ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року Справа № 915/220/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С.,

суддів:Міщенка П.К.,

Поліщука В.Ю. (доповідач),

розглянувшикасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянськагропродукт",

на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 25 липня 2014 року,

у справі№ 915/220/13-г Господарського суду Миколаївської області,

за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м. Запоріжжя, Запорізька область), Товариства з обмеженою відповідальністю "Герсал" (м. Запоріжжя, Запорізька область), Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" (с. Михайлівка, Вільнянський район, Запорізька область),

доУкраїнсько-німецького спільного підприємства "Алкор" (м. Миколаїв),

про визнання банкрутом,-

представники учасників судового провадження не з'явились;

в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2013 року за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4), Товариства з обмеженою відповідальністю "Герсал" (далі за текстом - ТзОВ "Герсал") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" (далі за текстом - ТзОВ "Славутич") порушено провадження у справі № 915/220/13-г про банкрутство Українсько-німецького спільного підприємства "Алкор" (далі за текстом - УНСП "Алкор"); визнано кредиторські вимоги ФОП ОСОБА_4 у розмірі 505 236 грн. 00 коп., ТзОВ "Герсал" у розмірі 126 792 грн. 66 коп., ТзОВ "Славутич" у розмірі 842 604 грн. 28 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника УНСП "Алкор"; введено процедуру розпорядження майном боржника УНСП "Алкор"; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Рябець Олександра Михайловича, інше.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2013 року у справі № 915/220/13-г призначено розпорядником майна УНСП "Алкор" арбітражного керуючого Козлова В’ячеслава Олександровича.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013 року у справі № 915/220/13-г затверджено Реєстр вимог кредиторів УНСП "Алкор", до IV черги задоволення якого включено вимоги, зокрема, ТзОВ "Вільнянськагропродукт" у сумі 220 000 грн. 34 коп.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013 року у справі № 915/220/13-г Клопотання Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі за текстом - Вільнянська ОДПІ) задоволено; замінено кредитора Вільнянську міжрайонну державну податкову інспекцію Запорізької області Державної податкової служби у справі № 915/220/13-г її правонаступником - Вільнянською ОДПІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2013 року у справі № 915/220/13-г (суддя - Давченко Т.М.) не змінюючи суті внесено виправлення в мотивувальну частину ухвали місцевого господарського суду від 16.12.2013 року виклавши п.п. 5), 8), 9) у наступній редакції:

"5. Фермерське господарство "Пилипенко В.М." з кредиторськими вимогами у сумі 282 990 грн. 00 коп. Розпорядником майна боржника та боржником розглянуті вимоги господарства та визнані у повному обсязі.

Розглянувши заяву Фермерського господарства, заслухавши пояснення представника боржника, суд дійшов висновку про визнання та включення до Реєстру вимог кредиторів Українсько-німецького спільного підприємства "Алкор" кредиторських вимог у розмірі 282 990 грн. 00 коп. Заявлені грошові вимоги є заборгованістю за договором поставки та виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, являються конкурсними, підлягають визнанню, оскільки заявлені у встановлений ст. 23 Закону строк та підтверджені матеріалами справи. Вказані грошові вимоги розпорядником майна включені до 4 черги Реєстру вимог кредиторів. Господарський суд погоджується з таким розподілом.

8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільнянськагропродукт" (далі за текстом - ТзОВ "Вільнянськагропродукт") з кредиторськими вимогами у розмірі 220 000 грн. 00 коп. Розпорядником майна боржника розглянуті вимоги товариства та визнані у повному обсязі та включені до 6 черги Реєстру вимог кредиторів, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, погашаються в 6 чергу. Господарський суд погоджується з таким розподілом.

9. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Оліс ЛТД" (далі за текстом - ТзОВ "Оліс ЛТД") з кредиторськими вимогами у розмірі 749 000 грн. 00 коп. майна боржника розглянуті вимоги товариства та визнані у повному обсязі та включені до 6 черги Реєстру вимог кредиторів, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, погашаються в 6 чергу. Господарський суд погоджується з таким розподілом."

Не змінюючи суті внесено виправлення в резолютивну частину ухвали Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013 року виклавши п.п. 5), 8), 9) у наступній редакції:

"5. Визнати кредиторські вимоги Фермерського господарства "Пилипенко В.М." з кредиторськими вимогами у розмірі 282 990 грн. 00 коп. та включити їх до 4 черги Реєстру вимог кредиторів.

8. Визнати кредиторські вимоги ТзОВ "Вільнянськагропродукт" у розмірі 220 000 грн. 00 коп. та включити їх до 6 черги Реєстру вимог кредиторів.

9. Визнати кредиторські вимоги ТзОВ "Оліс ЛТД" у розмірі 749 000 грн. 00 коп. та включити їх до 6 черги Реєстру вимог кредиторів."

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2014 року у справі № 915/220/13-г (головуючий суддя - Аленін О.Ю., судді: Жеков В.І., Сидоренко М.В.) Клопотання ТзОВ "Вільнянськагропродукт" про поновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2013 року у справі № 915/220/13-г відхилено; апеляційну скаргу ТзОВ "Вільнянськагропродукт" повернуто скаржнику без розгляду, на підставі п. 4) ч. 1 ст. 97 ГПК України; повернуто скаржнику судовий збір у розмірі 609 грн. 00 коп. за подання касаційної скарги. При цьому, апеляційним господарським судом вказано, що в Клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги не наведено обставин, які були пов'язані з істотними перешкодами та труднощами, що спричинили пропуск процесуального строку звернення з апеляційною скаргою.

