ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2015 р. Справа №908/5746/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Барбашова С.В., суддя Горбачова Л.П.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідачів - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ (вх. № 642 З/3)

на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.12.14р. у справі № 908/5746/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-Анко", м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 95 139,84 грн. та вилучення майна, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.12.14р. по справі № 908/5746/14 (суддя Носівець В.В.) повернуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ без розгляду на підставі статей 56, 57, 58, пунктів 5, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із порушенням позивачем правил об'єднання позовних вимог та не направлення копії позовної заяви з доданими до неї матеріалами відповідачу.

Позивач - ТОВ "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ з даною ухвалою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.12.14р. по справі № 908/5746/14 скасувати та скерувати позовні матеріали у даній справі господарському суду Запорізької області для розгляду по суті.

Позивач вважає, що висновок суду першої інстанції про порушення позивачем правил об'єднання вимог не відповідає фактичним обставинам справи та положенням ч. 1, ч. 2 ст. 58 ГПК України, у зв'язку з чим, як вважає скаржник, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення матеріалів позовної заяви на підставі п. 5 ст. 63 ГПК України. Також вважає, що місцевим господарським судом безпідставно не прийнято до уваги надані позивачем докази неможливості направлення копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів відповідачу по справі - ТОВ "Донбас-Анко", який знаходиться у м. Донецьку, тобто, у зоні проведення антитерористичної операції, у зв'язку з чим суд дійшов необґрунтованого висновку про повернення позовної заяви на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 апеляційну скаргу ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.02.2015 року.

Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 по справі №908/5746/14, була направлена всім учасникам судового процесу за наявними у справі адресами.

Як свідчать матеріали справи, місцезнаходженням юридичної особи ТОВ "Донбас-Анко" є: м. Донецьк, проспект Київський, б. 68.

Відповідно до листа начальника Поштамту-ЦПЗ №1 Харківської дирекції УДППЗ "Укрпошта" Гончарова Ю.Ф. від 23.07.2014р. №7-14 з 22.07.2014р. УДППЗ "Укрпошта" призупинено приймання та пересилання поштових відправлень на адресу Донецької та Луганської областей.

З урахуванням викладеного, канцелярією Харківського апеляційного господарського суду було складено Акт №13-44/100 від 02.02.2015 про неможливість направлення ухвали від 02.02.2015 року по справі №908/5746/14 на адресу ТОВ "Донбас-Анко".

Перевіркою даних з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців ТОВ "Біт - Стайл" встановлено відсутність інформації про засоби зв'язку з юридичною особою - ТОВ "Донбас-Анко".

Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 року по справі №908/5746/14 була розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а повідомлення про час та місце розгляду апеляційної скарги ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" розміщено на офіційному сайті Харківського апеляційного господарського суду.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що Харківським апеляційним господарським судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Сторони своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористались, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У відповідності до частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, беручи до уваги, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, та зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Розглянувши апеляційну скаргу та докази по справі на її підтвердження, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ТОВ "Донбас-Анко":

- 70446 грн. - простроченої заборгованості за лізинговими платежами; 8620,57 грн. - пені; 10646,26 грн. - 3% річних, 5427,01 грн. - інфляційних втрат, а разом - 95139,84 грн.

- вилучити та передати власнику - ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" предмети лізингу, а саме:

вантажний автомобіль DAF FAD реєстраційний номер АА7568МІ, заводський номер XLRAD85MCOE947012 - в кількості 1 одиниця;

вантажний автомобіль DAF FAD реєстраційний номер АА7563МІ, заводський номер XLRAD85MCOE 946819 - в кількості 1 одиниця;

вантажний напівпричеп WIELTON NW реєстраційний номер АА6455ХО, заводський номер SUDN 000000030840 в кількості 1 одиниця.

Також просив стягнути з відповідача судовий збір.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до господарського суду з відповідним позовом об'єднано вимоги, які виникли з різних договорів, позовні вимоги за якими підтверджуються доказами, не зв'язаними між собою, суд першої інстанції вважав, що сумісний розгляд заявлених позивачем вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, оскільки заявлені позовні вимоги виникають з різних правових підстав (трьох окремих договорів фінансового лізингу), що в свою чергу, виключає можливість їх спільного розгляду в одному судовому провадженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі п. 5 ст. 63 ГПК України, відповідно до якої суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об'єднання вимог.

