КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2015 р. Справа№ 910/21838/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Рудченка С.Г.

при секретарі судового засідання: Білецький Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Лень Ю.В. (дов. №б/н від 01.03.2014 року);

від відповідача - Сидоренко Ю.А. (дов. №10/00-22 від 21.01.2015 року);

від третьої особи - не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "МІДО-Інтернешнл"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року

у справі №910/21838/14 (судя Бондаренко Г.П.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МІДО-Інтернешнл", м. Донецьк

до публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Соловйова Наталія Анатоліївна, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛА", м. Київ

про припинення договору поруки, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "МІДО-Інтернешнл" подало до господарського суду міста Києва позов до публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни про припинення договору поруки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.10.2014 року у справі №910/21838/14 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛА".

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року у справі №910/21838/14 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що твердження позивача про те, що укладенням додаткового договору від 22.04.2013 року збільшився розмір його зобов'язання не підтверджено матеріалами справи. Крім того, в матеріалах справи наявні копії додаткового договору від 22.04.2013 року до договору поруки від 22.04.2011 року, які свідчать про згоду позивача на зміну зобов'язань відповідача, визначених кредитним договором.

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "МІДО-Інтернешнл" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року у справі №910/21838/14 та прийняти нове, яким визнати договір поруки від 21.04.2011 року із змінами, укладений між товарситвом з обмеженою відповідальністю "МІДО-Інтернешнл" та публічним акціонерним товариством "Банк Форум" припиненим.

Доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що укладення додаткового договору №26 від 22.04.2013 року без згоди поручителя призвело до збільшення відповідальності позивача.

До апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "МІДО-Інтернешнл" додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року у справі №910/21838/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 року клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "МІДО-Інтернешнл" про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року у справі №910/21838/14 задоволено, відновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МІДО-Інтернешнл" на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року у справі №910/21838/14 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г. та призначено розгляд справи на 18.02.2015 року.

17.02.2015 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу вих.№2043/1.2. від 17.02.2015 року, у відповідності до якого останній просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мідо-Інтернешнл" без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання 18.02.2015 року не з'явився, причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання.

В судове засідання, призначене на 18.02.2015 року, з'явились представники позивача та відповідача, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду, не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника третьої особи.

Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання (п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі та третя особа були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання.

Колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29.03.2007 року між Акціонерним комерційним банком "Форум" (правонаступником якого з 19.04.2010 року є Публічне акціонерне товариство "Банк Форум"), як банком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "MIЛA", як позичальником було укладено кредитний договір № 77/07/00-KL (далі за текстом - кредитний договір).

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до умов вказаного договору банк надав позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 3 000 000 (три мільйони) доларів США 00 центів США, з кінцевим терміном повернення не пізніше 28.03.2008 року, зі сплатою 13 процентів річних.

Колегією суддів встановлено та не заперечувалось сторонами, що між банком та позичальником укладався ряд додаткових договорів до кредитного договору, якими подовжувався строк дії кредитного договору та змінювався розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Зокрема, 22.04.2013 року між сторонами було укладено додатковий договір №26 до кредитного договору, яким внесено зміни до умов кредитного договору (а.с. 21-23).

Згідно з таким додатковим договором сторони дійшли згоди реструктуризувати кредитну заборгованість за кредитним договором, з відповідним перенесенням простроченої заборгованості за основною сумою боргу за кредитним договору, яка становить 1 039 999 доларів США 99 центів з рахунків обліку простроченої заборгованості на рахунки обліку строкової заборгованості з дати підписання цього додаткового договору (п. 1).

У відповідності до вказаного додаткового договору, пункт 1.1. договору викладено у наступній редакції: «Банк надає позичальнику кредитні кошти у формі не відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості 3 482 158 доларів США 58 центів».

Пунктом 1.2. додаткового договору №26 визначено, що позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти не пізніше 31.03.2014 року.

Відповідно до п.1.3. додаткового договору №26, за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13,5 % річних.

Колегія суддів зазначає, що з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором, 21.04.2011 року між публічним акціонерним товариством «Банк Форум», як кредитором, та товариством з обмеженою відповідальністю «Мідо-Інтернешнл», як поручителем було укладено договір поруки (а.с. 11-13).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У відповідності до п.1.1. вказаного договору поруки поручитель поручився перед відповідачем за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання).

23.03.2012 року між позивачем та відповідачем було підписано додатковий договір до договору поруки від 21.04.2011 року (а.с. 15-19), яким внесено зміни до договору поруки та за яким позивач поручався за виконання третьою особою перед відповідачем зобов`язань по поверненню кредитних коштів у розмірі 3642158 доларів США 59 центів до 31.03.2014 року зі ставкою по процентам 12% річних, тобто щодо виконання більшої суми зобов`язання.

22.04.2013 року додатковим договором до договору поруки (а.с. 20) внесено зміни до п. 2.1. договору поруки.

