ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № К-15649/06                                                                              

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2006 року                                                                                                          м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Гуріна  М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Ліпського Д.В.,

при секретарі Міненко І.М

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 01 грудня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1451 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування рішення судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 01 грудня 2005 року. Ним змінено рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 червня 2005 року, яким частково задоволений  позов і стягнуто з військової частини А 1451 на користь позивачки заборгованості по заробітній платі за період з 21 березня 2001 року по 30 березня 2004 року з урахуванням росту індексу споживчих цін, а саме надбавки за підтримання бойової готовності в сумі 140,86 гривень, надбавки за напруженість та складність в роботі в сумі 2598,20 гривень, премії в сумі 3032,33 гривень; стягнуто одноразову винагороду за підсумками роботи за 2003 рік в сумі 185 гривень; в рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 гривень; судові витрати на користь Державного бюджету України в сумі 68,08 гривень.

Рішенням апеляційного суду стягнуто з військової частини А 1451 одноразову винагороду за підсумками роботи за 2003 рік в сумі 185 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 гривень; судові витрати на користь Державного бюджету України в сумі 68,08 гривень, в задоволенні інших вимог відмовлено. Просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 21 березня 2001 року по 30 березня 2004 року позивачка працювала на посаді кухаря командного пункту військової частини А 4491 (на даний час А 1451), звільнена на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України -  у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників.

Вважає, що під час роботи мала право отримувати передбачену наказом Міністра оборони України від 25 червня 2001 року №216 України надбавку за підтримання бойової готовності в розмірі 50% посадового окладу, надбавку за напруженість та складність в роботі в розмірі 50% посадового окладу, премію в розмірі 33,3% заробітної плати, передбачену Колективним трудовим договором, одноразову винагороду за підсумками роботи за 2003 рік в розмірі середнього заробітку. Тому просить стягнути з відповідача неотримані при звільненні суми надбавок та премій і 1500 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

На процесуальні порушення при встановлені фактичних обставин справи в касаційній скарзі не вказується.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

 Відповідно до пунктів 7 й 9 Умов оплати праці працівників загальних (наскрізних) професій і посад бюджетних військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил, затверджених наказом Міністра оборони України від 25 червня 2001 року №216 України, командири військових частин у межах фонду оплати праці, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, мають право установлювати працівникам доплати, зокрема надбавки у розмірі до 50 відсотків посадового окладу за складність, напруженість у роботі, преміювати працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи. Конкретні розміри підвищень, надбавок, доплат установлюються у колективному договорі та оголошуються наказом командира військової частини.

Премія і надбавки, запроваджені нормативно-правовим актом, що вказаний позивачкою, відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються до уваги лише щодо осіб, які отримували такі надбавки під час роботи чи проходження служби.

З урахуванням того, що наказами командира військової частини, які були прийняті відповідно до укладених між командуванням військової частини і професійною спілкою колективних договорів за 2001 - 2004 роки, ОСОБА_1 встановлені та були виплачені лише надбавки за підтримку бойової готовності за період з жовтня 2003 року по березень 2004 року (а.с.98-105), апеляційний суд правомірно відмовив позивачці у стягненні коштів за інші зазначені нею надбавки та премії, і стягнув на її користь невиплачену одноразову винагороду за підсумками роботи за 2003 рік, яка передбачена колективним договором за 2003 рік.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди, визначений судом апеляційної інстанції з урахуванням фактичних обставин справи у відповідності до вимог статті 23 Цивільного кодексу України.

Правова оцінка, яку суд дав обставинам справи, не суперечить вимогам законодавства.  

Оскаржене рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 01 грудня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.