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним господарським судом ухвалою, ТзОВ "Вільнянськагропродукт" втретє звернулось з касаційною скаргою (касаційну скаргу було повернуто ухвалами Вищого господарського суду України від 19.09.2014 року та від 07.11.2014 року на підставі п.п. 3), 5) ч. 1 ст. 1113 ГПК України), у якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2014 року у справі № 915/220/13-г та направити справу для розгляду по суті до господарського суду апеляційної інстанції. При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.02.2015 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ТзОВ "Вільнянськагропродукт" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

Учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Апеляційним господарським судом під час перевірки матеріалів апеляційної скарги встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2013 року за заявою ФОП ОСОБА_4, ТзОВ "Герсал" та ТзОВ "Славутич" порушено провадження у справі № 915/220/13-г про банкрутство УНСП "Алкор", введено процедуру розпорядження майном боржника УНСП "Алкор"; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Рябець О.М., інше.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2013 року у справі № 915/220/13-г розпорядником майна УНСП "Алкор" призначено арбітражного керуючого Козлова В.О.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013 року у справі № 915/220/13-г затверджено Реєстр вимог кредиторів УНСП "Алкор", до IV черги задоволення якого включено вимоги, зокрема, ТзОВ "Вільнянськагропродукт" у сумі 220 000 грн. 34 коп.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2013 року у справі № 915/220/13-г не змінюючи суті внесено виправлення в мотивувальну частину ухвали місцевого господарського суду від 16.12.2013 року та викладено в т.ч. її п. 8) щодо кредиторських вимог ТзОВ "Вільнянськагропродукт" у розмірі 220 000 грн. 00 коп. у іншій редакції, якою включено ці вимоги до VI черги Реєстру вимог кредиторів.

23.07.2014 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТзОВ "Вільнянськагропродукт" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2013 року у справі № 915/220/13-г (в частині п. 8) резолютивної частини), у якій скаржник просив скасувати зазначену ухвалу місцевого господарського суду в оскаржуваній частині.

Одночасно, з поданням апеляційної скарги, ТзОВ "Вільнянськагропродукт" звернулось з Клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого скаржник вказував, що оскаржувану ухвалу не отримував і про її наявність дізнався випадково, з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Розглядаючи заявлене ТзОВ "Вільнянськагропродукт" Клопотання, апеляційний господарський суд встановив, що копію оскаржуваної ухвали від 25.12.2013 року місцевим господарським судом було направлено на адресу ТзОВ "Вільнянськагропродукт" (вказану останнім у Заяві про визнання кредиторських вимог, а саме: 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, пров. Алкорівський, 3) 26.12.2013 року; однак, зазначене поштове відправлення було повернуто відділенням поштового зв'язку з причини "За закінченням терміну зберігання".

Встановивши наведені вище обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ТзОВ "Вільнянськагропродукт" не доведено наявності поважних причин пропуску (більше ніж на 7 місяців) строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2013 року у справі № 915/220/13-г. Водночас, апеляційний господарський суд відзначив, що ТзОВ "Вільнянськагропродукт" не було позбавлено можливості ознайомитись з текстом цієї ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для загального доступу.

Не погоджуючись з такими висновками апеляційного господарського суду, ТзОВ "Вільнянськагропродукт" звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2014 року у справі № 915/220/13-г та направити справу для розгляду по суті до господарського суду апеляційної інстанції.

Відмовляючи у задоволенні поданої ТзОВ "Вільнянськагропродукт" касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 11113 ГПК України встановлено, що касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно зі ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених ст. 106 цього Кодексу.

Статтею 93 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень ч. 4 ст. 91 цього Кодексу.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку, роз'яснено, що, за змістом ч. 1 ст. 91 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, можливе лише з дотриманням приписів ч. 2 ст. 93 ГПК України щодо поновлення строку подання скарги. Статтею 93 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги. Заява про поновлення строку розглядається одноособово одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений у встановленому законом порядку. Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ч. 1 ст. 53 ГПК України. Про поновлення або про відмову в поновленні пропущеного строку зазначається відповідно в ухвалі апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження (ст. 98 ГПК України) або про її повернення (ч. 2 ст. 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України). Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

В силу положень ч. 1 ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому, ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, виходячи зі змісту ст. ст. 33, 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні клопотання ТзОВ "Вільнянськагропродукт" про відновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки скаржником не доведено наявності об'єктивних причин, які унеможливлювали подання апеляційної скарги у визначені процесуальним законом строки.

Щодо доводів Клопотання (заявленого ТзОВ "Вільнянськагропродукт" до апеляційного господарського суду) про те, що про ухвалу Господарського суду Черкаської області від 10.07.2014 року йому стало випадково відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень (не вказуючи дату, коли само йому стало відомо про оскаржувану ухвалу), колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що апеляційним господарським судом доцільно відзначено, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" (який набрав чинності з 01.06.2006 року), ст. ст. 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

При цьому, під час розгляду касаційної скарги колегією суддів касаційної інстанції взято до уваги судову практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України"", у якому суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003 року).

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які, в цьому випадку, не вбачаються за відсутності обставин, що об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги.

За таких обставин та враховуючи, що ТзОВ "Вільнянськагропродукт" не наведено поважних причин пропуску встановленого строку подання апеляційної скарги, у розумінні ст. 53 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду про відмову ТзОВ "Вільнянськагропродукт" у задоволенні заявленого клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 25.12.2013 року, відповідно відсутні підстави для скасування ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2014 року у цій справі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянськагропродукт" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25 липня 2014 року у справі № 915/220/13-г Господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Головуючий суддяО.С. Удовиченко

судді:П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук