ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 923/98/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М.- головуючого

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос", м. Херсон (м. Київ)

на постанову та ухвалувід 10.11.2014 Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 господарського суду Херсонської області

у справі№ 923/98/14 господарського суду Херсонської області

за заявою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос", м. Херсон

пробанкрутство

розпорядник майнаарбітражний керуючий Дяченко С.В.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"Гіндрюк Т.С., довір.

ТОВ "Автомобільний завод "Віпос"Єсипчук І.В., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 07.02.2014, що винесена у справі № 923/98/14, прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос" (далі - Боржник, Товариство) за заявою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі -Кредитор, Інспекція) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 01.04.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Боржника, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Дяченка С.В., справу призначено до розгляду в судовому засіданні тощо.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 20.08.2014 (суддя - П.Д. Пригуза) затверджено реєстр вимог кредиторів із визнанням вимог кредиторів у відповідних розмірах та віднесенням їх до відповідної черги задоволення, у тому числі: вимоги фізичної особи ОСОБА_8 у сумі 676 579 грн. 23 коп. з віднесенням до четвертої черги, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 218 грн. 00 коп. з віднесенням до першої черги задоволення; вимоги Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ДПІ) на суму 1 007 171 грн. 03 коп. основного боргу з віднесенням до третьої черги та 185 693 грн. 56 коп. - до шостої черги задоволення; вимоги публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - Банк) на суму 34 167 323 грн. 06 коп. як вимоги забезпеченого кредитора, з внесенням їх окремо до реєстру вимог кредиторів та віднесенням до погашення в позачерговому порядку, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 218 грн. 00 коп. з віднесенням до першої черги задоволення тощо.

Не погодившись частково із вказаною ухвалою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос" (далі-Завод) звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та уточненнями до неї, в яких просило скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 20.08.2014 в частині визнання кредиторських вимог Банку, фізичної особи ОСОБА_8 та вимог ДПІ.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 року (головуючий суддя - Жеков В.І., судді: Пироговський В.Т., Сидоренко М.В.) залишено без змін ухвалу господарського суду Херсонської області від 20.08.2014 в частині визнання кредиторських вимог Банку на суму 538 181,08 євро, 119 380, 66 доларів США та 5 573 948 грн. 06 коп., вимог ОСОБА_8 та кредиторських вимог Інспекції на суму 1 007 171 грн. 03 коп.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати, як ухвалу господарського суду Херсонської області від 20.08.2014, так і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема ст. 1 Закону України "Про заставу", ст. 10 Закону про банкрутство, ст.ст. 14, 200 Податкового кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників Банку та Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В ході розгляду поданого на затвердження суду реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог фізичної особи ОСОБА_8, Банку та ДПІ судами було встановлено, що вимоги вказаної фізичної особи підлягають частковому задоволенню, оскільки за вимогами в сумі 113 563 грн. 91 коп. по виконавчим документам сплинули строки пред'явлення до виконання, в сумі ж 125 830 грн. 61 коп. вимоги були погашені Боржником добровільно, а в сумі 676 579 грн. 23 коп. вимоги складають заборгованість з безпроцентної фінансової допомоги, підтверджені первинними документами та актом звірки розрахунків. Заявлені ДПІ суми вимог в розмірі 1 007 173 грн. 03 коп. визнані судом у повному обсязі, оскільки частина вимог є безспірною заборгованістю та визнана згідно ухвали про порушення справи про банкрутство Боржника, а вимоги в сумі 511 575 грн. 26 коп. були заявлені ДПІ додатково, є боргом з орендної плати та підтверджуються доказами у справі. Вимоги Банку, за висновком судів, в розмірі 34 167 323 грн. 06 коп. виникли з кредитних зобов'язань і забезпечені заставою майна Боржника, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню у позачерговому порядку. Апеляційним судом вказані висновки були підтримані у повному обсязі.

