Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.02.2015 Провадження №2/425/13/15
Справа №425/1296/13-ц
13 лютого 2015 року Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого - судді Нагорної Н.В.,
при секретарі - Гайворонській І.В.,
за участю представника позивача Нагорного А.Є., представника відповідача ОСОБА_2, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Рубіжне цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ПрАТ «АІСЕ Україна» звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення у солідарному порядку заборгованості у сумі 21489,78грн. В обґрунтування позову позивач вказав наступне. 29.01.2005 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено Угоду №83027 з метою придбання автомобіля. При виконанні умов Угод, укладених з учасниками в рамках системи «Автоплан» позивач надає учасникам послуги, спрямовані на придбання ними автомобіля. Ці послуги полягають у формуванні груп учасників, організації та проведенні у групах жеребкувань і аукціонів, а також інших послуг, передбачених угодою, які гарантують придбання автомобіля кожним учасником системи «Автоплан». У червні 2005 року ОСОБА_3 було надано право на отримання автомобіля. Відповідно до ст. 4 Угоди ОСОБА_3 зобов'язався оплатити вартість автомобіля та вартість наданих йому ПрАТ «АІСЕ Україна» послуг шляхом сплати 84 щомісячних повних внесків. З метою забезпечення повного та своєчасного виконання зобов'язань за вказаною угодою між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладено договір поруки, згідно з яким поручителі поручаються перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за Угодою № 83027 від 29.01.2005р. Відповідальність поручителів настає у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором. Поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність. ОСОБА_3, починаючи з травня 2010 року сплачував щомісячні внески, систематично порушуючи Угоду, тому 05.11.2010р. ОСОБА_3 було направлено вимогу про сплату заборгованості у сумі 22660,05грн., яку він отримав 10.11.2010р., проте вимоги не виконав на час звернення позивача до суду, тому позивач просить стягнути солідарно з відповідачів суму боргу у розмірі 21489,78грн., а також судовий збір у сумі 229,40грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги ПрАТ «АІСЕ Україна» у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за Угодою №83027 в сумі 21489,78грн. та судовий збір у сумі 229,40грн.
Представник відповідача ОСОБА_2, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_3, заявлені позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити. Свої заперечення обґрунтував тим, що дійсно 29.01.2005 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено угоду № 83027 на придбання автомобіля. У червні 2005 року він отримав автомобіль Chevrolet Aveo і зареєстрував його на своє ім'я. Відповідно до розрахунків він справно платив внески і завдяки цьому отримав автомобіль Chevrolet Aveo. У листопаді 2009 року на сайті позивача ОСОБА_3 дізнався, що позивач самостійно в односторонньому порядку змінив проценти чистого внеску з 1,1905% (як визначено у додатку №1 до Угоди) на 0,7685%, збільшивши період сплати, нібито на підставі його заяви, хоча він ніякої заяви не писав і тому просив позивача надати її копію. Але до цього часу позивач копію даної заяви не надав, оскільки її у позивача немає. Крім того всі зміни до договору повинні бути зроблені як і договір та засвідчені додатковою угодою, але цього зроблено не було, про що свідчить відсутність такої додаткової угоди. ОСОБА_3 зобов'язання за Угодою виконав в повному обсязі, повністю розрахувався за автомобіль, сплативши 84337,03грн., тому позовні вимоги не визнає та просить відмовити в позові.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судові засідання не з'явились, надали суду заяву, в якій просили розглянути справу без їх участі, та надали суду свої заперечення проти позову, в яких вказали наступне. По-перше, вони вважають поруку припиненою, оскільки закінчився строк дії договору поруки. По-друге, позивач самостійно змінив відсоток чистого внеску з 1,1905% на 0,7685%, що привело до збільшення періоду оплати, але своєї згоди по зміні зобов'язань вони не надавали. По-третє, їм відомо, що ОСОБА_3 свої зобов'язання по Угоді виконав у повному обсязі, сплативши позивачу внесків на загальну суму 84337,03грн. Просили в задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Суд, вислухавши представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає позовні вимоги ПрАТ «АІСЕ Україна» обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
29 січня 2005 року між ЗАТ «АІСЕ Україна», правонаступником якого є ПрАТ «АІСЕ Україна», і ОСОБА_3 була укладена Угода №83027 з Додатками №1 та №2, які є невід'ємними частинами Угоди. Предметом Угоди є надання Учаснику системи послуг, спрямованих на придбання автомобіля, зазначеного в Додатку №1 до Угоди, через систему автоплан, організовану фірмою (а.с.7-9).
Відповідно до п.4 Угоди та Додатку №1 ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання сплатити повну вартість автомобіля 84 щомісячними внесками. Щомісячний платіж складається з місячного чистого внеску у розмірі 1,1905%, щомісячних адміністративних витрат + ПДВ в розмірі 0,35%, щомісячного страхового внеску в розмірі 0,065%.
ПрАТ «АІСЕ Україна» свої зобов'язання за Угодою №83027 від 29.01.2005р. виконав у повному обсязі і в червні 2005 року ОСОБА_3 отримав автомобіль марки Chevrolet Aveo, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, і зареєстрував за собою право власності на вказаний автомобіль в МРЕВ м.Лисичанськ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.13).
ОСОБА_3 протягом часу з січня 2005 року по лютий 2012 року включно сплачував щомісячні внески, останній внесок здійснено 16.02.2012р., всього було сплачено внесків на суму 84337,03грн. що підтверджується розрахунком платежів, наданим позивачем (а.с.10-12).
