Ухвала іменем україни 18 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Солодкова А.А.,
суддів: Пузиревського Є.Б., Міщенка С.М.,
при секретарі Мельник Г.А.,з участю прокурора Матюшевої О.В.,
захисника ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_3, на вирок Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2014 року щодо ОСОБА_3,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2014 року
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, уродженця м. Нікополь,
Дніпропетровської області, який зареєстрований
та проживає у АДРЕСА_2,
раніше не судимого,
засуджено: за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді
позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки, та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ст. 76 КК України.
Вирішено питання про заявлені цивільні позови у кримінальному провадженні.
Вироком Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2014 року вирок суду щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання скасовано, призначено ОСОБА_3: за ч. 2 ст. 190 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 4 ст. 190 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
В решті вирок суду щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_3 27 вересня 2010 року, знаходячись в приміщенні офісу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з метою заволодіння чужим майном, користуючись довірою ОСОБА_2, переконав останнього надати йому в борг грошові кошти в сумі 55 000 доларів США, що за курсом НБУ становило 434 500 грн, нібито для поповнення обігових коштів ТОВ «ЄвроКомфорт Ком», завіривши ОСОБА_2 в тому, що поверне грошові кошти в строк до 01 січня 2011 року, хоча ще в момент отримання грошових коштів в дійсності не мав наміру їх повертати. Таким чином, ОСОБА_3 свої зобов'язання не виконав, вказані кошти використав на свої потреби, тобто шляхом зловживання довірою заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_2, спричинивши останньому матеріальну шкоду на суму 434 500 грн, що є особливо великим розміром.
За аналогічних обставин, ОСОБА_3, діючи повторно, шляхом зловживання довірою, знаходячись у м. Києві, заволодів: на початку зими 2010 року грошовими коштами потерпілого ОСОБА_4 на суму 60 000 доларів США, що за курсом НБУ становило 434 500 грн, що є особливо великим розміром; 09 лютого 2012 року грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5 на суму 5 600 доларів США, що за курсом НБУ становило 44 240 грн; 26 липня 2012 року грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5 на суму 7 400 доларів США, що за курсом НБУ становило 58 460 грн; 30 липня 2012 року грошовими коштами потерпілого ОСОБА_6 на суму 576 569 доларів США, що за курсом НБУ складало 4 608 516 грн, що є особливо великим розміром.
У касаційних скаргах:
· захисник ОСОБА_1, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_3, ставить вимогу про зміну вироку апеляційного суду в частині призначеного покарання із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок суворості. Стверджує, що поза увагою апеляційного суду залишились обставини, що пом'якшують покарання: стан здоров'я, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, дружини, непрацездатної матері, стійкі соціальні зв'язки та відсутність судимостей. Крім того, як на істотні порушення кримінального процесуального закону захисник вказує, що засуджений не був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження належним чином, з огляду на витрачений час;
· прокурор порушує вимогу про скасувати вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме невідповідністю призначеного покарання особі ОСОБА_3 внаслідок м'якості.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу прокурора й заперечувала проти задоволення скарги захисника, пояснення потерпілого, котрий не підтримав касаційні скарги та просив залишити вирок суду апеляційної інстанції без зміни, висловлені доводи захисника на підтримку його касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України прокурором та захисником у касаційних скаргах не оспорюються.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Покарання згідно з ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх належність до категорії особливо тяжких, обставини кримінального провадження, а саме кількість епізодів злочинної діяльності ОСОБА_3, в результаті якої він заволодів майном потерпілих в особливо великому розмірі, завдавши їм шкоди на загальну суму 5 580 216 грн, що в сукупності значно підвищує ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, а також те, що відшкодування шкоди носить формальний характер через незначний розмір грошових сум, направлених засудженим поштовими переказами потерпілим у порівнянні з розміром завданої його злочинними діями шкоди. Також, суд зважив на особу ОСОБА_3, який раніше не судимий, працює, має двох неповнолітніх дітей, матір похилого віку, яка є інвалідом другої групи.
З огляду на вказані в касаційній скарзі захисника дані про особу засудженого, які між іншим вже враховані апеляційним судом, не дають касаційному суду підстав для пом'якшення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Отже, суд повною мірою врахував всі дані про його особу, зокрема, тяжкість вчинених злочинів, та визначив покарання в межах санкції статті (не мінімальної), у зв'язку з чим, колегія суддів не знаходить підстав вважати покарання невідповідним внаслідок суворості.
Доводи захисника про те, що засуджений не був ознайомлений належним чином з матеріалами кримінального провадження, з огляду на витрачений час, не є слушними.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений ОСОБА_3 під час розгляду кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій жодного разу не заявляв клопотання про ознайомлення з цими матеріалами.
Після ухвалення вироку апеляційного суду засуджений подавав клопотання щодо надання йому можливості ознайомитись з матеріалами провадження для подання касаційної скарги, що було задоволено судом. Так, ОСОБА_3 неодноразово доставлявся до приміщення Печерського районного суду м. Києва для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, що підтверджується його розписками від 24, 25 липня та 05 серпня 2014 року. Крім того, за змістом останньої розписки вбачається, що він ознайомлений з матеріалами провадження у повному обсязі (т. 5 а.к.п. 174, 175, 188).
З огляду на викладене, кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого.
Керуючись ст.ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_3, залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2014 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
А.А. Солодков Є.Б. Пузиревський С.М. Міщенко