ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
19.12.06 Справа № 7/43-2006
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бонк Т.Б.
суддів: Марко Р.І.
Бойко С.М.
При секретарі Нор У.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції
на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 24.07.2006 року
у справі № 7/43-2006, суддя С.Швед
за заявою Виробничого управління житлово-комунального господарства Чопського міськвиконкому
про відстрочку виконання рішення по справі
за позовом Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області
до відповідача Виробничого управління житлово-комунального господарства Чопського міськвиконкому
про примусове стягнення податкового боргу в сумі 602 868,35 грн.
за участю представників сторін:
від прокуратури, позивача та відповідача представники –не з’явилися
в с т а н о в и в :
ухвалою господарського суду Закарпатської області від 24.07.2006 року у справі № 7/43-2006 відстрочено виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року та наказу господарського суду Закарпатської області від 30.05.2006 року у справі № 7/43-2006 про стягнення з Виробничого управління житлово-комунального господарства Чопського міськвиконкому, м.Чоп податкового боргу у сумі 602 868, 35 грн. до 01.01.2007 року.
Господарський суд Закарпатської області, мотивував свою ухвалу, зокрема тим, що в зв’язку з відсутністю реальної можливості вчасно погасити суму податкового боргу комунальним господарством, заява відповідача підлягала до задоволення, оскільки вжиття примусових заходів по стягненню податкової заборгованості може призвести до вкрай негативних наслідків як для м.Чоп, яке знаходиться на кордоні з Угорською республікою.
Не погоджуючись із ухвалою господарського суду, Ужгородська МДПІ подала апеляційну скаргу № 9624/9/10-0 від 03.08.2006 року, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні ухвали неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, покликається на те, що ні в заяві позивача, ні в ухвалі суду не вказано про те, що виконання рішення суду є неможливим. Посилається на те, що заявник просить надати відстрочку в зв’язку з тим, що примусове стягнення податкового боргу не дає йому можливості розраховуватися з іншими кредиторами і вільно розпоряджатися коштами, що надходять на рахунки від населення і юридичних осіб за надані послуги. Вважає також, що судом не досліджено питання щодо наявності майна, відчуження якого в рахунок погашення податкового боргу заявника, не перешкоджатиме здійсненню основних комунальних функцій у м.Чоп. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.
Відповідач по позову письмових заперечень на апеляційну скаргу не подав,
Прокурор та сторони явки повноважних представників у судові засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце слухання справи були належним чином повідомлені, про що свідчить повернення листів-повідомлень з підписами про отримання ухвал.
Відповідно до п.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, якщо вони належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Суд вирішує справу на основі наявних доказів за відсутності прокурора та представників сторін в порядку ст.71 КАС України.
Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, колегія Львівського апеляційного господрського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала –скасуванню, з наступних підстав.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.03.2006 року у справі № 7/43-2006 у задоволенні позовних вимог Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про примусове стягнення з Виробничого управління житлово-комунального господарства Чопського міськвиконкому податкового боргу у сумі 602 868, 35 грн., відмовлено повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року у справі № 7/43-2006 апеляційну скаргу Ужгородської МДПІ задоволено, рішення господарського суду Закарпатської області від 10.03.2006 року у справі № 7/43-2006 скасовано, позовні вимоги Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області задоволено. Стягнено з Виробничого управління житлово-комунального господарства Чопського міськвиконкому в доход Державного бюджету України податковий борг у сумі 603 868, 35 грн. за рахунок активів, а також стягнено в доход державного бюджету України 6 028,68 грн. державного мита.
Виробниче управління житлово-комунального господарства Чопського міськвиконкому 11.07.2006 року звернулося до господарського суду Закарпатської області із завою про відстрочку виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року у справі № 7/43-2006.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 24.07.2006 року у справі № 7/43-2006 відстрочено виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року та наказу господарського суду Закарпатської області від 30.05.2006 року у справі № 7/43-2006 про стягнення з Виробничого управління житлово-комунального господарства Чопського міськвиконкому, м.Чоп податкового боргу у сумі 602 868, 35 грн. до 01.01.2007 року.
З підстав зазначених в апеляційній скарзі, позивач по справі оскаржив дану ухвалу суду, вважаючи неправильним застосування судом норми статті 121 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що при розгляді спору місцевим господарським судом порушені вимоги процесуального та матеріального права.
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України 1991 року, вирішуються відповідним судом за правилами КАС України, при цьому підсудність таких справ визначається ГПК України.
У відповідності до ч.7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005. р. №2747-ІV після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29 –32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року), а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України.
Щодо застосування норм процесуального права судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали, то апеляційним господарським судом встановлено, що місцевим господарським судом вирішено дану справу згідно з положеннями норм Господарського процесуального кодексу України та помилково не застосовано положень норм Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з пунктами 6, 7 Перехідних положень якого адміністративні справи, підвідомчі господарським судам, вирішуються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження – із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. У відповідності до ч.2 цієї ж статті, суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Слід зазначити, що і ч.1 ст.121 ГПК України також підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Проте, при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення, суд першої інстанції не врахував матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.
Взявши до уваги важкий фінансовий стан відповідача при відстрочці виконання рішення, судом першої інстанції не було досліджено та не дано правової оцінки тому факту, чи є в наявності у заявника майно, відчуження якого в рахунок погашення податкового боргу, не перешкоджатиме здійсненню основних комунальних функцій позивача, а також не досліджено питання щодо можливості погашення податкового боргу після закінчення терміну відстрочки, тобто після 01.01.2007 року.
В матеріалах справи відсутні і заявником не було подано суду документальних обґрунтувань з посиланням на відповідні документи щодо його важкого фінансового стану та неможливості погашення заборгованості.
З огляду на обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задоволити, а ухвалу господарського суду Закарпатської області від 24.07.2006 року у справі № 7/43-2006 скасувати.
Керуючись ст. ст. 158, 160, 163, 167, 195, 196, 198, 201, 202, 207 КАС України, Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Ужгородської МДПІ задоволити.
Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 24.07.2006 року у справі № 7/43-2006 скасувати.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Бонк Т.Б.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Бойко С.М.