ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

                  

19.12.06                                                                                           Справа  № 13/140-1909

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді –Бонк Т.Б.

Суддів                       -  Бойко С.М.

                                   - Марко Р.І.

При секретарі          - Нор У.

Розглянув апеляційну скаргу  Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову             господарського суду Тернопільської області від 19.06.2006р.

у справі                      №13/140-1909, суддя С.Г.Стопник

за позовом                 ДП «Ковалівський спиртовий  завод»

до відповідача          Бучацької МДПІ

про    скасування податкового повідомлення-рішення №0000072301/0 від 06.04.2006р.

За участю представників:

від позивача –       Тиміщак І.М. (довіреність у справі)

від відповідача1 – Гладиш А.С. (довіреність у справі)

ВСТАНОВИВ:

постановою господарського суду Тернопільської області від 19.06.2006р. у справі                 №13/140-1909 частково задоволено позовні вимоги ДП «Ковалівський спиртовий  завод»та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000072301/0 від 06.04.2006р.

Бучацької МДПІ в частині зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ на суму 135 416,67 грн. і зобов’язання сплатити 331 66, 66 грн. штрафних санкцій. В іншій частині позовних вимог –відмовлено.

          Господарський суд Тернопільської області мотивував свою постанову, зокрема, тим  що уклавши договір купівлі-продажу меляси, отримавши від контрагента по договору видаткові накладні, податкові накладні, провівши відповідні розрахунки, за отриманий товар, у позивача були у наявності документи, що підтверджують придбання товару та понесені ним витрати на його купівлю. Відповідно, такі витрати правомірно були віднесені  ДП «Ковалівський спиртовий  завод»до податкового кредиту в сумі  135 416 грн. ПДВ, в порядку визначеному п.п.7.2.3 п.7.2.ст.7  Закону України «Про податок на додану вартість». Суд також зазначив, що податковим органом правомірно застосовано правило ст.7 п.7.7.2 п.а) Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Не погоджуючись з постановою господарського суду,  Бучацька МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову щодо вказаної суми відмовити, у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків суду обставинам справи. Зокрема, покликається на те, що в порушення п.п.7.2.3п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем віднесено до складу податкового кредиту податкову накладну виписану ТОВ «Інтелтрейд», оскільки сума 135 416,72 грн.ПДВ, віднесена до податкового кредиту, не знаходить підтвердження в документах на перевезення меляси, а податкова накладна не виконує свої законодавчо встановленої функції.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову такою, що, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для її скасування відсутні. Звертає увагу суду на те, що між ДП «Ковалівський спиртовий  завод»та  ТОВ «Інтелтрейд»укладено договори купівлі-продажу та позивачем одержано належним чином оформлені видаткові накладні №РН-000496 від 29.12.2005р., №000501 від 30.12.2005р. та податкові накладні № 625 від 29.12.2005р. та №627 від 30.12.2005р., тому факт порушення ДП «Ковалівський спиртовий  завод»п.п.7.2.3п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не міг мати місця. Зокрема, вважає правильним висновок суду про те, що  скаржник не надав належних доказів щодо  відсутності у ДП «Ковалівський спиртовий  завод»  права на податковий кредит, який виник при розрахунках з ТОВ «Інтелтрейд»за поставлену мелясу в грудні 2005р., хоча такий обов’язок відповідно до ч.2ст.71 КАС України покладається саме на суб’єкта владних повноважень.

Львівський апеляційний господарський суд розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заперечення на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні  у справи матеріали прийшов до висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

У грудні 2005р.ТОВ «Інтелтрейд»(продавець) передав, а ДП «Ковалівський сприт завод» (покупець) прийняв у власність мелясу і оплатив її вартість на підставі отриманих накладних. Дане підтверджується податковими накладними від 01.12.2005р. № 572, від 29.12.2005р. №625, від 30.12.2005р. №627 та від 30.12.2005р. №626, з яких вбачається, що ТОВ «Інтелтрейд»реалізувало ДП «Ковалівський сприт завод»мелясу на загальну суму 1169642 грн., в тому числі  194940,32 грн. ПДВ. На підставі виписаних ТОВ «Інтелтрейд»податкових накладних ДП «Ковалівський сприт завод»включило до податкового кредиту ПДВ за грудень 2005р. в сумі 194940,32 грн.

Актом перевірки від 10.03.2006р. № 2-23/00375059 (а.с.) констатовано включення позивачем до податкового кредиту вказаних 194940,32 грн. ПДВ та запропоновано платнику самостійно провести змешення розміру податкового кредиту на зазначену суму.

29.03.2005р. Бучацькою МДПІ. проведено позапланову перевірку діяльності ДП «Ковалівський спиртовий  завод»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум  ПДВ за період січень місяць 2006р.

За результатами перевірки складено акт № 4-23/00375059 від 29.03.2005р. та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072301/0 від 06.04.2006р. про зменшення бюджетного відшкодування на суму 192 760, 72 грн. та сплату санкцій в розмірі 33 166,66 грн. З акту перевірки від 29.03.2005р. вбачається, що в січневій декларації по ПДВ значиться податковий кредит в сумі 135 416,67 грн., сплачений на користь ТОВ «Інтелтрейд»у грудні 2005р. (попереднього періоду) та включено платником до підсумку рядка 25 податкової декларації з ПДВ та рядків 3-4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування за січень 2006р. як бюджетне відшкодування.

