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Після отримання заперечень відповідача проти позову, суд визнавши наявність доказів, які наявні в матеріалах справи недостатніми для ухвалення законного та справедливого рішення, ухвалою від 29.01.2015 року справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні в загальному порядку на 18.02.2015 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 до початку судового розгляду справи по суті позовні вимоги збільшила (подавши про це письмову заяву), просила також скасувати Розпорядження Пенсійного фонду України у м. Вінниці № 146979 від 17.12.2014 року, яке є правовою підставою для перерахунку її пенсії. Позовні вимоги підтримала з підстав, що наведено у позовній заяві, звернуто увагу суду на те, що виплату пенсії за вислугою років було припинено через три місяці після її призначення, а тому про перехід з одного виду пенсії на інший (на пенсію за віком) мова не йде. В даному випадку має місце призначення пенсії за віком, оскільки позивач після припинення їй виплати пенсії за вислугою років, що їй призначалась на пільгових умовах 8 років працювала та за таких обставин має повне право на призначення їй пенсії за віком, та така пенсія призначається вперше.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці - Павич О.С. проти задоволення позову заперечувала з підстав, що викладено в її письмових запереченнях, також, вказала також, що Управління вважає, що в будь якому разі, якщо пенсія була призначена, то незважаючи на те, що її виплату було припинено, за заявою позивача, все одно має місце перехід з одного виду пенсії на інший, що за таких умов, як просить позивач є неправильним. На запитання головуючого, вона повідомила, що будь - яких розпоряджень УПФУ у м. Вінниці, при припиненні з 01.11.2006 року виплати позивачу пенсії не виносились, таке рішення було прийнято керівництвом відповідача, та будь - якими розпорядженнями воно не оформлялось, оскільки таке не передбачено Законами України та підзаконними актами.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача Павич О.С., дослідивши матеріали адміністративної справи, оглянувши матеріали пенсійної справи та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно протоколу № 8549 від 22.08.2006 року позивачу з 18.07.2006 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до заяви позивача ОСОБА_1, від 25.10.2006 року адресованої начальнику УПФУ в Замостянському районі м. Вінниці Вересюку Л.С. позивач просила припинити виплату пенсії за вислугу років з 1 листопада 2006 року, в зв'язку з влаштуванням на посаду майстра виробничого навчання першої категорії, на якій вона працює і по даний час (оригінал заяви міститься в матеріалах архівної пенсійної справи).

З 01.11.2006 року по 01.10.2014 року виплата пенсії позивачу була припинена за її заявою, оскільки з виходом позивача на вказану роботу, вона згідно вимог Закону не мала права на виплату пенсії. Вказані обставини сторонами по справі не заперечуються.

01.10.2014 року ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці із заявою про призначення та виплату їй пенсії за віком, заяву зареєстровано за № 5457, та вона міститься в матеріалах пенсійної справи (а. с. 11).

Після призначення пенсії за віком з інформаційних довідок, наданих відповідачем на її усний запит, позивачу стало відомо, що під час розрахунку цієї пенсії відповідачем було застосовано показник середньої заробітної плати за 2007 рік і відмовлено в застосуванні при призначенні пенсії за віком середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. (а.с. 11 - 16)

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Як встановлено судом, позивач дійсно з 18.07.2006 року по 01.11.2006 року отримувала пенсію за вислугою років, однак виплата такої пенсії була припинена за заявою позивача, оскільки позивач продовжив свою трудову діяльність на роботі, що позбавляла її права на пенсію, а отже відповідно до наведеної вище норми закону період на протязі якого позивач мав право на виплату пенсії закінчився.

Таким чином, незважаючи на те, що позивач в липні 2006 року скористалась своїм правом на призначення пенсії за вислугою років, однак через три місяці після цього у встановленому законом порядку відмовилась від цього права, така відмова, після восьми років трудової діяльності після припинення виплати пенсії, не може стати підставою для відмови в призначенні пенсії за віком в 2014 році на загальних підставах, з огляду на наступне.

