Справа № 2-259

2009 рік

 З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и 

27 січня  2009  року                      Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого-судді                                                                   Вергун І.В

                при секретарі                                                                          Ардашевій Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1  до  Ізюмської  міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво,   -                                                                        

в с т а н о в и в :

            В грудні 2008 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до Ізюмської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво.

            В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у 1990 році самочинно без відповідного дозволу державної інспекції архітектурно - будівельного контролю та без оформлення технічної документації на проект забудови, збудував гараж, на який просить суд визнати право власності.

            Представник відповідача в судове засідання  не з'явився, хоча і був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, заперечень проти позову не надіслав.         Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224- 226 ЦПК України.

            Суд вислухав позивача,  перевірив матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає.

            Згідно ст. 10 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

            У відповідності зі ст. 11 ч. 1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

            Статтею 60 ч. 1 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті  обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

            В судовому засіданні встановлено, що рішенням № 603 від 16 серпня 1988 року виконавчого комітету Ізюмської міської ради позивачу було дозволено будівництво гаражу по АДРЕСА_1

Розмір гаражу складає 4,34*6,45 м, що підтверджується копією технічного паспорту виданого Ізюмським БТІ ( а.с.6).

Згідно висновку комунального підприємства «Проектне бюро м. Ізюма» ОСОБА_1самочинно, без відповідного дозволу інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області та без оформлення технічної документації на проект забудови на землях Ізюмської міської територіальної громади збудував в 1990 році гараж « Г», розміром 4,37*6,45 м.

Самочинне будівництво виконано з порушенням ДБН, без відповідно дозволу інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області та без оформлення технічної документації на забудову. Письмова згода співвласників, сусідів не потрібна ( а.с.8).

Вартість самочинно збудованого гаража складає 31339 гривень, що підтверджується  довідкою Ізюмського БТІ ( а.с.10).

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно ( житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва ( створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

            Згідно із частинами 1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно  вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України  право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнає за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за  умови надання земельної ділянки в встановленому порядку особі під уже  збудоване нерухоме майно.

            Таким чином в судовому засіданні встановлено, що гараж під літерою «Г» є самочинним будівництвом, до експлуатації не прийнятий, в установленому законом порядку не зареєстрований, земельна ділянка під забудову нерухомого майна у встановленому порядку не надавались і тому у суду відсутні правові підстави  для визнання права власності на самочинно збудований гараж.

            Керуючись ст. ст. 10, 11, 60,  209, 212, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України, ст. 125 Земельного Кодексу України,  ст. ст.  331 , 376 ЦК України, суд

В и р і ш и в:

            Відмовити в позові ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

           Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: