ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"13" січня 2015 р.Справа № 921/1319/14-г/15

УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Галамай О.З.

розглянув матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Захід-Хліб-Збут-2002", 46008, м. Тернопіль, вул. Гайова, 44а

до відповідача Приватного підприємства "Бекерай", 47002, м. Кременець, вул. Вокзальна, 3, Тернопільська область

про cтягнення заборгованості в сумі 160 413,34 грн.

На розгляд Господарського суду Тернопільської області Приватним підприємством "Захід-Хліб-Збут-2002" подано позов до відповідача Приватного підприємства "Бекерай" про стягнення заборгованості в сумі 160 413,34 грн.

Ухвалою суду від 27.11.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10.12.2014 р.

10 грудня 2014 року позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми в межах заявлених вимог у розмірі 160 413,34 грн, що знаходяться на р/р 26004115483 в ВАТ "Райффазен Банк Аваль" МФО 380805 та р/р 26005074445001 в ПАТ "Укрінбанку" МФО 300142, які належать приватному підприємству "Бекерай"( 47002, вул. Вокзальна,3 м. Кременець, Тернопільська область) до винесення рішення по даній справі.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд прийшов до висновку, шо заява позивача не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України встановлені заходи, що можуть вживатися судом для забезпечення позову, серед яких - накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Пунктом 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

П.З Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що сторона повинна обґрунтувати підстави для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом подання відповідних доказів з урахуванням зазначених вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, яким суд, в свою чергу, у відповідності ст. 43 цього Кодексу повинен надати оцінку.

Позивач в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що неповернення відповідачем заборгованості свідчить про відсутність у відповідача наміру виконати зобов'язання належним чином. Позивач припускає наявність скрутного матеріального становища у відповідача, що, на його думку, є підставою вважати, що останній намагатиметься припинити господарську діяльність та залишити підприємство у стані неплатоспроможності, відчуживши при цьому належне майно чи зняти кошти з свого розрахункового рахунку.

Однак подані позивачем до заяви докази, а саме: оборотно-сальдова відомість ПП "Бекерай" по рахунках 361 та 631; перелік майнових прав ТОВ "Тертал Інвест" та ПП "Бекерай"; відомості з інтернет - ресурсу щодо організації мітингу по виплаті заробітньої плати працівникам ПП "Бекерай" та статут ПП "Бекерай" не свідчать про те, що відповідачем вчинялись чи вчиняються будь-які дії, внаслідок яких майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Крім того, надані заявником рішення господарського суду Тернопільської області у справах №3/79/5022-1054/2012 та №921/807/13-г/10 в обґрунтування заяви про забезпечення позову не підтверджують наявності обставин, що можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки вказані рішення виконані, про що свідчать долучені відповідачем до заперечень на заяву про забезпечення позову постанови відділів Державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції від 27.05.2013р., від 10.02.2014р., від 10.02.2014р. Також відповідачем до заперечеь на заяву про забезпечення позову додано звіт з праці за січень-жовтень 2014 р., відповідно до якого заборгованість з виплати заробітньої плати працівникам ПП "Бекерай" відсутня.

З огляду на викладене, суд відмовляє позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86, 87 ГПК України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні заяви Приватного підприємства "Захід-Хліб-Збут-2002" про забезпечення позову - відмовити.

Суддя Галамай О.З.