Так, ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що особам, які мають одночасно право на різні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Представник відповідача, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог в своїх письмових запереченнях посилається на ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якої: переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Представник відповідача вказує на те, що припинення виплати пенсії за вислугою років не має правового значення, оскільки сам факт призначення пенсії за вислугою року, унеможливлює призначення пенсії за віком, на загальних підставах.

Суд не погоджується з позицією представника відповідача з цього приводу, оскільки в даному випадку переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки виплата пенсії за віком на пільгових умовах була припинена, а через 8 років трудової діяльності, досягнувши пенсійного віку позивач звернувся до відповідача саме за призначенням пенсії за віком, а не про перехід з одного виду пенсії на інший.

Суд погоджується з позицією відповідача, що ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що визначена ч. 2 ст. 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовується лише у випадку переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, однак вказана позиція не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки за досліджуваних обставин судом встановлено, що відбувається не перехід з одного виду пенсії на інший, а за даних обставин відбулось призначення пенсії позивачеві за віком, що підтверджується Розпорядженням № 146979 від 09.10.2014 року «Про призначення пенсій» (а.с. 1 пенсійної справи).

Суд також зважає на те, що не може здійснюватись перехід з різних підвидів одного виду пенсії після припинення виплати попередньо - призначеної пенсії, оскільки такий перехід може бути здійснений виключно під час перебування особи, що звернулась з такою заявою в статусі пенсіонера, перебування на обліку у відповідача та здійснення періодичних пенсійних виплат, що за даних обставин - відсутнє.

Тому, суд приходить до висновку про те, що пенсія позивачу повинна бути призначена на підставі ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на ч. 3 ст. 45 вказаного Закону, згідно яких розрахунок пенсії за віком має бути здійснений з врахуванням середньої заробітної плати, визначеної абзацом 4 ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Показник "середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії" застосовується при призначені пенсії та залишається незмінним під час здійснення перерахунків пенсії у визначених законом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці з заявою про призначення та виплати їй пенсії по віку, згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак не змогла належним чином реалізувати своє право на пенсійне забезпечення визначене законом, тому позовні вимоги в частині, визнання дій відповідача щодо відмови з застосуванні при призначенні пенсії за віком показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком протиправними та зобов'язання відповідача провести відповідний перерахунок, здійснивши виплату не донарахованих сум пенсій, із врахуванням проведених виплат, починаючи з 01.10.2014 року підлягають до задоволення.

Позовні вимоги в частині визнання незаконним і скасування розпорядження відповідача № 146979 від 17.12.2014 року, яке згідно доводів позивача і стало підставою для проведення незаконного перерахунку пенсії не підлягають до задоволення, оскільки після огляду в судовому засіданні матеріалів пенсійної справи розпорядження, в якому б співпали номер та дата названі позивачем - не виявлено, а копія розпорядження, яке міститься на а.с. 11, належним чином не завірене та його походження судом не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі аналізу доводів сторін та наданих ними доказів, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії по віку згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, є протиправними, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та в порядку, визначеному ст. 40 цього Закону із застосуванням показника заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, які передують року звернення за призначенням пенсії за віком, здійснивши виплату недонарахованих сум пенсій із врахуванням проведених виплат, починаючи з 01.10.2014 року

Згідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. ст.ст. 2, 6, 9, 14, 71, 94, 159-163, 167, 254, 256 КАС України, ст.ст. 9, 26, 40, 45, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України у м. Вінниці щодо відмови у застосуванні при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком - протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Вінниці провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, які передують року звернення за призначенням пенсії за віком, здійснивши виплату недонарахованих сум пенсій із врахуванням проведених виплат, починаючи з 01.10.2014 року.

Присудити на користь ОСОБА_1 витрати у розмірі 73 грн.08 коп. (судовий збір), які підлягають стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: