КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 750/12509/14 Головуючий у 1-й інстанції: Рахманкулова І.П. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Чернігові на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Чернігові, за участю третьої особи Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 та зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2.

Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 16 січня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивач працює в Публічному акціонерному товаристві «Чернігівський завод радіоприладів» з серпня 1976 року. За професією, яка дає право на пільгову пенсію працював з 24.06.1980 року по 31.12.1983 рік (шліфувальник сухої шліфовки), та з 19.12.1985 року по 31.12.1994 рік - у цеху №319 підприємства (а.с.9-11).

У накопичувальній відомості відділу кадрів зазначено, що ОСОБА_3 працював у цеху №319 шліфувальником з 01.04.1992 року по 31.12.1994 рік, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і пільгових розмірах, передбачених списками №1,2 затвердженими постановами Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 року та №134-49 від 12.02.1964 року (а.с.16).

Наказом по підприємству від 29.10.1998 року №245 на підставі постанови КМУ від 01.08.1992 року №442 проведена атестація робочих місць відповідно до затвердженого 08.01.1992 року списку професій, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення згідно результатів атестації робочих місць та карт умов праці (а.с.12-14).

Посада шліфувальника, яку займав позивач, була включена у даний список під №49 цеху №319.

Даний наказ підтверджує проведення атестації. Однак, у 1992 році підприємством не було проведено державної експертизи матеріалів атестації робочих місць, оскільки проведення такої експертизи діючим на той час законодавством не передбачалося.

Державною експертизою умов праці Управління праці та зайнятості населення Чернігівської обласної державної адміністрації листом від 11.08.1999 року №04/362 підтверджено відповідність законодавству та правильність проведення підприємством атестації робочих місць та продовжено дію наказу від 29.10.1998 року №245 до 29.10.2003 року (а.с.15).

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У відповідності до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам.

При цьому, ст.100 вищенаведеного Закону передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

У відповідності до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як свідчить зміст трудової книжки, з 21.04.1992 року по 31.12.1994 року позивач працював на посаді шліфувальника цеху №319, що відповідно до затвердженого списку професій дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», для підтвердження роботи із шкідливими та важкими умовами праці необхідна атестація робочих місць.

На підтвердження виконання зазначених вимог законодавства, позивачем вказано на наказ Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод Радіоприладів» № 245 від 29.10.1998 року, висновок Державної експертизи умов праці від 11.08.1999 року, довідку про якість атестації робочих місць за умовами праці ГУПСЗН Чернігівської обласної державної адміністрації.

Оскільки робота, яку виконував позивач протягом періодів, зазначених у трудовій книжці та відповідних довідках, законодавством віднесена до посад з шкідливими умовами праці, які дають право на пільгову пенсію за Списком № 2, позивач досяг віку 55 років, стаж його роботи становить понад 25 років, в тому числі, на вищевказаних роботах - понад 12 років і подав відповідачу відповідні документи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на пільгову пенсію, відповідно до вимог ст. ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відмова відповідача у призначенні такої є неправомірною. При цьому, відповідачем під час відмови не було враховано, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і, відповідно до вимог ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення, органи, які призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та установ в порядку перевірки відомостей щодо заявника.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

За таких обставин, у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Чернігові на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.