В основу прийняття оскаржуваного рішення Бучацькою МДПІ, щодо порушення   ДП «Ковалівський сприт завод»права на включення до податкового кредиту, покладено відсутність товарно-транспортних накладних на мелясу, листи-відповіді від ТОВ «Козова-цукор»та ТОВ «Бучач-цукор»та податкові накладні, які, на думку, податкового органу не виконують своїх законодавчо встановленої функції. На цій підставі зменшено бюджетне відшкодування на суму 192 760,72  грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 33166,66 грн.

Відповідно до п.п.7.2.3.п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»на кожну повну або часткову поставку товарів продавець складає податкову накладну, що є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Як правильно зазначено судом першої інстанції, вказані висновки суд вважає необ’єктивними, оскільки питання полягає у врахуванні чи неврахуванні виключно вартості меляси з ПДВ, яка сплачена позивачем. Як вбачаться, при встановленні факту чи є меляса власністю ТОВ «Інтелтрейд», відповідач надав суду лише листи-відповіді про відсутність фінансово-господарських зв’язків між ТОВ «Козова-цукор»та ТОВ «Бучач-цукор»з ТОВ «Інтелтрейд», але при цьому все таки не з’ясував на підставі чого вказані товариства відпустили  в грудні 2005р. позивачу 3 597,4 тонни меляси без оплати її вартості безпосередньо їм.

Таким чином, податковим органом порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 10.08.2005р. 3327 та зареєстрованого в Мін’юсті України 25.08.2005р. №6/31-92, оскільки податковим органом не було проведено зустрічну перевірку по питаннях взаєморозрахунків інших платників податків від яких поступала меляса.   

Відповідно до п.п.7.2.6.п.7.2 ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість»підставою нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку, який поставляє товари (послуги). Судом першої інстанції взято до уваги те, що укладені між  ДП «Ковалівський сприт завод» та ТОВ «Інтелтрейд»договори поставки, укладені 01.12.2005р., 16.12.2005р. та 27.12.2005р., в судовому порядку на предмет їх дійсності сумніву не піддавались, а наявність господарських стосунків за фактично проведеними господарськими операціями та оплатою підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, оплатою продавцю вартості меляси. Крім того, позивачем надано первинні документи, які підтверджують наявність господарських відносин з приводу купівлі-продажу меляси, починаючи від ТОВ «Українська продовольча компанія», ТОВ «Інт-Агро», ТОВ «Інтелтрейд»і закінчуючи позивачем. Таким чином, позивач провівши оплату, одержавши податкові накладні, виписані на протязі жовтня-грудня 2005р.отримав право на податковий кредит. Слід таж врахувати, що податкові накладні виписані ТОВ «Інтелтрейд», ТОВ «Козова-цукор»та ТОВ «Бучач-цукор», ТОВ «Інт-агро», ТОВ «Українська продовольча компанія»були досліджені судом і не встановлено жодних порушень порядку їх видачі.

Відповідно до п.п.7.4.1.п.7.4.ст.7  Закону «Про податок на додану вартість»податковий кредит згідно звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим Законом, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд правильно прийшов до висновку, що вказані норми були повністю дотримані позивачем:  платником податку включено до підсумку рядка 25 податкової декларації з ПДВ та рядків 3-4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування у розмірі 135416,67 грн. за січень 2006р.та подані до податкового органу з розрахунком  відшкодування.

Зважаючи на наведені обставини, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що податковий  орган не вправі вносити не підтверджені належним чином відомості до акту перевірки та зменшувати бюджетне відшкодування з ПДВ, яке виникло за наслідками господарських операцій між ДП «Ковалівський сприт завод» та ТОВ «Інтелтрейд»у грудні 2005р. на тій підставі, що сума ПДВ, віднесена до податкового кредиту не знаходить підтвердження в документах на перевезення меляси, а податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції. Відповідно, неправомірними є й зобов’язання сплатити штрафні санкції в розмірі 331 66,66 грн.

Разом з тим, податковим органом не доведено в межах належності та допустимості доказів, відповідно до ст..70,71 КАС України, факт безпідставного віднесення платником податку до складу податкового кредиту 194 940,32 грн. ПДВ, на підставі податкових накладних від 01.12.2005р. №572, від 29.12.2005р. №625, від 30.12.2005р. №627, від 30.12.2005р. №626.

          Крім того, ні з матеріалів справи, ні з акту перевірки не вбачається, що товар придбавався  позивачем  з порушенням Закону України «Про податок на додану вартість».

          Відповідно до ч.2ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

                    Враховуючи наведене вище, суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання нечинними податкового повідомлення-рішення №0000072301/0 від 06.04.2006р. в частині зменшення ДП «Ковалівський сприт завод»суми бюджетного відшкодування по ПДВ на суму 135 416,67 грн. і зобов’язання сплатити 331 66, 66 грн. штрафних санкцій.

З огляду на вище викладене, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду Тернопільської області від 19.06.2006 року у справі №13/140-1909 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Беручи до уваги викладене та керуючись ст..ст. 195,196,198,200-206 Кодексу Адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Постанову господарського суду Тернопільської області від 19.06.2006 року у справі №13/140-1909 залишити без змін, апеляційну скаргу Бучацької  МДПІ - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд Тернопільської області .

Головуючого-суддя                                                                                          Бонк Т.Б.

Суддя                                                                                                                  Бойко С.М

                                                                                                                  .

Суддя                                                                                                                 Марко Р.І.