ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
17.01.07 Справа № 5/305
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів: Давид Л.Л.
Мурська Х.В
розглянувши апеляційне подання Першого заступника прокурора Закарпатської області №05/218 від 29.09.06р.
на рішення господарського суду Закарпатської області від 21.09.2006 р.
у справі №5/305
за позовом Хустського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства науки і освіти України та Хустського професійного ліцею, м.Хуст.
до відповідача-1: Управління з питань майна комунальної власності виконкому Хустської міської Ради , м.Хуст.
до відповідача-2: ПП Чопей В.М., с.Кошелево Хустського району.
до відповідача-3: Представництво Фонду державного майна України в м.Хуст.
про визнання недійсним договору оренди.
Представники:
Від позивача-1: не з»явився.
Від відповідача-1: Габор Я.І.- представник.
Від відповідача-2: Гев»як П.І.- представник, Чопей В.М.-фізична особа-підприємець.
Від відповідача-3: не з”явився
Прокурор: не з»явився.
Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало, від здійснення технічної фіксації судового процесу представники сторони відмовились. Клопотань по суті розгляду апеляційної скарги не заявлено.
Ухвалою Львівського господарського суду від 9.11.2006р. залучено до участі у справі відповідачем –Представництво Фонду Державного майна України в м.Хуст, який є стороною договору оренди.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 21.09.2006 р. у справі №5/305 (суддя Йосипчук О.С.) відмовлено у задоволенні позову Хустського міжрайонного прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства науки і освіти України та Хустського професійного ліцею Закарпатської області до приватного підприємця Чопей В.М. про визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення №138 від 1.0006.02р.
Суд мотивував рішення тим, що за спірним договором об»єкт оренди не є цілісний майновий комплекс чи індивідуально визначене майно, а тому п.8 «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 4.10.1995р., до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.
Першим заступником прокурора Закарпатської області подано апеляційне подання, в якому просить рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити з наступних підстав:
- при укладенні договору оренди від 1.06.2002р. №138 порушено вимоги ст.ст.3,4 Закону України «Про передачу об»єктів права державної та комунальної власності»від 3.03.08р., яким визначено, що прийняття рішення про передачу об»єктів права державної власності у комунальну власність здійснюється за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном;
- договір оренди від 1.06.2002р. №138 укладено з порушенням вимог п.8 «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», згідно якої результати експертної оцінки майна є чинними протягом 6 місяців від дня її проведення;
- висновок експерта про вартість об»єкта експертної оцінки-частини приміщення ліцею, складений 5.12.2000р., на час укладення договору втратив чинність;
- в результаті укладення договору оренди від 1.06.2002р. №138, незаконно вилучено з державної власності частину адміністративно-навчального корпусу ліцею, що призвело до порушення та обмеження прав учнів Хустського професійного ліцею на здобуття освіти.
Відповідач-2 у відзиві вимоги апеляційної скарги відхилив, вказав, що:
- підстав для розірвання договору оренди немає, відповідно до ст.284 ГК України та ст.23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника;
- прокурором помилково подано позов в інтересах держави в особі Хустського професійного ліцею, оскільки останній не є державним органом в розумінні ст.2 ГПК України з врахуванням тлумачень положень вказаної статті рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі №1-1/99.
Заслухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а позов прокурора належить залишити без розгляду, виходячи з наступного:
Як вбачається із матеріалів справи, між представництвом Фонду державного майна України у м.Хуст та приватним підприємцем Чопей В.М. 1.06.2002р. укладено договір оренди нежитлового приміщення ПТУ-10, загальною площею 139,6 м.кв., що розташоване за адресою вул.Свободи,1.
Прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави про визнання недійсним договору оренди.
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Такі випадки визначені, зокрема, і у статті 2 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов‘язок господарського суду порушувати справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
При цьому, частина 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України зобов‘язує прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовувати необхідність їх захисту, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
За змістом пункту 2 статті 121 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України та обсягу наданих прокурору статтею 29 Господарського процесуального кодексу України прав, представництво прокуратурою інтересів держави у господарському суді є одним із видів представництва в суді, яке за своєю правовою природою є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов‘язки.
Але представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб‘єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
Інтереси держави є відмінними від інтересів інших учасників суспільних відносин і, даючи офіційне тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, Конституційний Суд України у рішенні від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у якій прокурор обґрунтовує порушення чи загрозу порушення інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким відповідно до статей 6, 7 та 143 Конституції України потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, а не підприємства, установи і організації, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
В п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8.04.1999р. передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції з спірних правовідносин фактично є позивачем у справі, порушених за позовною заявою прокурора і на підставі ч.2 ст.21 ГПК України є стороною у господарському процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст.22 ГПК України.
Як вбачається із позовної заяви, прокурор вказав на порушення інтересів учнів ліцею, які обмежені у здобутті професійно-технічної освіти, не зазначив в чому полягає порушення інтересів держави.
Приймаючи до розгляду позовну заяву прокурора в інтересах держави в особі Хустського професійного ліцею, місцевий господарський суд не з»ясовував в чому саме полягає порушення інтересів держави чи існує загроза інтересам у спірних правовідносинах, і не звернув уваги, що Хустський професійний ліцей не є органом в розумінні п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 8.04.1999р.
Згідно ст.1.1 Статуту, Хустський професійний ліцей є державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня.
Таким чином, прокурором заявлено позов в інтересах самостійного суб»єкта, який реалізовує повноваження держави лише у здійсненні ним завдань, встановлених у Статуті та Законі України «Про професійну-технічну освіту».
А тому, така позовна заява прокурора, не підлягає розгляду в порядку встановленому ГПК України, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ст.80 ГПК України.
Керуючись ст.ст.99,101-106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання Першого заступника прокурора Закарпатської області №05/218 від 29.09.06р. залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 21.09.2006 р.
у справі №5/305 скасувати.
3. Прийняти нове рішення. Провадження у справі припинити.
4. Матеріали справи повернути до господарського суду Закарпатської області.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.