Ухвала
іменем україни
07 жовтня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Солодкова А.А.
суддів: Крещенка А.М., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Голюги В.В.,
при секретарі Зінорук В.В.,
розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12013080140002560 за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2014 року,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 лютого 2014 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Мелітополя Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 травня 2012 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Звільнено по відбуттю строку покарання 23 квітня 2013 року.
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за ч. 1 ст. 317 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш сурового покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов'язки, передбачені п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Також, вироком суду вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Апеляційний суд Запорізької області 29 травня 2014 року вирок місцевого суду в частині визнання ОСОБА_1 винним за ч. 2 ст. 185 КК України і призначення покарання за скоєнні ним кримінальні правопорушення скасував та ухвалив новий вирок. Визнав ОСОБА_1 винуватим в скоєнні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за ч. 1 ст. 317 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш сурового покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
У решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 06 червня 2013 року о 15 год. 00 хв. знаходячись у приміщенні магазина «Бекон», який розташований в будинку № 3 по вул. Героїв Сталінграда в м. Мелітополі Запорізької області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, проник до службового приміщення магазину, звідки таємно викрав з поверхні столу мобільний телефон «SAMSUNG GALAXY ACE LAFLEUR», з сім-картою мобільного оператору «Київстар», та картою пам'яті, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 2400 грн.
Крім того, ОСОБА_1, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, маючи умисел на незаконне зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу - макової соломи, в перерахунку на суху речовину масою 79,12 гр., зберігав його без мети збуту на балконі вказаної квартири в період з 13.00 год. до 16.00 год. 13 червня 2013 року.
Того ж дня приблизно о 13.00 год. знаходячись за місцем свого проживання за вказаною адресою, маючи умисел на надання приміщення для незаконного виготовлення з особливо небезпечного наркотичного засобу макової соломи, ОСОБА_1 безоплатно надав ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 приміщення за цією адресою для виготовлення та вживання опію ацетильованого.
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 порушують питання про скасування вироку апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості і просять призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь суді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційних скарг, та просила залишити вирок апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку кримінальних правопорушень, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі доказах, що у касаційній скарзі не заперечується.
Доводи засудженого та захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки злочину - проникнення у приміщення були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження.
За матеріалами кримінального провадження службове приміщення магазину «Бекон» розділено з торговельним залом дверним отвором. І хоча двері в отворі відсутні, з наданої фототаблиці вбачається, що вхід сторонніх осіб до службового приміщення не передбачений, оскільки явно видно, що товар в ній відсутній. В службовому приміщенні знаходяться побутові речі, які не призначені для їх продажу. Дане приміщення призначено саме для зберігання вказаного майна, яке використовується виключно у службових допоміжних справах.
Отже, вхід до приміщення хоч і не передбачає якихось перешкод, на подолання яких стороння особа має витратити зусилля, проте наявність лише одного торговельного залу, який використовується в магазині для загального доступу та його відокремлення з ним, і в якому відсутній товар для продажу, явно вказує на те, що у особи, яка потрапляє в таке приміщення, має бути дозвіл. Отже, дане приміщення явно не перебуває у загальному користуванні покупців.
Згідно показань ОСОБА_1 вбачається, що умисел на крадіжку телефону виник вже після того, як він зазирнув у службове приміщення. Отже, ОСОБА_1 навмисно незаконно потрапив до службового приміщення, з якого було викрадено телефон.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. У постанові також зазначено, що, вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки, суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме у неї виник умисел на заволодіння майном.
За таких фактичних обставин судом дії ОСОБА_1 були обґрунтовано кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки вони були поєднані з проникненням у приміщення. Отже, доводи захисника про неправильне застосування кримінального закону є безпідставними.
Приймаючи рішення про необхідність скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та постановлення нового вироку, апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, а саме що ОСОБА_1 раніше судимий за аналогічні злочини, судимість по яким не знята та не погашена, однак, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочини середньої тяжкості, які не потягли настання тяжких наслідків, вину визнав повністю, щиро розкаявся, матеріальну шкоду відшкодував, потерпіла претензій матеріального та морального характеру до засудженого не має, по місцю проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, знаходиться на диспансерному обліку.
Вирок апеляційної інстанції відповідає вимогам частин 1, 2 ст. 420 КПК України.
Доводи касаційних скарг захисника та засудженого, матеріали кримінального провадження не містять вказівок на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, які б давали підстави для зміни або скасування судових рішень.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Вирок Апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 без задоволення.
Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
А.А. Солодков А.М. Крещенко Л.В. Шибко