Заперечуючи такі висновки судів, скаржник стосовно вимог Банку, з посиланням на рішення, прийняте в іншій господарській справі, зазначив, що цим рішенням суд визначив вартість переданого Боржником Банку у заставу майна, яка значно менша ніж визнані судом кредиторські вимоги, як забезпечені заставою майна Боржника. Стосовно кредиторських вимог фізичної особи ОСОБА_8 заявник вказує на те, що бухгалтерські документи не відображають наявність у Товариства заборгованості, сума якої визнана судом. Стосовно вимог ДПІ скаржник вказує на наявність заборгованості перед Боржником з відшкодування з Держбюджету сум податку на додану вартість, на яку слід зменшити заявлені нею кредиторські вимоги у справі.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені всупереч встановлених судами обставин справи та з невірним застосуванням норм діючого законодавства.

Так, стосовно вимог Банку заявником не враховано, що судом були розглянуті та визнані вимоги цього кредитора до Боржника, у складі яких заявлені не тільки заперечені Боржником суми за кредитним договором № 010/03-022/16 від 28.02.2008, як забезпечені заставою майна Боржника, а й суми вимог, що складають кредитну заборгованість по інших договорах, вимоги за якими також забезпечені заставою майна Боржника (т. 3 а.с. 209-234), та вартість якого (майна) була узгоджена сторонами цих угод. Стосовно ж посилання скаржника на рішення господарського суду Херсонської області від 29.01.2013 у справі № 923/28/13 -г (про стягнення боргу за кредитним договором № 010/03-022/16 від 28.02.2008), колегія суддів звертає увагу, що в резолютивній частині цього рішення суд вказав на встановлення початкової ціни реалізації предметів застави згідно із призначеною в межах процедури виконавчого провадження незалежною експертною оцінкою вартості майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності. Отже, спростовуються доводи скаржника про визначення саме судом розміру заставної вартості майна.

Посилання скаржника на необхідність надання правової оцінки бухгалтерській документації стосовно відображеної заборгованості перед фізичною особою ОСОБА_8 за встановлених судами фактів підтвердженності цієї заборгованості первинними документами у справі та виходячи з приписів ст. 1117 ГПК України, суперечить цим нормам, оскільки такі вимоги зводяться до необхідності здійснення касаційним судом переоцінки доказів у справі та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, тоді як у касаційного суду відсутні повноваження здійснювати переоцінку доказів у справі або встановлювати нові обставини.

Посилання ж скаржника на наявність у Боржника зустрічних вимог до бюджету за вимогами з бюджетного відшкодування заборгованості з податку на додану вартість в сумі 970 396 грн. 88 коп., колегія суддів зазначає, що процедура відшкодування вказаної заборгованості визначена окремо спеціальними нормами податкового законодавства (ст. 200 Податкового кодексу України), тоді як процедура погашення заборгованості, що складає вимоги ДПІ до Товариства у даній справі (доречи з іншим складом податкових зобов'язань Боржника), визначається за спеціальними нормами згідно Закону про банкрнрутство. До того ж наявність вказаних вимог у Боржника не спростовує встановлені судами обставини стосовно підтвердженності та обґрунтованості заявлених та визнаних судом вимог ДПІ до Товариства, у складі яких, доречи, як вказали суди обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи були заявлені вимоги, що визнані судом як безспірні ухвалою місцевого суду від 01.04.2014.

У зв'язку із цим слід погодитись із правомірними та обґрунтованими висновками судів в оскаржуваних рішеннях стосовно визнаних вимог до Боржника таких кредиторів, як Банк, ДПІ та фізична особа ОСОБА_8

За таких обставин справи доводи касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій у відповідних частинах, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів щодо визнаних до Боржника кредиторських вимог Банку, фізичної особи - ОСОБА_8 та ДПІ підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 23, 25, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 200 Податкового Кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 та ухвалу господарського суду Херсонської області від 20.08.2014 у справі № 923/98/14 в частині визнаних до товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос" кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", фізичної особи - ОСОБА_8 та Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є.Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 19.02.2015.