Також, здійснивши перевірку матеріалів позовної заяви ТОВ "ВіЕйБі Лізинг", суд першої інстанції встановив, що позовні матеріали не містять доказів надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви з додатком або документа, виданого (надісланого) адресатові підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції на територію проведення АТО.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що позовні матеріали (вих. № 2028 від 28.11.2014 р.) не містять доказів дотримання позивачем норм ст. 56 ГПК України, Правил надання послуг поштового зв'язку, а тому повернув позовну заяву на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України, а саме, у зв'язку з неподанням позивачем доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Отже, об'єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив суд стягнути суму основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, які виникли під час виконання сторонами трьох окремих договорів, а саме: договору фінансового лізингу № 120909-28/ФЛ-Ю-А від 19.09.2012 р., договору фінансового лізингу № 120919/ФЛ-Ю-А від 19.09.2012 р. та договору фінансового лізингу № 120919-30/ФЛ-Ю-А від 19.09.2012 р.

Як вказував позивач у позові, предметом даного позову є:1)вилучення майна (предметів лізингу) підстав односторонньої відмови від договорів з прострочення оплати лізингових платежів понад 30 денний строк та неповернення майна; 2) стягнення лізингових платежів за 20-й період лізингу по договорам.

Таким чином, предметом вказаних договорів є вимоги позивача про стягнення суми заборгованості, яка виникла під час виконання сторонами укладених договорів фінансового лізингу № 120909-28/ФЛ-Ю-А від 19.09.2012 р., № 120919/ФЛ-Ю-А від 19.09.2012 р. та № 120919-30/ФЛ-Ю-А від 19.09.2012 р., а підставою звернення з позовом - порушення відповідачем зобов'язань за трьома різними договорами.

Дослідивши юридичну природу укладених договорів, колегія суддів констатує, що вказані договори фінансового лізингу є самостійно існуючими правочинами, отже, для вирішення даної справи по суті необхідно окремо досліджувати та надавати оцінку правовідносинам позивача з відповідачем по кожному з договорів, зокрема, досліджувати умови, докази виконання, надавати оцінку правовідносинам та встановлювати факти виконання чи невиконання умов кожного з договорів.

Крім того, перевірку підстав нарахування, а також правильність розрахунків сум, заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд повинен здійснювати окремо по кожному з укладених договорів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що з відомостей, викладених у позовній заяві, та з доданих до позовної заяви письмових доказів не вбачається підстав для висновку про можливість об'єднання у одній позовній заяві позовних вимог, які стосуються окремих договорів фінансового лізингу, укладених сторонами, а сумісний розгляд вимог позивача перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору по суті.

Даний висновок повністю узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеним у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в абз. 3 п. 3.6. якого визначено, що якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо, зокрема: об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т.п.

Приписами п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

З огляду на викладене, колегія суддів, встановивши, що позивачем при зверненні з даним позовом порушені передбачені ч. 1 ст. 58 ГПК України правила об'єднання позовних вимог, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про повернення позовної заяви без розгляду та правомірно послався на п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи заявника апеляційної скарги щодо безпідставного повернення судом першої інстанції позовної заяви на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до матеріалів справи не надано доказів направлення копії позовної заяви та додатних до неї документів, як того вимагають приписи ст. 56 ГПК України.

Повертаючи позовну заяву на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України, суд першої інстанції зазначив про те, що позовні матеріали не містять доказів надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви з додатком або документа, виданого (надісланого) адресатові підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції на територію проведення АТО.

Пунктом 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 №01-06/1290/14 «Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» визначено, що розгляд заяв і скарг, поданих за зміненою згідно із Законом підсудністю справ, здійснюється відповідними господарськими судами за загальними правилами ГПК.

У разі подання заяви (в т.ч. позовної) або скарги, стосовно якої ГПК передбачено обов'язкове надсилання її копії і копій доданих до неї документів іншим учасникам судового процесу, що знаходяться на території проведення АТО і на адресу яких у зв'язку з цим неможливо надіслати відповідні копії, господарський суд:

- приймає заяву (скаргу), про що виносить ухвалу;

- тією ж ухвалою покладає на заявника обов'язок подати документ, яким підтверджується неможливість надсилання копії заяви і доданих до неї документів іншому учасникові судового процесу, що знаходиться на території проведення АТО.

Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) адресатові підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції на територію проведення АТО.

У випадку неподання такого документа позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Таким чином, обов'язок подати документ яким підтверджується неможливість надсилання копії заяви і доданих до неї документів іншому учасникові судового процесу, що знаходиться на території проведення АТО покладається на позивача саме судом відповідною ухвалою, і, тільки в разі неподання такого документу, позовна заява залишається судом без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не було виконано вимог ст. 56 ГПК України щодо направлення копії позовної заяви відповідачу з об'єктивних причин, а ненадання позивачем під час звернення до суду з позовом доказів неможливості здійснення такого відправлення, не може в даному випадку бути підставою для повернення позовної заяви на підставі п. 6 ст. 63 ГПК.

Разом з цим, вказані помилки суду першої інстанції не впливають на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для повернення без розгляду позовної заяви на підставі п. 5 ст. 63 ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.12.14р. у справі № 908/5746/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 19.02.2015 р.

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Горбачова Л.П.