АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-650- 2008року Головуючий у 1-й інстанції О.М. Жушман
категорія 37 Доповідач В.А. Франко
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2008 року
Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду
Кіровоградської області в складі:
Головуючого : судді Кіселика С А,
суддів : Франко В.А., Суржик М. М.
при секретарі Ткач І.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петрівського
районного суду Кіровоградської області від 12 травня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
В липні 1999 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним і визнання права власності на будинок.
Посилався на те, що спірний будинок АДРЕСА_1, в якому вони з відповідачкою проживають, належав ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, і був успадкований ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Після смерті ОСОБА_3 1/2 частини успадкував її чоловік ОСОБА_4, після смерті якого право на цю частину будинку перейшло до нього, позивача.
Друга частина будинку належить відповідачці на підставі договору дарування, складеного між ОСОБА_4 та відповідачкою.
У січні 1999 року він, позивач, випадково виявив серед документів заповіт, який був складений 20.03.1965 року ОСОБА_2 на його матір ОСОБА_3
В зв»язку з цим позивач вважає, що свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 на двох спадкоємців 12.03.1971 року видано незаконно і він має право не на половину, а на весь спірний будинок.
Справа вже була предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій.
Рішенням Петрівського районного суду від 12 травня 2006 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на будинок - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду в скарзі апелянт зазначив, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи . Зокрема, зазначив, що суд не обґрунтовано не поставив до відома апелянта, що недостатньо мається оригіналів
2
підпису ОСОБА_2. Суд також не надав йому слова та не до кінця вислухав свідка. За таких підстав просив рішення суду скасувати і винести нове рішення.
Заслухавши доповідача, пояснення: позивача, який, підтримав доводи апеляційної скарги, відповідачку, яка заперечувала проти* них, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції повно і всебічно з»ясував обставини справи, оцінив докази, правильно застосував норми матеріального права та обґрунтовано відмовив у позові.
Так, судом 1-ої інстанції на підставі досліджених доказів правильно встановлено, що 20 березня 1965 року бабуся позивача і відповідачки склала заповіт, яким все своє майно заповідала матері позивача ОСОБА_2 , який посвідчений Петрівською державною нотаріальною конторою, (а.с. 8, 79).
Однак 25 червня 1970 року ОСОБА_2 склала новий заповіт, яким заповідала належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_4- батькові відповідачки, та ОСОБА_3- матері позивача. Заповіт був посвідчений Першою Олександрійською державною нотаріальною конторою за реєстраційним номером № 1737.(а.с. 34, 88.266).
12 березня 1971 року Петрівською нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину у вигляді спірного будинку на ім. »я ОСОБА_4 та ОСОБА_3(а.с. 89)
Після цього в порядку спадкування 1/2 будинку отримав позивач, а іншу частину цього будинку отримала відповідачка по справі згідно договору дарування.
Посилання позивача в позові і в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 не складала новий заповіт від 25.06.1970 року, а був тільки один заповіт від 20 березня 1965 року є необгрунтованими та не відповідають обставинам справи.
Так, дійсно, в листах державного нотаріуса Кіровоградського обласного державного Нотаріального архіву від 15.09.2000, та від 27.03.2001 року за №21 року вказано, що в справах зазначеного архіву зберігається заповіт, посвідчений Петрівською нотконторою 20.03.1965 року за реєстром, який змінено та скасовано не було. Заповіт 25.06.1970 року за реєстром № 1737 в справах не зареєстровано і не зберігається(а.с. 27, 32).
Однак, відповідно до листа цього ж архіву від 27.03.2001 року за № 22 заповіт ОСОБА_2. від 25 червня 1970 року посвідчувався 1-ю Олександрійською держнотконторою за реєстраційним № 1737 і попередні листи-відповіді є помилковими.(а.с. ЗЗ).
Згідно висновку експерта № 230 від 9 червня 2004 року, яку суд першої інстанції критично оцінив, підпис в заповіті від 20.03.1965 року та підпис в заповіті від 25.06.1970 року виконано різними особами. Підпис в заповіті від 25.06.1970 року виконано не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням її підпису (а.с. 23 9-240).
Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 541/02 від 24.03.2006 року наведені вище розбіжні ознаки суттєві, але виходячи з того, що загальні ознаки співпадають і виконання даних заповітів було проведено з великим розривом у часі, що могло призвести до зміни почерку (хвороба, похилий вік), або вони виконувались у різному освітленні і в різних умовах, а тому дати висновок про те, чи виконані досліджувані підписи однією особою не представляється можливим (а.с. 275-276).
За таких обставин у суді першої інстанції були підстави для відмови в позові ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст. . ст. 534, 544 ЦК ( в редакції 1963 року).
Колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та
3
процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду, а тому рішення залишається без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 12 травня 2006
року залишити без змін
.Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом
двох місяців до Верховного Суду України.