Сторони дійшли згоди, що повернення кредиту в сумі 3 482 158 (три мільйони чотириста вісімдесят дві тисячі сто п'ятдесят вісім) доларів США 58 центів США здійснюється за графіком погашення (зменшення ліміту заборгованості) відповідно до умов кредитного договору та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 31.03.2014 року.

За користування кредитом встановлюється сплата процентів у розмірі 13,5% (тринадцять цілих п'ять десятих процентів) річних.

У відповідності до Довідки публічного акціонерного товариства "Банк Форум" вих.№2044/1.2. від 17.02.2015 року, станом на 17.02.2015 року заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Міла" перед Банком за Кредитним договором №77/07/00-KL від 29.03.2007 року за кредитом становить 3 482 158,58 доларів США, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 464 868,14 доларів США, пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів - 9 109 885,94 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 1 163 096,46 грн.

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з тим, що після укладення Додаткового договору №26 від 22.04.2013 року до кредитного договору без згоди поручителя, обсяг відповідальності поручителя за додатковим договором до договору поруки від 22.04.2013 року збільшився через невиконання боржником умов підпунктів 3.4.5.-3.4.7. Договору, якими передбачено зменшення процентної ставки у разі часткового погашення кредиту певного періоду.

У розумінні статті 627 Цивільного кодексу України домовленість сторін є результатом їх добровільного волевиявлення щодо визначення умов договору, якими зафіксовано взаємні права та обов'язки поручителя та банку.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом статті 559 Цивільного кодексу України, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього: збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Так, згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призвели або можуть призвести збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди на це. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами, установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

Отже, підставою для припинення поруки є сукупність двох умов, а саме: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін. При цьому, порука припиняється лише тоді, коли поручитель не надав згоди на зміну основного зобов'язання. Відповідно, порука не припиняється, якщо на зміну умов основного зобов'язання поручитель надав свою згоду. Допустимою є попередня згода поручителя на зміну умов основного договору, в тому числі виражена в договорі поруки. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення факту відсутності згоди поручителя на зміну основного зобов'язання, пов'язану з підвищенням процентної ставки за користування позичальником кредитними коштами, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Позивачем належними засобами доказування не доведено суду обставин, які свідчать про збільшення обсягу відповідальності поручителя, що мали місце без згоди останнього.

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Слід зауважити, що згода поручителя може бути висловлена у будь-якій формі, зокрема, письмового повідомлення, додаткової угоди тощо.

Таким чином, погодження поручителя зі змінами до кредитного договору, які визначають конкретні умови, порядок та обсяг збільшення відповідальності боржника, висловлене шляхом підписання вищезазначених додаткових угод до договору поруки, не потребує додаткової згоди поручителя на збільшення відповідальності та не суперечить ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі № 6-152цс13 та висловлена в п. 2 розділу "Спори, що виникають із договорів позики, кредитних договорів" Висновків Верховного Суду України від 01.07.2014 року, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за I півріччя 2014 року).

При цьому, умова договору поруки щодо поручительства перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Колегія суддів наголошує на тому, що у відповідності до п.1.3. договору поруки, поручитель підтвердив, що він ознайомлений з умовами Кредитного договору №77/07/00-KL від 29.03.2007 року, та всіма додатковими угодами, які було укладено до нього в минулому, та підписанням цього договору з ними погоджується, не має заперечень відносно його змісту та надає свою згоду на забезпечення порукою виконання зобов'язань боржником за кредитним договором зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього.

Тобто, Поручитель, будучи в силу ст. 627 Цивільного кодексу України, вільним при укладенні договору поруки, виборі контрагента та визначенні умов договору, поручився як за існуючі на момент укладенні договору зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Міла» перед публічним акціонерним товариством «Банк Форум», так і за ті, які можуть виникнути в майбутньому.

Таким чином, укладаючи 22.04.2013 року Додатковий договір до Договору поруки від 21.04.2011 року, сторони добровільно погодили розмір основного зобов'язання, кінцевий термін повернення кредитних коштів, а також розмір відсотків за користування кредитом.

Крім того, позивач був обізнаний з умовами основного договору щодо можливості зміни розміру процентної ставки та із зазначеним погодився при укладенні договору поруки, а отже, обсяг його відповідальності не збільшився.

Так, умовами додаткового договору №26 від 22.04.2013 року визначено, що встановлення плати за користування кредитними коштами на рівні 13% та 12% передує настання умов, викладених в п.п. 3.4.5., 3.4.7.

Таким чином, ненастання таких умов не спричиняє зменшення розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Враховуючи викладене, колегія суддів наголошує на тому, що укладаючи договір поруки поручитель надав згоду на подальші зміни обсягу його зобов'язань, а тому відсутні підстави для припинення договору поруки на підставі ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам чинного законодавства та матеріалам справи.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року у справі №910/21838/14.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МІДО-Інтернешнл" на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року у справі №910/21838/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року у справі №910/21838/14 залишити без змін.

3. Справу №910/21838/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

С.Г. Рудченко