Після отримання автомобіля ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «АІСЕ» з заявою про розподілення сплачених авансових внесків на всі наступні повні внески з метою пропорційного зменшення їх розміру. Станом на червень 2005 року ОСОБА_3 було сплачено 5 повних внесків, відповідно до закінчення графіка внесків залишалось 79 повних внесків, а також було сплачено 28 авансових внесків. Після здійснення процедури розподілення авансових внесків розмір адміністративних витрат став складати 0,2259% від ціни автомобіля, розмір чистого внеску - 0,7682% від ціни автомобіля. Станом на листопад 2010 року поточна вартість автомобіля Chevrolet Aveo становила 104640грн. Таким чином заборгованість по сплаті чистих внесків складає 15,3864%, що становить 16100,32грн. (104640грн. х 15,3864%). Заборгованість по сплаті внесків в оплату послуг складає 5389,46грн. (104640грн. х 0,2259% +20% ПДВ х 19 внесків). Всього розмір заборгованості за Угодою складає 21489,78грн. (16400,32грн. + 5389,46грн.).
З метою забезпечення повного та своєчасного виконання зобов'язань за Угодою №83027 від 29.01.2005р. між ЗАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 21.05.2005 року був укладений договір поруки, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №1981 (а.с.14-15).
Відповідно до умов договору поруки співпоручителі зобов'язались відповідати перед кредитором в повному обсязі за виконання боржником зобов'язань, що виникають з Угоди. В разі невиконання боржником зобов'язань за Угодою, боржник і кожен із спів поручителів відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.п.1.1., 1.2. договору поруки).
Після встановлення зазначених обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема, договорів.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк виконання, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до вимог ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
У статті 632 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини, в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобов'язанні, на повернення відповідачем, як боржником, чистих внесків та адміністративних витрат.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони знайшли своє підтвердження у судовому засіданні з досліджених доказів. Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 існують договірні правовідносини, підставою для виникнення яких стала Угода №83027 від 29.01.2005р. Внаслідок невиконання ОСОБА_3 умов Угоди стосовно сплати щомісячних внесків після розподілення сплачених авансових внесків на всі наступні повні внески з метою пропорційного зменшення їх розміру, виникла заборгованість по сплаті чистих внесків 15,3864% від ціни автомобіля, по сплаті адміністративних витрат 0,2259% від ціни автомобіля, а всього розмір заборгованості складає 21489,78грн., яку ОСОБА_3 добровільно не сплачує. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за Угодою у позивача виникло право вимоги про стягнення заборгованості за Угодою. Судом перевірений розрахунок заборгованості, зроблений позивачем, тому суд зазначає, що зроблений він вірно та відповідно до вимог Угоди та Додатків №1, №2 до неї, а також відповідно до норм цивільного законодавства. У зв'язку з чим сума боргу 21489,78грн. є доведеною, тому підлягає до стягнення.
Однак при цьому суд зазначає, що сума заборгованості підлягає стягненню саме з позичальника ОСОБА_3, а не з поручителів, виходячи з наступного.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Саме таку правову позицію виклав у своїй постанові Верховний Суд України від 17 вересня 2014 року у цивільній справі №6-53цс14, яка відповідно до ст..360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Судом встановлено, що в пункті 4.4 договору поруки, укладеному 21 травня 2005 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, сторони погодили, що строк дії даного договору до 31.01.2012 року (оборотна сторона а.с.14).
Як вбачається з матеріалів справи вимогу до поручителів позивач пред'явив лише 11 квітня 2014 року, тобто вже після закінчення строку дії договору поруки.
Отже виходячи з того, що договором встановлений строк його дії до 31.01.2012р., то у зв'язку зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), позивач ПрАТ «АІСЕ Україна» вчиняти не може, поручителі не можуть відповідати перед позивачем за порушення зобов'язання боржником ОСОБА_3, оскільки порука є припиненою. Таким чином сума боргу 21489,78грн. підлягає стягненню з боржника ОСОБА_3
Безпідставними є посилання представника відповідача на ту обставину, що ОСОБА_3 повністю сплачена вартість автомобіля, оскільки доказів цьому він не надав, а також не надав суду свого контррозрахунку платежів та внесків по Угоді.
Посилання представника відповідача на те, що для розрахунку заборгованості позивачем була взята ціна іншої моделі, ніж отримав ОСОБА_3, суд до уваги не приймає, так як розмір внесків залежить від ціни автомобіля, а ціна автомобіля може змінюватися відповідно до статей 3, 10 Додатку №2 до Угоди.
Інші заперечення представника відповідача не заслуговують на увагу, оскільки вони не підтверджені доказами та не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суму заборгованості за Угодою №83027 належить стягнути з відповідача ОСОБА_3, тому вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ПрАТ "АІСЕ Україна" заборгованість в сумі 21489,78грн. В частині позовних вимог ПрАТ «АІСЕ Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 слід відмовити за необґрунтованістю, оскільки порука є припиненою.
Судові витрати в сумі 229,40грн. необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача відповідно до ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.5-11, 60, 88, 209, 212-215, 292 ЦПК України, на підставі ст.ст.514, 525, 526, 530, 546, 553, 559, 610, 611, 632 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» суму заборгованості за Угодою №83027 в сумі 21489 (двадцять одна тисяча чотириста вісімдесят дев'ять) гривень 78 копійок, судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок, а всього стягнути 21719 (двадцять одну тисячу сімсот дев'ятнадцять) гривень 18 копійок.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги через Рубіжанський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Н.В.Нагорна